головуючого-судді суддів: Воліка І.М. (доповідача), Дунаєвської Н.Г., Євсікова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення від 12.05.2014 господарського суду Харківської області та на постанову від 18.06.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/979/14 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Чугуївтепло" про стягнення 2 183 685,26 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивача не з'явились; відповідача не з'явились;

У лютому 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Чугуївтепло" (надалі - КП "Чугуївтепло") про стягнення 1 951 574,72 грн. боргу, 43 675,40 грн. 3 % річних, 188 435,17 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 01-13-10-БО-32 від 28.12.2012 щодо повної та своєчасної оплати послуг з постачання газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2014 у справі № 922/979/14 (суддя Смірнова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 (колегія суддів: Сіверин В.І. - головуючий, судді - Терещенко О.І., Медуниця О.М.), позов задоволено частково; стягнуто з КП "Чугуївтепло" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 38 999,83 грн. 3 % річних, 83 411,67 грн. пені та 10 674,77 грн. судового збору; в стягненні 1 623 659,32 грн. основного боргу, 105 023,49 грн. пені та 4 675,57 грн. 3 % річних в позові відмовлено; встягненні 327 915,40 грн. основного боргу припинено провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні до стягнення пені у розмірі 83 411,67 грн., обгрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і, зокрема ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549- 552 Цивільного кодексу України, без належного дослідження усіх обставин справи, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду цього, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів в оскаржуваній частині.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 1 951 574,72 грн., 43 675,40 грн. 3 % річних та 188 435,17 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 01-13-10-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012.

Судами встановлено, що в період з 12.02.2014 по 27.03.2014 відповідачем здійснено погашення заявленої до стягнення заборгованості на суму 1 623 659,32 грн. Залишок основної заборгованості у сумі 327 915,40 грн. відповідачем сплачено під час розгляду справи, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 1 623 659,32 грн. та припинено провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення заборгованості у розмірі 327 915,40 грн.

При цьому з урахуванням встановлених обставин та відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом здійснено перевірку розрахунку 3 % річних та встановлено, що позивачем допущено помилку при розрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині задоволено на суму 38 999,83 грн.

Крім цього, позивачем на підставі пункту 7.2 Договору № 01-13-10-БО-32 від 28.12.2012, (яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу), заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 188435,17 грн.

Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що за порушення строків щодо розрахунку за поставлений природний газ розмір пені становить 166823,35 грн.

При цьому, місцевим господарським судом, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, взято до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені та з посиланням на положення частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, якими суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій, і враховуючи обставини, що зобов'язання своєчасно не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку із скрутним фінансовим станом відповідача внаслідок невиконання населенням та бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; добровільне усунення відповідачем порушення умов договору (повне погашення суми основного боргу), а тому дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50 % задовольнивши позовні вимоги в цій частині на суму 83 411,67 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.

Крім цього слід врахувати, що відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 509, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина 2 статті 551 ЦК). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК).

В даному випадку судами вірно враховано, що відповідач є теплопостачальним підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання в м. Чугуєві і надає послуги з теплопостачання населенню та бюджетній сфері (дитячі садки, школи, ліцеї, лікарні). При цьому на заборгованість населення та бюджетних організацій відповідачеві на законодавчому рівні заборонено здійснювати нараховання пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що позбавляє останнього механізмів вливу на контрагентів щодо погашення існуючої перед ним заборгованості.

А отже зменшення в даному випадку пені на 50 %, відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, оскільки наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Відповідно до частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що в даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.