на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 по справі № 925/1524/13 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Юрчиха" до Юрчиської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентарізації", Реєстраційна служба Кам'янського районного управління юстиції Черкаської області, про визнання недійсним рішення,-

Позивач - СТОВ "Юрчиха" в серпні 2013 звернувся з позовом до господарського суду до Юрчиської сільської ради Кам'янського району Черкаської області про визнання недійсним рішення ради від 26.03.2010 № 23-5/у "Про скасування рішення виконкому від 01.04.2003 № 30 та відновити попереднє становище.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.09.2013 залучено до участі у справі № 925/1524/13 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Комунальне підприємство "Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентарізації", Реєстраційна служба Кам'янського районного управління юстиції Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 по справі № 925/1524/13 /суддя : Анісімов І.А./ позов задоволено в повному обсязі, визнано недійсним рішення Юрчиської сільської ради Кам'янського району Черкаської області від 26.03.2010 № 23-5/у "Про скасування рішення виконкому від 01.04.2003 № 30 та відновлено становище, яке існувало до видання цього рішення; стягнуто з Юрчиської сільської ради на користь позивача судовий збір у розмірі 1147,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 по справі № 925/1524/13 /судді : Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л./ рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 скасовано, прийнято нове рішення по справі, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, стягнуто з СТОВ "Юрчиха" на користь позивача Юрчиської сільської ради Кам'янського району Черкаської області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 573,00 грн.

В касаційній скарзі ліквідатор СТОВ "Юрчиха" Назаренко С.А. просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014, посилаючись на те, що вона постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 залишити без змін.

Юрчиська сільська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що висновки Київського апеляційного господарського суду відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом, СТОВ "Юрчиха" на праві власності володіє наступним нерухомим майном: склад літера "А", майстерня літери "Б", склад літера "Ж", які розташовані по вулиці Петровського, 34, с.Юрчиха, Кам'янського району, Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САА № 925255, виданим 03.04.2003; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САА № 925254, виданим 03.04.2003; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САА № 925256, виданим 03.04.2003.

За заявою позивача, вказані свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.04.2003, видані на підставі рішення Виконавчого комітету Юрчиською сільською радою № 30 від 01.04.2003, є правовстановлюючим документом на підставі якого реєстратором БТІ була здійснена реєстрація прав власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Черкаська область, Каменський район, с.Юрчиха, вул.Петровського, 34, за СТОВ "Юрчиха".

Рішенням Юрчиської сільської ради від 26.03.2010 № 23-5/у скасовані рішення виконкому від 01.04.2003 № 30 "Про оформлення права власності на нежитлові будівлі в с. Юрчиха видане на СТОВ "Юрчиха" вул. Петровського, 34, анульовані правові документи, свідоцтва про право власності на нерухоме майно:

- Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА № 925255, видане 03.04.2003;

- Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА № 925254, видане 03.04.2003;

- Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА № 925256, видане 03.04.2003;.

Задовольняючі позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 (v007p710-09) № 7-рн/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення та вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів, а Юрчиська сільська рада оспорюваним рішенням позбавила СТОВ "Юрчиха" права власності на: склад літера "А", майстерня літери "Б", склад літера "Ж", які розташовані по вулиці Петровського, 34, с.Юрчиха, Кам'янського району, Черкаської області, а тому слід визнати недійсним рішення Юрчиської сільської ради від 26.03.2010 № 23-5/у "Про скасування рішення виконкому від 01.04.2003 № 30" та відновити становище, яке існувало до видання цього рішення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про прийняття Виконавчим комітетом Юрчиської сільської ради рішень від 01.04.2003 р. № 30 "Про оформлення права власності на нежитлові будівлі в с. Юрчиха", а тому Юрчиська сільська рада правомірно прийняла рішення від 26.03.2010 р. № 23-5/у, яким скасовані рішення виконкому від 01.04.2003 р. № 30 "Про оформлення права власності на нежитлові будівлі в с. Юрчиха видане на СТОВ "Юрчиха" вул. Петровського, 34, яке з 2007 р. не функціонує.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій повністю погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.

Як вбачається із Статуту СТОВ "Юрчиха", вказане товариство є новоствореним підприємством, зареєстрованим у березні 2001 року, засновниками якої є фізичні особі та СТОВ "Тимошівка" (п.2.1. Статуту).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до повідомлення Юрчиської сільської Ради, підставою для прийняття рішення Юрчиською сільською радою від 26.03.2010 № 23-5/у "Про скасування рішення виконкому від 01.04.2003 № 30" стало звернення (заява) власників - громадян майнових паїв, які належали до пайового фонду КСП "Нива" і на які, в порушення вимог закону СТОВ "Юрчиха" отримало право власності.

Відповідно до Указу Президента України від 29.01.2001 р. № 62/2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" (62/2001) , закріплено недопущення порушення майнових прав колишніх членів КСП, з метою забезпечення майнових прав селян в процесі реформування аграрного сектору економіки.

На виконання Указу Президента України від 29.01.2001 р. № 62/2001 (62/2001) Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 лютого 2001 р. N 177 (177-2001-п) "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", якою затверджено "Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих", "Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення" та Типове положення "Про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки".

Розглядаючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій не з'ясовували чи було розпайоване майно КСП "Нива" та яке саме, чи передавалось нерухоме майно пайового фонду КСП "Нива" (на яке в подальшому позивачу було видано свідоцтва на право власності від 03.04.2003) до СТОВ "Юрчиха" та на якій підставі.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Свідоцтва на право власності на нерухоме майно : нежитлова будівля, склад "Ж", склад "А", майстерня "Б", що знаходяться за адресою : с.Юрчиха, Кам'янського району, вул. Петровського, 34, видані саме на підставі рішення виконкому Юрчиської сільської ради рішень від 01.04.2003 № 30, яке являється правовстановлюючим документом.

Згідно із ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" /в редакції закону від 11.02.1010/ рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Разом з тим, Конституційний Суд України в рішенні від 16.04.2009 № 7-рн/2009 (v007p710-09) прийшов до висновку, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) , що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов і до висновку, що у Конституції України (254к/96-ВР) зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції (254к/96-ВР) чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой Київ" (401-14) , згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру" (1789-12) , прийнятий до набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) , є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції (254к/96-ВР) чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції (254к/96-ВР) чи законам України).

Крім того, Конституційний Суд України в даному рішенні прийшов до висновку, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону), а відтак, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп (v001p710-97) у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку і відмовляючи в задоволенні позову, Київський апеляційний господарський суд інстанції дійшов до висновку про те, що спірне рішення від 01.04.2003 № 30 взагалі не приймалось виконкомом Юрчиської сільської ради, разом з тим, належним чином не з'ясував на підставі чого було зареєстроване право власності на нерухоме майно за СТОВ "Юрчиха", приймалось чи ні спірне рішення та чи могло воно бути скасоване сільською радою, в тому числі і коли таке рішення не приймалось.

Розглядаючи вказаний спір, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили фактичні обставини справи, а саме: чи взагалі приймалось виконкомом Юрчиської сільської ради рішення № 30 від 01.04.2003, на підставі якого було видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТОВ "Юрчиха"; не перевірили повноваження сільської ради щодо можливості скасування спірного рішення, в тому числі і коли таке рішення не приймалось; не дослідили кому саме належало вказане вище нерухоме майно, чи було воно розпайоване членам КСП "Нива" і на який підставі та яким чином воно було передано до СТОВ "Юрчиха".

Таким чином, рішення господарського суду першої інстанції та апеляційна постанова, в порушення вимог закону, постановлені по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню до Господарського суду Черкаської області на новий розгляд.