Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року у справі № 911/3588/13 господарського суду Київської області за позовом Заступника прокурора Київської області до 1. Броварської міської ради Київської області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" про скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Баклан Н.Ю. посвідчення № 008813 від 11.10.2012 року,- відповідачів: Броварської міськради: Сенько О.В. дов № 2-15/1184 від 09.04.2014 року, ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат": Миколаєнко В.М. дов. б/н від 05.03.2014 року- третьої особи:не з'явився

Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (далі за текстом - ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат") про скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку.

16.10.2013 року від позивача надійшли уточнення № 05/3-776-07вих від 16.10.2013 року до позовної заяви, у яких він просить скасувати п. п. 2.23. п. 2. рішення № 923-44-04 від 23.02.2006 року та п. п. 6.10. п. 6. рішення № 968-52-05 від 25.12.2008 року Броварської міської ради Київської області, які прийняті судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2013 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" (далі за текстом - СГ ТОВ "Нова Україна".

Рішенням господарського суду Київської області від 12.12.2013 року у справі № 911/3588/13 позовні вимоги заступника прокурора Київської області задоволено: скасовано підпункт 2.23. пункту 2 рішення № 923-44-04 від 23.02.2006 року та підпункт 6.10. пункту 6 рішення № 968-52-05 від 25.12.2008 року Броварської міської ради Київської області; визнано недійсними договір оренди земельної ділянки від 29.03.2006 року та договір № 1 від 23.02.2009 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006 року, укладені між Броварською міською радою Київської області та ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат"; зобов'язано ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" повернути у комунальну власність Броварської міської ради Київської області земельну ділянку площею 10, 7955 га, кадастровий номер № 3210600000:00:063:1298, нормативна грошова оцінка 6 279 084, 00 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" та Броварська міська рада звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.12.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року у справі № 911/3588/13 апеляційні скарги ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" та Броварської міської ради задоволено, рішення господарського суду Київської області від 12.12.2013 року у справі № 911/3588/13 скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову заступника прокурора Київської області відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року, а рішення господарського суду Київської області від 12.12.2013 року у справі № 911/3588/13 залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 58 Конституції України, ст. ст. 4, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.07.2014 року № 03-05/1169 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/3588/13 у зв'язку із завантаженістю судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що в межі міста Бровари Київської області постановою Верховної Ради України включено землі Броварського району загальною площею 1 271, 6 га, проте відбулось лише збільшення площі міста Бровари, в тому числі, за рахунок забудованих і інших земель Радгоспу ім. Кірова, правонаступником прав і обов'язків якого було колективне сільськогосподарське підприємство "Нова Україна", правонаступником прав і обов'язків якого є третя особа, а не передача земельної ділянки місту Бровари.

Крім того, оскаржувані рішення відповідача 1 були прийняті з порушенням положень Земельного кодексу України (2768-14) та інших нормативно-правових актів України без припинення права постійного користування вказаною землею третьою особою, тому позовні вимоги позивача до відповідачів про визнання договорів недійсними, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що у 1960 році для організації нового радгоспа ім. Кірова останньому передано земельні ділянки загальною площею 6 074 га в тому числі орної 1 244 га.

У 1981 році виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів було видано радгоспу ім. Кірова державний акт на право користування землею, відповідно до якого за вказаним радгоспом закріплено в безстрокове і безплатне користування 7 584, 2 га землі, що було зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № Б № 085659. Вказана земля надано для використання у сільськогосподарському виробництві.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 24.03.1992 року зборами уповноважених радгоспу ім. Кірова були прийняті наступні рішення, оформлені протоколом № 1: затверджений акт перевірки виконання колективного договору за 1991 рік; ухвалений колективний договір на 1992 рік; доручено профкому підписати від імені трудового колективу колективний договір на 1992 рік; затверджений статут самостійного колективного сільськогосподарського підприємства "Нова Україна".

27.12.1993 року Броварська районна державна адміністрація Київської області видала свідоцтво № 461 про реєстрацію колективного сільськогосподарського підприємство "Нова Україна".

