головуючого Мачульського Г.М. (доповідач), суддів Коробенка Г.П., Шаргала В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "АВТОСТОЯНКА "АСТРА" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 916/3580/14 Господарського суду Одеської області за позовом заступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "АВТОСТОЯНКА "АСТРА" третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

- відповідача: Єршов О.С. (довіреність від 01.10.2014) - прокурора: Клюге Л.М. (посвідчення № 014652 від 17.01.2013),

Заступник прокурора Київського району міста Одеси (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - позивач) звернувся у суд з даним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до Обслуговуючого кооперативу "АВТОСТОЯНКА "АСТРА" (далі - відповідач) про зобов'язання останнього звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: 65122, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 79-А, загальною площею 1510 кв.м нормативною вартістю 861304 грн. на користь територіальної громади міста Одеси. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не оформлено та не отримано документи, що підтверджують належне право користування земельною ділянкою, що є самочинним зайняттям землі, яке порушує права власника земельної ділянки, а саме Одеської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2014 (суддя Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 79-А, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області на підставі листа Київського РВ ОМУ ГУУМВС України в Одеській області за № 31/19 СО-2284 від 19.09.2013, встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 0,151 га за вказаною вище адресою без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, про що було складено Акт перевірки вимог земельного законодавства від 04.10.2013 за № 000702 та керівнику відповідача було видано припис № 001536 від 04.10.2013 про усунення виявлених порушень земельного законодавства у 30-деннии термін.

14.10.2013 державним інспектором сільського господарства в Одеській області Шукліним В.В. було складено протокол № 000981 про адміністративне правопорушення, а також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000889 у розмірі 340,00 грн. на в.о. голови Автостоянки "АСТРА" Бородінчіка С.О.

Бородінчік С.О. свою вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП визнав, та відповідно до платіжного доручення від 16.10.2013 сплатив штраф у повному обсязі.

17.12.2013 державним інспектором сільського господарства в Одеській області - головним спеціалістом відділу оперативного контролю дотримання вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Одеській області було проведено перевірку виконання відповідачем вимог припису від 04.10.2013 № 001536, за результатами якої встановлено, що вимоги припису не усунуто, самовільно зайнята земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, у добровільному порядку не звільнена, про що складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (акт перевірки) № 000857.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 13.06.2014 за адресою: м. Одеса, вул. ак. Вільямса, 79-А зареєстровано право власності за Одеською міською радою на нежитлову будівлю загальною площею 602,4 м2. Відомості щодо реєстрації інших речових прав у Реєстру відсутні.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як встановлено судами, факт вчинення відповідачем такого правопорушення як самовільне зайняття земельної ділянки підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, приписом з вимогою про усунення порушення земельного законодавства, постановою про накладення адміністративного стягнення. Іншого відповідачем не було доведено.

Згідно статті 152 вказаного кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; ґ) відшкодування заподіяних збитків.

Статтею 211 кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 212 вказаного кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідач як у запереченнях на позов, так і в апеляційній і касаційній скаргах як на доказ наявності у нього права користування спірною земельною ділянкою, посилався на договір оренди земельної ділянки від 20.02.2002, укладений між Овідіопольською райдержадміністрацією та Споживчим кооперативом "АВТОСТОЯНКА "АСТРА" терміном на 20 років з моменту набрання чинності цього договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що діяльність Споживчого кооперативу "Автостоянка "Астра" (код ЄДРПОУ 21008431) згідно рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2009 у справі № 30/256-08-5417 припинена шляхом ліквідації, також цим судом встановлено, що із статуту відповідача, затвердженого протоколом установчих зборів учасників №1 від 02.07.2009, та зареєстрованого державним реєстратором 07.07.2009 за № 15561020000036046, не вбачається, що він являється правонаступником Споживчого кооперативу "Автостоянка "Астра".

Відповідно до приписів статі 106 Цивільного кодексу України (435-15) злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За приписами частини третьої статті 107 цього кодексу передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації. А згідно частини четвертої вказаної статті порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже відповідно до наведених норм права та встановлених судами обставин справи відповідач не спростував висновків суду апеляційної інстанції про те, що він не є правонаступником Споживчого кооперативу "Автостоянка "Астра".

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що дію договору оренди земельної ділянки від 20.02.2002р., укладеного між Овідіопольською райдержадміністрацією та Споживчим кооперативом "АВТОСТОЯНКА "АСТРА" було припинено шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 27.07.2009 р. № 812, відповідач цих обставин не спростував, а отже, з урахуванням наведених норм земельного законодавства, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про те, що земельна ділянка зайнята відповідачем самовільно.

Згідно з приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що апеляційний господарський суд порушив чи неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "АВТОСТОЯНКА "АСТРА" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі Господарського суду Одеської області № 916/3580/14, залишити без змін.