Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" на постанову від 10.06.2014 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 5023/4795/12 господарського суду Харківської області за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 13670,47 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів у сумі 13670,47 грн., з яких заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 4301 від 03.12.2012 року у розмірі 1145,88 грн.; пеню за неповну сплату платежів у розмірі - 159,85грн.; неустойку за прострочення повернення місця - 11591,79 грн.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі - 741,49 грн.; витрати зі зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 10.10.2012 року по 22.10.2012 року у розмірі - 31,46грн. та про зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" на підставі акта прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2012 року (суддя Френдій Н.А.) позовні вимоги задоволено.

З Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" стягнуто заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 4301 від 03.12.2012 року у розмірі 1145,88 грн.; пеню за неповну сплату платежів у розмірі - 159,85грн.; неустойку за прострочення повернення місця - 11591,79 грн.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі - 741,49 грн.; витрати зі зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 10.10.2012 року по 22.10.2012 року у розмірі - 31,46грн.; 2682,50грн. судового збору, 20,40 грн. витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" на підставі акта прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1

За апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року (головуючий суддя Камишева Л.М., Медуниця О.Є., Черленяк М.І.) в частині зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 повернути позивачу на підставі акта прийому - передачі місця, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1 скасоване з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення місцевого суд залишене без змін.

Стягнуто з Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 609,00 грн.

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 повернути позивачу на підставі акта прийому - передачі місця, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1 і прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Висновок апеляційного суду про те, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути місце на підставі акта прийому - передачі, є необґрунтованими з огляду на те, що позивач демонтував спеціальну конструкцію, тим самим самостійно звільнивши місце та повернувши його, скаржник вважає безпідставним, оскільки пунктом 5.1 договору передбачено, що користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється користувачем на підставі актів прийому - передачі, які складаються користувачем та підписуються уповноваженими представниками сторін. При цьому, демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється користувачем самостійно за власний рахунок.

На думку заявника, ні демонтаж, ні припинення договору, ні будь - які інші дії чи події не є право підтверджуючими фактами належного виконання зобов'язання в частині повернення місць, наданих у користування.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішення та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 03.12.2010 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_4 був укладений договір № 4301 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (а.с. 15-17).

За умовами договору та акта приймання-передачі від 01.01.2011 року до договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1, строком з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року для розташування спеціальних конструкцій (місця), згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (а.с.15-19).

Відповідно до пунктів 3.4.6, 4.1, 4.5 договору та додатку № 1 до нього відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 579,24 грн.

Судами встановлено, що відповідач в порушення умов договору, своєчасно та в повному обсязі орендну плату позивачеві не здійснював, в зв'язку з чим на момент звернення позивача з позовною заявою у відповідача виникла заборгованість за період листопад 2011 року - грудень 2011 року у розмірі 1145,88 грн.

Згідно з пунктом 6.1 договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів передбачених розділом 4 цього договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення. Розмір пені складає 159,85 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходячи з приписів статей 11, 525, 526, 549, 598, 610- 612, 629 Цивільного Кодексу України та статей 173, 174, 193, 230, 231 Господарського Кодексу України, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за користування місцем, пені за неповну сплату платежів.

Відповідно до пункту 8.1.6 договору № 4301 від 03.12.2010 року цей договір припиняє свою дію по закінченню строку його дії, а відтак станом на 01.01.2012 року договір вважається таким, що припинив свою дію.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що відповідач протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 договору, зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийому передачі, які підписуються представниками сторін.

При цьому, демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється користувачем самостійно за власний рахунок.

Відповідно до пункту 5.2 договору місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання актів прийому-передачі.

Судами встановлено, що відповідач порушив умови договору щодо не звільнення місця після припинення дії договору (не демонтував спеціальну конструкцію), не повернув позивачеві місце, яке було надано йому в користування для розміщення реклами, не склав та не направив акт прийому-передачі для підписання позивачеві.

Згідно з пунктом 6.2 договору у разі прострочення повернення місця, наданого у користування, відповідач сплачує неустойку, яка складає 7% від розміру плати за користування неповернутим місцем, встановленої додатком № 1 цього договору (з ПДВ) за кожний день затримки виконання зобов'язання щодо повернення місць за договором.

