головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" на постанову відДніпропетровського апеляційного господарського суду 31.03.2014у справі Господарського суду№ 904/5215/13 Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина"до1. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 2. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ленінський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиціїпровизнання іпотечного договору недійсним у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Колосовський Ю.О.;- відповідачів 1.Дорошенко Ю.В.; 2.Красовська В.В.;- третьої особи повідомлений, але не з'явився;

Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Іванової Л.Б. № 02-05/308 від 29.07.2014 розгляд справи № 904/5215/13 Господарського суду Дніпропетровської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Картере В.І.

08.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 26.04.2006.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі № 904/5215/13 (суддя Рудь І.А.) відмовлено у позові.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 у справі № 904/5215/13 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. - головуючий суддя, судді Кузнецов В.О., Павловський П.П.) скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі № 904/5215/13; визнано недійсним з моменту вчинення іпотечний договір від 26.04.2006, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії-Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 у справі № 904/5215/13, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.04.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України") (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір.

З боку іпотекодавця іпотечний договір підписаний ОСОБА_9, що діяв згідно з довіреністю, посвідченою 21.04.2006 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованої в реєстрі за № 1581.

Довіреність було видано на підставі протоколу № 7 загальних зборів учасників ТОВ "Кінотеатр "Валентина" від 10.04.2006. Згідно з даним протоколом, учасниками товариства одностайно вирішено виступити солідарним та майновим поручителем за кредитними договорами, укладеними між громадянами України ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та Дніпропетровським обласним управлінням Ощадбанку України на загальну суму 2 500 000, 00 грн. строком на 36 місяців та передати в заставу належне товариству на праві власності нерухоме майно: будівлю кінотеатру "Комунар" ринковою вартістю 5 027 548, 00 грн., що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Комунарівська, 2. Проведення всіх необхідних заходів для оформлення договорів поруки та договорів застави, а також, підписання відповідних документів доручено учаснику товариства - ОСОБА_9

Відповідно до протоколу № 7 від 10.04.2006, на загальних зборах ТОВ "Кінотеатр "Валентина" були присутні всі учасники товариства, а саме, ОСОБА_9 (15,34 % голосів), ОСОБА_21 (2,37% голосів) та ОСОБА_22 - уповноважений представник МБК "MILDENHALL LIMITED" (82,29% голосів), що складає 100 % голосів від загальної кількості.

Згідно з висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 2323-13 від 12.12.2013 підпис від імені ОСОБА_22 у протоколі № 7 від 10.04.2006, виконаний не ОСОБА_22, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_22 з попереднім тренуванням.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним іпотечний договір від 26.04.2006. Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина" посилається на те, що спірний договір всупереч вимогам чинного законодавства, а саме: ст. ст. 92, 203, 215 ЦК України, був підписаний зі сторони позивача директором ОСОБА_9 з перевищенням наданих йому повноважень.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

В пункті 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) роз'яснено, що припис абзацу першого частини третьої статі 92 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав доказів того, що банк знав чи за всіма обставинами не міг не знати про те, що підпис у протоколі № 7 від 10.04.2006 виконано не ОСОБА_22

До того ж, факт того, що підпис від імені ОСОБА_22 у протоколі № 7 від 10.04.2006 виконано не ОСОБА_22 встановлено під час розгляду даної справи за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 2323-13, що не усуває факту законності дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Валентина" ОСОБА_9 у 2006 році по виконанню рішення зборів учасників, оформлених протоколом № 7 від 10.04.2006 (Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 у справі № 4/105-10).

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, беручи до уваги те, що згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження та встановивши, що банк на момент підписання спірного договору не знав та не міг знати про те, що підпис від імені ОСОБА_22 у протоколі № 7 від 10.04.2006, виконаний не ОСОБА_22, дійшов правомірного висновку про відмову у позові.

Водночас, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову у справі не навів доводів, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції, тобто не спростував їх, а відтак припустився порушення та неправильного застосування норм процесуального права (приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності).