розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року

у справі № 5011-23/10949-2012 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 415 521,92 грн.

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія", просило стягнути з відповідача 387 829,80 грн. боргу, 57 945,21 грн. штрафних санкцій (т. 1, а.с. 4-7).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3947 від 20.10.2008 року щодо оплати виконаних робіт.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" 387 829,80 грн. основного боргу, 5 642,13 грн. 3% річних, 7 869,44 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено (т. 1, а.с. 134-137).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року (головуючий Синиця О.Ф., судді Зеленін В.О., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року скасовано частково. Позов задоволено частково. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в іншій редакції. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" 387 829,80 грн. основного боргу, 12 376,65 грн. інфляційних втрат, 15 315,47 грн. 3% річних. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 залишено без змін (т. 2, а.с. 137-142).

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2013 року (головуючий Фролова Г.М., судді Рогач Л.І., Швець В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 2, а.с. 195-200).

При новому розгляді позивач зменшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача 387 829,80 грн. основного боргу, 12 376,65 грн. інфляційних втрат, 15 315,47 грн. 3% річних (т. 3, а.с. 54, 100).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року (суддя Ониськів О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року (головуючий Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.) (т. 3, а.с. 179-187) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 103-109).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 року (головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В.) рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 3, а.с. 232-240).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року (суддя Гавриловська І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року (головуючий Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 4, а.с. 222-225).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/299 від 23.07.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Євсіков О.О., Мирошниченко С.В. (т. 2, а.с. 219).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.07.2014 року (т. 4, а.с. 220-221).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.2008 між публічним акціонерним товариством "Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості "Укргазпроект" та товариством з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" було укладено договір № 3947, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за технічним завданням замовника виконати комплекс робіт з паспортизації магістральних газопроводів і газопроводів - відгалужень, що експлуатуються Одеським ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз", ДК "Укртрансгаз", а замовник прийняти та оплатити виконані роботи (т. 1, а.с. 10-15).

Пунктом 4.2.3 договору передбачено зобов'язання замовника прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.7 договору замовник протягом 10 днів з дня отримання актів здачі-приймання робіт і звітних документів, зазначених у п. 5.4 договору зобов'язаний надіслати виконавцю підписані акти здачі-приймання робіт або мотивовану відмову від їх приймання.

Згідно п. 5.8 договору акти здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовника з виконавцем за даним договором.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що вартість робіт складає 6 489 958,80 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 1 081 659,80 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору оплата фактично виконаних виконавцем робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, після отримання грошових коштів від генерального замовника - ДК "Укртрансгаз" по даному об'єму робіт.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором виконавець і замовник несуть майнову відповідальність згідно чинного законодавства і цього договору.

Згідно п. 13.1 договору він діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

У зв'язку з корегуванням вартості робіт, між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 15.03.2010 року до договору № 3947 від 20.10.2008 року, згідно умов якої вартість робіт склала 4 789 274,20 грн. (т. 1, а.с. 20-21).

Додатковою угодою № 4 від 25.11.2011 року до договору № 3947 від 20.10.2008 року сторони погодили вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни, яка склала 3 384 491,80 грн. (т. 1, а.с. 17).

Судами попередніх інстанцій встановлено виконання позивачем зобов'язань за договором, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт № 654 від 04.01.2011 року та № 693 від 26.12.2011 року (т. 1, а.с. 24, 25).

Відповідач частково розрахувався за виконані позивачем роботи, проте заборгованість на загальну суму 387 829,80 грн. оплачена не була.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акти здачі-прийняття виконаних робіт № 654 від 04.01.2011 року та № 693 від 26.12.2011 року підписані товариством з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів та вартості.

Частиною 1 ст. 212 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось вище, у п. 6.3 договору сторони визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставину надходження коштів від генерального замовника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умова настання обов'язку відповідача сплатити за виконані роботи настала у 2011 році, коли генеральний замовник повністю розрахувався з відповідачем, а строк виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" грошового зобов'язання за договором № 3947 від 20.10.2008 року настав у день підписання актів виконаних робіт, проте зобов'язання відповідачем у повному обсязі виконано не було.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення 387 829,80 грн. основного боргу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась і апеляційна інстанція, дійшов обгрунтованого висновку і про задоволення вимог в частині стягнення 12 376,65 грн. інфляційних втрат, 15 315,47 грн. 3% річних

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи прийняті у справі судові акти, Вищий господарський суд України у постанові від 23.12.2013 року (т. 3, а.с. 232-240) вказав на порушення приписів ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Під час нового розгляду справи суди обох інстанцій ретельно дослідили надані сторонами докази та дійшли висновку про обгрунтованість та доведеність заявлених вимог.

Частиною 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трубопровідна інтеграційна компанія" залишити без задоволення.