Судами попередніх інстанцій досліджено, що 16.12.1996 року колективне сільськогосподарське підприємство "Нова Україна" надало висновок "Про погодження науково-технічної документації по складанню проекту встановлення зовнішньої межі м. Бровари", яким погодило науково-технічну документацію, якою передбачено включити в межі м. Бровари згідно генерального плану забудови міста, розробленого інститутом "Діпромісто" в 1994 році, земельні ділянки Колективного сільськогосподарського підприємства "Нова Україна" загальною площею 623, 2 га.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалось судами попередніх інстанцій, в лютому 2000 року рішенням зборів уповноважених КСП "Нова Україна", оформленим протоколом № 3 вирішено прийняти до уваги пропозицію про реорганізацію КСП "Нова Україна" у підприємство на засадах приватної власності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2003 року у справі № 263/12б-98, за заявою закритого акціонерного товариства "Васильківхлібпродукт" до колективного сільськогосподарського підприємство "Нова Україна" про визнання банкрутом, затверджено мирову угоду від 16.12.2003 року у справі № 263/12б-98, згідно з якою товариство з обмеженою відповідальністю "Земельний актив" та товариство з обмеженою відповідальністю "Синкол" зобов'язані провести реорганізацію колективного сільськогосподарського підприємство "Нова Україна" в нове підприємство СГ ТОВ "Нова Україна" на правах його засновників за умови повного прийняття на нього правонаступництва по всіх боргових зобов'язаннях та майнових і немайнових прав колективного сільськогосподарського підприємство "Нова Україна" з обов'язковим присвоєнням нового ідентифікаційного коду та виключенням колективного сільськогосподарського підприємство "Нова Україна" з ЄДРПОУ.

23.02.2006 року рішенням Броварської міської ради "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" № 923-44-04 надано в оренду за рахунок земель міської ради земельні ділянки, зокрема, згідно п. 2.23. відповідачу 2 площею 10, 7955 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, та частково багаторічні насадження, в тому числі 0,1 535 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва комплексної багатоквартирної житлової забудови - землі житлової забудови, на території 5 мікрорайону IV житлового району терміном на 5 років.

Так, 29.03.2006 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач 1 відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області № 923-44-04 від 23.02.2006 року надав, а відповідач 2 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 10, 7955 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, та частково багаторічні насадження, для будівництва комплексної багатоквартирної житлової забудови, на території 5 мікрорайону IV житлового району в м. Бровари. Згідно з планом землекористування, що є невід'ємною частиною цього договору та довідки виданої Броварським міським відділом земельних ресурсів № 332 від 15.03.2006 року та земельно-кадастрової документації Броварського міського відділу земельних ресурсів ця земельна ділянка є житлової забудови в межах Броварської міської ради.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору в оренду надається земельна ділянка загальною площею 10, 7955 га.

Пунктом 2.3. Договору закріплено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки Броварського міського відділу земельних ресурсів від 15.03.2006 року за № 333 з урахуванням коефіцієнтів індексації становить: 2 464 253, 00 грн. на період будівництва; 4 928 506, 00 грн. з дати затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту.

Положеннями п. 3 Договору сторонами визначено строк його дії, згідно якого договір укладено на п'ять років, терміном до 23.02.2011 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що 29.03.2006 року Договір було зареєстровано у Київській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам", про що у Державному реєстрі вчинено запис № 040633800145.

29.03.06 року між відповідачами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно якого відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв земельну ділянку площею 10, 7955 га на території 5 мікрорайону IV житлового району для будівництва комплексної багатоквартирної житлової забудови.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 25.12.2008 року рішенням Броварської міської ради "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" № 968-52-05 продовжено терміни користування земельними ділянками, що перебувають в оренді, в тому числі за п. 6.10. відповідачу 2 площею 10, 7955 га, для будівництва комплексної багатоквартирної житлової забудови - землі житлової забудови, на території 5 мікрорайону ІV житлового району терміном до 25.12.2032 року.

23.02.2009 року між відповідачами був підписаний договір № 1 від 23.02.2009 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006 року, згідно умов п. 1 якого сторони дійшли згоди викласти п. 3.1. договору у наступній редакції: "Цей договір укладено терміном до 25.12.2032 року", який 25.08.2010 року було зареєстровано у Броварському районному відділу "Київський обласний центр" ДП "Центр ДЗК", про що вчинено запис № 041096300103.

Після підписання договору про внесення змін між відповідачами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно якого відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв земельну ділянку площею 10, 7955 га на території 5 мікрорайону IV житлового району для будівництва та обслуговування комплексної багатоквартирної житлової забудови.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2013 року відділ держземагентства у м. Броварах направив Прокурору лист № 05-6/6-3/529, в якому вказав, що правовстановлюючі документи, які посвідчують землекористування КСП "Нова Україна" відсутні, спірні земельні ділянки були включені до резервних територій міста Бровари.

Відповідно до ст. 37 Цивільного кодексу УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Положеннями ст. 39 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації, що є юридичними особами, припиняють свою діяльність на підставах, зазначених у законі і в статутах (положеннях) цих організацій. Реорганізація (злиття, поділ, приєднання) державно-колгоспних, інших державно-кооперативних організацій, що є юридичними особами, допускається тільки за рішенням загальних зборів їх членів або зборів уповноважених.

