В жовтні 2013 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 423 371,76 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 421 555,86 грн., із яких плата за користування вагонами у розмірі 406938,30 грн., збір за зберігання у розмірі 14617,56 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 року (судді Турчин С.О., Колісник І.І., Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року (судді: Чус О.В., Прудніков В.В., Широкобокова Л.П.), позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 199848,30 грн. - плати за користування вагонами, 5607,02 грн. - збору за зберігання, 4310,97 грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Придніпровська залізниця" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 21.09.2012 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - (відповідач, власник колії) укладено договір № ПР/М-12-2/14-1438НЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії відповідача, що примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці, яка регулює взаємовідносини позивача та відповідача щодо подачі та забирання вагонів.

Пунктом 1 договору сторони домовились про експлуатацію під`їзної колії, яка належить відповідачу та примикає до станції Терни Придніпровської залізниці стрілочними переводами №№ 2, 4, 6 до продовження колій № 5 та № 8, а також до станції Рядова стрілочними переводами № 8 до колії № 6. Під`їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Пунктами 5, 6 договору передбачено, що передача вагонів на під`їзну колію здійснюється за повідомленнями з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2, які передає прийомоздавальник позивача прийомоздавальнику відповідача не пізніше, як за 2,0 години до фактичного здавання вагонів. Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни Придніпровської залізниці (ті, що прибули на станцію Рядова - на одну з колій №№ 3А,3Б,І,ІІ,4,5,VI,7,8,9,10 станції Рядова) за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Відповідно до п.8 договору про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту або маневровий диспетчер ВАТ "Північний ГЗК" по телефону черговому по станції Терни не пізніше ніж за 2,0 години до пред'явлення вагонів до здачі, з наступним наданням письмового підтвердження за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (z0165-99) .

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

Пунктом 15 договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва№1).

Позивачем проводилось перевезення вагонів, адресованих відповідачу.

Відповідно до п.п. 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами (затверджені наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 р. № 113, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458 (z0165-99) ) вказані вагони затримано за наказами № 249 від 27.04.2013р. на станції Савро, № 242 від 26.04.2013 р. на станції Грекувата, № 238 від 25.04.2013 р. на станції Приворот, № 235 від 24.04.2013 р. на станції Батуринська, №229 від 24.04.2013 р. на станції Рядова у зв'язку із зайнятістю колій на станції призначення Терни, через неприйняття вантажу відповідачем на свою під'їзну колію.

Відповідно до вказаних наказів позивачем затримано вагони:

- №№ голова 61012241 хвіст 54777909 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4667-32-4573 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді № 3502;

- №№ голова 56164809 хвіст 56074453 у кількості 68 вагонів, індекс поїзда 4100-704-4573 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді № 2104;

- №№ голова 52171287 хвіст 53534483 у кількості 56 вагонів, індекс поїзда 4568-236-4573 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді № 3611;

- №№ голова 61012241 хвіст 54777309 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4667-32-4573 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді № 3001;

- №№ голова 60665668 хвіст 53509485 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4667-16-4573 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді № 3502.

За наведеними фактами, через неприйняття їх вантажовласником з причини скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці, що прибули на адресу відповідача, через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, станціями затримки Савро, Грекувата, Приворот, Батуринська, Рядова Придніпровської залізниці складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а (від 27.04.2013 р. № 12; від 26.04.2013 р. № 8; від 25.04.2013 р. № 25; від 24.04.2013 р. № 20; від 24.04.2013 р. № 1).

Крім цього, станціями затримки Савро, Грекувата, Приворот, Батуринська, Рядова Придніпровської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 (від 27.04.2013 р. № 12; від 26.04.2013р. № 8; від 25.04.2013 р. № 25; від 24.04.2013 р. № 241; від 24.04.2013 р. № 1)

Повідомлення про затримку вагонів із зазначених вище станцій затримки Савро, Грекувата, Приворот, Батуринська, Рядова Придніпровської залізниці отримано відповідачем, зокрема, 27.04.2013 р. о 10год.30хв.; 26.04.2013 р. о 08 год.20 хв.; 25.04.2013 р. о 17 год.17 хв.; 24.04.2013 р. о 22год.50хв.; 24.04.2013 р. о 10 год.40 хв.

За даними журналу № 3 диспетчерських розпоряджень по Криворізькій дирекції залізниці на відміну наказів по затриманих поїздах форми ДУ-58:

- 05.05.2013 р. о 23 год.15 хв. зареєстровано наказ № 700 про надання дозволу станції Батуринська Придніпровської залізниці відправити поїзд № 3501 (4667-32-4573), який був затриманий за наказом від 27.04.2013 р. № 249, з оформленням всіх необхідних документів;

- 29.04.2013 р. о 3 год.50 хв. зареєстровано наказ № 679 про надання дозволу станції Батуринська Придніпровської залізниці відправити поїзд № 2104 (4100-704-4573), який був затриманий за наказом від 26.04.2013 р. № 242, з оформленням всіх необхідних документів;

- 04.05.2013 р. о 13 год.25 хв. зареєстровано наказ № 698 про надання дозволу станції Батуринська Придніпровської залізниці відправити поїзд № 3611 (4568-236-4573), який був затриманий за наказом від 25.04.2013 р. № 238, з оформленням всіх необхідних документів;

- 26.04.2013р. о 1 год.00 хв. зареєстровано наказ № 669 про надання дозволу станції Батуринська Придніпровської залізниці відправити поїзд № 3501 (4667-32-4573), який був затриманий за наказом від 24.04.2013 р. № 235, з оформленням всіх необхідних документів;

- 03.05.2013р. о 17 год.00 хв. зареєстровано наказ № 692 про надання дозволу станції Батуринська Придніпровської залізниці відправити поїзд № 3501 (4667-16-4573), який був затриманий за наказом від 24.04.2013 р. № 229, з оформленням всіх необхідних документів.

