головуючого Прокопанич Г.К. суддів: Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Донецькобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2014 р. та на ухвалу господарського суду Донецької області від 04.03.2014 р. у справі № 905/6669/13 господарського суду Донецької області за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (надалі - КП "Компанія "Вода Донбасу") до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Донецькобленерго" (надалі - ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго") про визнання недійсним правочину за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися

У вересні 2013 року до господарського суду звернулось КП "Компанія "Вода Донбасу" з позовом до ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" про визнання недійсним одностороннього правочину ПАТй суддя Нестеренко Ю.С., вимог "ДТЕК "Донецькобленерго" по зарахуванню зустрічних однорідних вимог від 10.02.2011 р. № 03/іс-877 за договором № 42/010310-31-33/02 від 01.03.2010 р. на спільне використання технологічних мереж в сумі 130,50 грн. за період з жовтня 2010 р. по грудень 2010 р. з тих підстав, що отримані від користувача кошти є цільовими і не можуть використовуватися, крім як на утримання цих мереж в належному стані та їх експлуатацію.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2014 р. (головуючий суддя Нестеренко Ю.С., судді: Риженко Т.М., Гриник М.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2014 р. (головуючий суддя Стойка О.В., судді: Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 42/010310-31-33/02 від 01.03.2010 р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач - своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку № 5.1 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" по ЦЕМ та додатку № 5.2 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" по ХЕМ, розроблених відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 р. № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. за № 732/15423 (z0732-08) (п. 7.2 Договору).

Договір та Додатки до нього підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 7.3 Договору, оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого позивачем рахунка та оформленого Акта прийому-здачі виконаних робіт у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору забезпечив передачу електричної енергії відповідача власними технологічними електричними мережами протягом періоду жовтень - грудень 2010 року (вартість послуг 34 400 грн.), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-здачі виконаних робіт з передачі електричної енергії в процесі спільного використання технологічних електричних мереж.

Всього за період жовтень - грудень 2010 року було надано послуг на загальну суму 130,50 грн.

Судами також встановлено, на виконання умов п. 7.3 Договору за надані послуги позивачем відповідачу були виставлені наступні рахунки на оплату: № 142 від 31.10.2010 р., № 161 від 30.11.2010 р. та № 170 від 31.12.2010 р.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг за Договором відповідачу, останнім зазначений факт не оспорюється.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2009 р. у справі № 7/177 з позивача на користь відповідача було стягнуто заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 2 749 452,15 грн., 3% річних у сумі 9 018,33 грн., інфляційні у сумі 27 833,31 грн. та пеню - 32 465,96грн.

Відповідач, посилаючись на наявність зустрічного боргу за вищезазначеним рішенням господарського суду надіслав на адресу відповідача заяву за № 03/іс-877 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 130,50 грн. в порядку ст. 601 ЦК України, якою заявив про припинення господарських зобов'язань перед позивачем за спірним Договором в сумі 130,50 грн. за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Позивач з посиланням на те, що таке зарахування суперечить п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України листом від 04.05.2011 р. від підписання угоди про залік зустрічних однорідних вимог відмовився та повернув на адресу відповідача зазначену угоду без підпису.

За приписами ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) зобов'язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

За приписами п. 1.10 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. (z0417-96) , яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 417/1442 від 02.08.1996 р. (z0417-96) (надалі - Правила), для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Згідно п. 1.2 Правил, спільне використання технологічних електричних мереж - виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технічному стані технологічних електричних мереж, які використовуються для забезпечення електропостачання інших суб'єктів господарювання, крім власника, або для забезпечення передачі (транзиту) електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Відповідно до п. 6.29 Правил, електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 р. № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. за № 732/15423 (z0732-08) .

За змістом п. 1.7 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, що затверджена Постановою НКРЕ від 12.06.2008 р. № 691 (z0732-08) (далі - Методика), власник мереж має вести окремий бухгалтерський облік витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією технологічних електричних мереж спільного використання. Кошти, отримані власником електричних мереж як плата за спільне використання технологічних електричних мереж, обліковуються окремо та використовуються виключно на утримання цих мереж у належному технічному стані та їх експлуатацію.

Крім того, змістом наданих на вимогу місцевого господарського суду пояснень голови НКРЕ від 18.02.2014 р. за № 1049/14/47-14 підтверджено неможливість використання отриманої плати від електропередавальної організації згідно з умовами договору про спільне використання технологічних електричних мереж на будь-які інші цілі, окрім як на утримання цих мереж у належному технічному стані та їх експлуатацію, в тому числі і як оплату за іншими зобов'язаннями. Крім того посадовою особою зауважено, що утримання технологічних електричних мереж у належному стані та їх належна експлуатація має наслідком відсутність аварійних ситуацій.

Отже спірні кошти - плата відповідача за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж - є коштами, що не є об'єктом вільного розпорядження позивача, а безпосередньо направлялися відповідачем на технічне забезпечення функціонування таких мереж в передбаченому законом порядку.

Розмір цих витрат також є нормативно врегульованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України, а також ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Разом з тим, не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом (п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, виходячи із специфіки правовідносин сторін в сфері електроенергетики, зокрема, необхідністю їх додаткового нормативно-технічного регулювання, місцеивй та апеляційний господарські суди дійшли висновків про обґрунтованість доводів позивача, що кошти, отримані як плата за спільне використання технологічних електричних мереж, мають обліковуватися окремо та використовуватися виключно на утримання цих мереж у належному технічному стані та їх експлуатацію, а отже і не можуть бути зараховані за зустрічними вимогами відповідача з іншою правовою природою.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з обгрунтвоаними та правомірними висновками судів попередніх інстанцій про визнання недійсним одностороннього правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог від 10.02.2011 р. № 03/іс-877 за договором № 42/010310-31-33/02 від 01.03.2010 р. на спільне використання технологічних мереж.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго" касаційної скарги слід зауважити, що наведені доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Донецькобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2014 р. та рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2014 р. у справі № 905/6669/13 залишити без змін.