За приписами ст. 1 Закону України "Про колективні сільськогосподарські підприємства" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Згідно ст. 10 Закону України "Про колективні сільськогосподарські підприємства" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами.

Відповідно до з ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Положеннями ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі міста встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Включення земельних ділянок у межі міста не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками.

Так, судами встановлено, що згідно з постановою Верховної ради України "Про зміну меж міста Бровари Київської області" від 03.03.1998 року № 146/98-ВР (146/98-ВР) включено в межі міста Бровари Київської області землі Броварського району загальною площею 1 271, 6 гектара.

Положеннями п. 12 Порядку оформлення правонаступництва та зобов'язання реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року № 63 (z0306-01) передбачено, що при виділенні з КСП одного або декількох нових підприємств до кожного з них переходять за передавальним або роздільним актом (балансом) майнові права та обов'язки підприємства, що реорганізується. При реорганізації шляхом виділення КСП не втрачає статусу юридичної особи. У нього залишаються майнові права та обов'язки в частині, що не перейшли до правонаступників.

Відповідно до п. 17 вказаного вище Порядку обсяг правонаступництва визначається за передавальним (розподільчим) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частині боргових зобов'язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства правонаступника розподільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП.

Враховуючи наведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою на час існування радгоспу ім. Кірова та створення колективного сільськогосподарського підприємство "Нова Україна" посвідчувалось державними актами, які видавались та реєструвались сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, при цьому, реорганізація (злиття, поділ, приєднання) державно-колгоспних, інших державно-кооперативних організацій, що є юридичними особами, могла відбуватись тільки за рішенням загальних зборів їх членів або зборів уповноважених з наступним підписанням передаточного балансу майна та прав.

Так, підставою своїх позовних вимог Прокурор зазначає надання відповідачем 1 спірної земельної ділянки відповідачу 2 без її попереднього вилучення з постійного користування третьої особи, що суперечить вказаним вище нормам земельного законодавства України та порушує інтереси держави, проте, яке досліджено судами попередніх інстанцій Прокурором не надано суду належних доказів, зокрема, рішення загальних зборів членів або зборів уповноважених радгоспу ім. Кірова про реорганізацію даного радгоспу у КСП "Нова Україна" та передаточного балансу передачі майна та прав від радгоспу ім. Кірова до КСП "Нова Україна", які б підтверджувати правонаступництво права постійного користування спірною земельною ділянкою КСП "Нова Україна".

Необґрунтованим є посилання Прокурора на протокол № 1 зборів уповноважених радгоспу ім. Кірова від 24.03.1992 року з огляду на те, що рішенням, прийнятим на цих зборах, уповноважені радгоспу ім. Кірова вирішили лише затвердити статут самостійного колективного сільськогосподарського підприємство "Нова Україна", та не приймали рішень про реорганізацію радгоспу ім. Кірова у КСП "Нова Україна" та правонаступництво його прав вказаним КСП. Більш того, ухвалення на вказаних зборах колективного договору на 1992 рік свідчить про відсутність у зборів уповноважених намірів припиняти чи реорганізовувати радгосп ім. Кірова.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про недоведеність Прокурором факту правонаступництва КСП "Нова Україна" майна та прав радгоспу ім. Кірова, в тому числі права постійного користування спірною земельною ділянкою. Інших належних доказів, підтверджуючих виникнення та існування право користування КСП "Нова Україна" та третьою особою спірною земельною ділянкою Прокурором до судів попередніх інстанцій не подано.

Отже, помилковими є висновки місцевого господарського суду про правонаступництво КСП "Нова Україна" права постійного користування спірною земельною ділянкою радгоспу ім. Кірова, відповідну наявність прав у третьої особи на цю земельну ділянку, та порушення відповідачем 1 норм земельного законодавства України наданням спірної земельної ділянки відповідачу 2 без її вилучення у третьої особи.

Також, апеляційною інстанцією вірно відхилено посилання Прокурора на ту підставу, що нормами ст. 38, 40, 41 Земельного кодексу України не передбачено набуття права оренди на земельні ділянки для житлового будівництва юридичними особами у формі товариства з обмеженою відповідальністю з огляду на те, що вказані норми та інші норми земельного законодавства України не забороняють надання земельних ділянок у користування юридичним особам, в тому числі товариствам з обмеженою відповідальністю, для здійснення ними підприємницької діяльності з будівництва багатоквартирних житлових будинків. Інших підстав позовних вимог Прокурором не вказано.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті "в" цієї частини (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 21.02.2011 року у справі № 21-3а11.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо недоведеності позовних вимог, у зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.