Таким чином, відповідно до умов договору, з 08.01.2012 року і по 22.10.2012 року відповідачу нараховано неустойку за кожний день затримки повернення місць, яка складає 11591,79 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач належним чином господарське зобов'язання не виконав, доказів наявності обставин, які мають істотне значення для зменшення штрафних санкцій та неможливості своєчасного повернення місця, що знаходиться у комунальній власності, не надав.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що розрахунок позивача (а.с.53-55) є вірним та відповідає нормам чинного законодавства, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також суди зазначили, що зменшення штрафних санкцій є правом суду, а не його обов'язком.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині звільнення наданих в користування місць та передання їх на підставі актів прийому передачі і відмовляючи у позові в цій частині, апеляційний господарський суд виходив із наступного.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що протягом семи днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1, 8.3 договору, користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих для користування, здійснюється користувачем на підставі актів прийому-передачі, які складаються користувачем та підписуються уповноваженими представниками позивача та відповідача. Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору № 4301 від 03.12.2010 року місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання актів прийому-передачі та повинні бути повернуті відповідачем у належному стані.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач після припинення дії договору не повернув за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування, а тому позивач звернувся до суду з позовною вимогою про зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акта прийому -передачі.

Заперечуючи проти цієї вимоги відповідач посилався на акт проведення позивачем демонтажу спеціальної конструкції від 10.10.2012 року та на протокол огляду будинку, який був наданий у судовому засіданні 10.06.2014 року (вх. 4495), з якого вбачається, що на спірній території на фасаді будинку АДРЕСА_1 розміщені контрукції - рекламні щити "Аптеки".

Апеляційний суд встановив, що згідно акта проведення демонтажу спеціальної конструкції від 10.10.2012 року, позивач за власний рахунок демонтував спеціальну рекламну конструкцію - щит на фасаді: 380 х 1.65 х 1 по АДРЕСА_1 (а.с.25), що свідчить про самостійне звільнення місця від спеціальної конструкції відповідача, а відтак і повернення собі місця, наданого відповідачу.

Оскільки на день звернення з позовною заявою до господарського суду, рекламна конструкція була демонтована, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача повернути місце.

Також апеляційний суд зазначив, що після самостійного звільнення місця, позивач мав право на відшкодування понесених у зв'язку із цим витрат, про що і був заявлений позов у даній справі.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 741,49 грн. та витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 31,46 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 3.1.1 договору передбачено, що позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у разі несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 цього Договору.

При цьому, у відповідності до пункту 3.4.8 договору у випадку проведення демонтажу спеціальної конструкції на підставі пункту 3.1.1 договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу фактичну вартість витрат позивача, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням спеціальних конструкцій.

Відповідно до п.п. в) п.4.1 "Порядку виявлення, демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними" (додаток до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.06.2011 року № 444, із змінами та доповненнями), спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Після припинення дії договору, позивач на підставі пункту 7 договору направляв відповідачеві повідомлення про повернення ним місць (а.с.20-23).

На підставі Наказу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" "Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 112-Д від 17.09.2012 року (а.с.27) позивачем 10.10.2012 року був здійснений демонтаж спеціальної конструкції за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає приписам пункту 4.12. "Порядку виявлення, демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів, подальшого розпорядження ними" та після проведення демонтажу позивачем складено калькуляцію витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції, які склали 741,49 грн.

Відповідно до пункту 2.13 "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (додаток № 5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року № 977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"), демонтовані спеціальні конструкції зберігаються Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо).

При цьому, у відповідності до пункту 3.4.8 договору у випадку проведення демонтажу спеціальної конструкції на підставі пункту 3.1.1 договору, відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу фактичну вартість витрат позивача, пов'язаних із зберіганням спеціальних конструкцій, а відтак суди дійшли вірного висновку про те, що відповідач повинен відшкодувати позивачеві витрати, понесені ним за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 31,46 грн.

Крім того, судами встановлено, що доказами витрат позивача на демонтаж спеціальної конструкції та на її зберігання є наявні в матеріалах справи рахунок-фактура № СФД-000121 від 11.10.2012 року (а.с.26), рахунок-фактура № СФХ-000101 від 22.10.2012 року (а.с.28), калькуляції витрат (а.с. 40, 41), кошторис (а.с.42-44), банківські виписки від 12.11.2012 року та від 06.11.2012 року (а.с.195-196), а також акти виконаних робіт (а.с. 197-199).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що апеляційний господарський суд в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.