Враховуючи наведені вище обставини щодо затримки вагонів на станціях Савро, Грекувата, Приворот, Батуринська, Рядова Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх станцією Терни Придніпровської залізниці з причини скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці, що прибули на адресу відповідача у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, за весь час знаходження спірних вагонів на станціях Савро, Грекувата, Приворот, Батуринська, Рядова Придніпровської залізниці позивачем заявлено до стягнення плату за користування вагонами у сумі 406938,30грн. з ПДВ, яка включена до відомостей плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №№ 30049101, 07059111, 05059116, 05059108, 06059108, 04059106, 07059109, 07059119, 05059107, 14059118, 08059112, 14059117, 29059152 та збір за зберігання вантажу у розмірі 14026,12грн. з ПДВ за накопичувальними картками ф.ФДУ-92 № 05069031, 05069030, 17059017, 17059014, 28059020.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, щодо своєчасного прийняття вагонів, що надійшли на його адресу, що спричинило нарахування позивачем відповідачу плати за користування вагонами у розмірі 406 938,30 грн. та збору за зберігання у розмірі 14617,56грн.(з урахуванням уточнень до позовної заяви).

При цьому, позивач послався на акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, акти загальної форми ГУ-23, книги повідомлень про прибуття вагонів форми ГУ-2, накази про затримку вагонів, повідомлення про затримку вагонів, витяги із журналу диспетчерських розпоряджень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, виходив з доведеності обставин, відповідно до яких затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась з вини ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки останній не був готовий прийняти вагони, які надійшли на його адресу, через зайнятість колій на станції призначення, у зв'язку з несвоєчасним забиранням ним вантажу, який надійшов раніше.

При цьому, господарський суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилався позивач, є документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, проте, врахувавши наявний в матеріалах справи наданий ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" контррозрахунок стягуваної суми та порушення позивачем нормативів обробки поїздів, ненадання доказів неможливості подачі спірних вагонів на колії станції призначення, відсутність доказів щодо проведення на деяких коліях маневрових робіт і обгону локомотива, згідно ЄТП роботи під`їзної колії на станції Терни, задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача 199 848,30 грн. плати за користування вагонами та 5607,02 грн. збору за зберігання.

Переглядаючи справу в апеляційному провадженні, та погоджуючись з висновком господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами відсутня інформація, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки), не надано доказів про повідомлення залізниці про готовність прийняти вагони.

Разом з тим, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з причин несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу була знижена пропускна спроможність не тільки станції Терни, а й на підходах до неї. Також суд вказав на безпідставність посилань відповідача щодо наявності на станції примикання вільних колій, як на доказ відсутності його вини у затримці вагонів, і прийшов до висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Проте, при винесенні оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність вини відповідача у затримці 57 вагонів на ст. Рядова відповідно до наказу № 249 від 27.04.13 року, врахувавши факт наявності п'яти вільних колій на момент затримки спірних вагонів за вказаним наказом.

З такими висновками господарських судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони є передчасними та суперечливими.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України (457-98-п) одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення (ст. 42 Статуту).

Згідно з ст. 119 Статуту (457-98-п) та п.п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктом 6 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

В силу пункту 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах в разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо). При цьому, термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки. Відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання вантажів, в тому числі при затримці вагонів на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п.9 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.

Статтею 46 Статуту залізниць України (457-98-п) визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.

З матеріалів справи вбачається, що накази про затримку вагонів видано внаслідок того, що вантажооджержувач ПАТ "Північний ГЗК" вчасно не забирав вагони зі станції призначення Терни, які надійшли на його адресу раніше.

Відправка вагонів на станції підходу здійснюється у випадку розвантаження ПАТ "Північним ГЗК" колії станції призначення, або у випадку подання письмової заявки від вантажоодержувача про готовність прийняти ним вагони на свою під'їзду колію.

Вирішуючи спір, господарські суди зазначене не врахували, та приймаючи оскаржувані рішення та постанову, не прийняли до уваги приписів вищевказаних вимог чинного законодавства, не надали належної оцінки твердженням ДП "Придніпровська залізниця", що умовами Правил користування вагонами і контейнерами не передбачено видача наказу залізницею при зайнятості всіх колій ст. Терни вагонами, оскільки укладеним сторонами договором про експлуатацію залізничної колії передбачена лише експлуатація під'їзної колії, яка належить Власнику, що примикає до ст. Терни і Рядова Придніпровської залізниці.

Крім того, наявність тимчасово вільних колій на станції, або зайнятість колій вагонами, які знаходяться під обробкою, в очікуванні технічного, комерційного обслуговування - це звичайний технологічний процес роботи станції, необхідний для забезпечення потреб планових перевезень, а несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажу, ст.ст. 46,47 Статуту залізниць України (457-98-п) та ч. 4 п.5 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Північний ГЗК".

Також, господарськими судами не перевірено та не надано належну оцінку контррозрахунку відповідача та не мотивовані підстави відхилення заперечень позивача щодо цього.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясування шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Абз. 2 п. 4 вказаної постанови встановлено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог частково.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 ГПК України (1798-12) щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.