Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П. перевіривши матеріали касаційної скаргиприватного акціонерного товариства "Компанія Київінвестбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі господарського суду міста Києва за позовом приватного акціонерного товариства "Компанія Київінвестбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОПОС" про стягнення 19 200 грн в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Дубровінська І.Ю. - дов. № 12 від 28.01.2014; від відповідача: Махиня Р.А. - дов. № 1 від 10.01.2014;

Рішенням від 03.03.2014 господарського суду м. Києва (судді: Капцова Т.П. - головуючий, Дупляк О.М., Марченко О.В.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ТОПОС" на користь ПАТ "Компанія Київінвестбуд" борг в сумі 19 200 грн та 1720, 50 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав доказів того, що виконані роботи передані позивачу, а саме: акту здачі-приймання виконаних робіт з доданням до нього комплекту передбаченої договором документації, тому відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, грошові кошти отриманні відповідачем в якості передплати підлягають поверненню.

Постановою від 11.06.2014 Київського апеляційного господарського суду (судді: Синиця О.Ф. - головуючий, Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) рішення від 03.03.2014 господарського суду м. Києва скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

постанова мотивована тим, що акт виконаних робіт переданий позивачу та листом № 17-10/П від 26.10.2012 позивача повідомлено про розроблення та відкорегування проекту щодо відведення земельної ділянки, тому підстави для повернення коштів (передплати) відсутні.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду ПАТ "Компанія Київінвестбуд" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на те, що порушені п.5.1-5.4 договору, оскільки акт приймання-передачі не підписано. Також скаржник вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 637, 890 Цивільного кодексу, ст. 186-1 Земельного кодексу України; ст. 107, 111-9 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволені касаційної скарги відмовити та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду України від 11.06.2014, оскільки вважає, що позивач не довів порушення його прав та інтересів.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що 16.01.2012 ПАТ "Компанія Київінвестбуд" (замовник) та ТОВ "НВП "Топос" (виконавець) уклали договір № 05-12-О на комплекс проектно-вишукувальних робіт по корегуванню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно п.1.1. якого, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання комплексу проектно-вишукувальних робіт по коригуванню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ "Київінвестбуд", розташованої на вул. Якутській, 7 у Святошинському районі м. Києва.

Згідно п.2.1. та 2.2. договору сторони передбачили строк дії договору, де початок: виконавець приступає до роботи після надходження 100 % оплати або авансу на розрахунковий рахунок виконавця; закінчення: 30 робочих днів після зарахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця.

Розділом 3 договору сторони встановили, що за виконання комплексу проектно-вишукувальних робіт по коригуванню проекту землеустрою замовник перераховує виконавцю відповідно протоколу договірної ціни: 16 000,00 грн. Крім того, замовник перераховує виконавцю податок на додану вартість, що складає 3 200,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт складає 19 200,00 грн.

Як встановлено господарськими судами 26.01.2012 платіжним дорученням № 26 позивач на виконання умов вказаного вище договору перерахував відповідачу 19 200,00 грн. передоплати за договором.

Відповідно п.5.1. договору, по закінченню робіт виконавець подає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з доданням до нього комплекту іншої документації, передбаченої умовами договору.

Пунктами 5.3. та 5.4. договору сторони обумовили, що робота вважається виконаною, коли документація прийнята на затвердження Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Київради (Київської міської державної адміністрації). Виконавець передає документацію на затвердження до Головного управління земельних ресурсів після підписання сторонами акту приймання-передачі, яким замовник стверджує закінчення робіт виконавця.

Як встановлено господарськими судами даний договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно п.1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми сплаченої позивачем передплати за договором.

Господарський суд м. Києва задовольняючи позовні вимоги виходив, з того, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач листом № 21 від 06.02.2014 відмовився від укладеного сторонами договору з посиланням на ст. 849 Цивільного кодексу України та просив відповідача повернути перераховану передплату, тому в силу норм ст. 1212 Цивільного кодексу України кошти в розмірі 19 200,00 грн. отримані відповідачем за договором в якості передплати за нього підлягають поверненню позивачу.

Однак колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, оскільки відсутні умови для застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки сторони уклали договір підряду № 05-12-О від 16.01.2012, а кошти які ПАТ "Компанія Київінвестбуд" просить стягнути з ТОВ "НВП "Топос", отримано останнім як попередню оплату за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребуванні відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Отже вимога позивача про стягнення з відповідача перерахованого авансу за цим договором в розмірі 19 200,00 грн., як безпідставно отриманих коштів згідно вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованою. Дана позиція також викладена в постанові Верховного суду України від 17.06.2014 зі справи № 13/096-12.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції такими, що зроблені внаслідок неповного з'ясування ними дійсних обставин справи.

Статтею 890 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов'язаний: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Апеляційний господарський суд в постанові вказав, що до договору укладеного сторонами додано протокол про договірну ціну та акт виконаних робіт, підписані директором відповідача та завірені печаткою ТОВ "НВП "Топос", про що зазначено в самому договорі. Акт виконаних робіт передано позивачу, який після виконання робіт відповідачем повинен був бути підписаний позивачем та повернутий відповідачу, враховуючи, що листом № 17-10/П від 26.10.2012 позивача повідомлено про те, що проект щодо відведення земельної ділянки розроблено та відкореговано. При цьому господарський суд апеляційної інстанції посилається на аркуш справи 172, однак даний аркуш справи містить лист ТОВ "НВП "Топос" щодо надання уповноваженому представнику ПАТ "Компанія Київінвестбуд" доручення на отримання оригіналу проекту землеустрою для подальшого його погодження, який не є актом виконаних робіт.

Матеріали справи не містять акту виконаних робіт, як це передбачено п.5.1-5.4 договору, однак апеляційний господарський суд, посилаючись на акт виконаних робіт та на положення ст.ст. 629, 889 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що позивач не довів вини відповідача в порушення умов договору, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору господарський суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні господарського суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.