розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес М" на рішення господарського суду Луганської області від 23 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року у справі № 913/1365/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Три-Д-Авто" до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес М" про визнання договору недійсним, -

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Три-Д-Авто" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес М" про визнання недійсним договору міни від 29 грудня 2003 року, з підстав невідповідності закону, та зобов'язання повернути у власність позивача 1/100 частки нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109, загальною площею 210,7 м2. При цьому, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23 липня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір міни від 29 грудня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний номер 2707. Зобов'язано відповідача повернути у власність позивача 1/100 частки нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109-б, загальною площею 210,7 м2, а саме: приміщення № 3, яке складається з: И-1, и, и1, магазин столярна з тамбуром: 10 в'їзд в ангар площею 68,6 м2, 11 тамбур площею 7,8 м2, 12 кафе - бар площею 46,0 м2, 13 кафе-бар площею 20,0 м2, 18 кафе-бар площею 65,0 м2 в загальному користуванні: 14 - вбиральня площею 1,1 м2, 15 господарче приміщення площею 1,9 м2, 16 моєчна площею 6,1 м2, 17, кухня площею 6,8 м2. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року рішення місцевого суду змінено в частині сум судового збору, в решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 листопада 2013 року постановлені у справі судові рішення залишені без змін.

Постановою Верховного Суду України від 1 липня 2014 року постанову Вищого господарського суду України від 27 листопада 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до касаційної інстанції.

Під час нового розгляду касаційної скарги у справі Вищим господарським судом України встановлено, що відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить рішення господарського суду Луганської області від 23 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року у справі скасувати, відмовивши в задоволенні позову.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 29 грудня 2003 року акціонерним товариством закритого типу "Торгівельно-комерційна фірма "Спартер", правонаступником якого є позивач, і товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес М" укладено договір міни 1/100 частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Оборонна, 109, м. Луганськ, на комп'ютер Р11-350, монітор LG Ctudioworks 57, комп'ютерний маніпулятор типу "миша", клавіатуру, кабель.

Обґрунтовуючи вимогу про визнання даного договору недійсним, позивач послався на те, що його умови суперечать нормам ст.ст. 48, 50 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на час укладення спірного договору, оскільки внаслідок його укладення акціонерне товариство закритого типу "Торгівельно-комерційна фірма "Спартер", правонаступником якого є позивач, позбавилося значної частини своїх виробничих площ, що призвело до зниження результативності його діяльності та зменшення прибутку.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, встановив, що відчужене за договором міни нерухоме майно було складовою частиною статутного фонду акціонерного товариства закритого типу "Торгівельно-комерційна фірма "Спартер".

Згідно п. 5.5 Статуту цього товариства розмір статутного фонду може бути зменшений за рішенням загальних зборів акціонерів і за погодженням з кредиторами товариства за рахунок зміни номінальної вартості акцій; анулювання кількості акцій, викуплених товариством у акціонерів.

Оскільки рішення про зменшення статутного фонду товариства відповідно до п. 5.5 Статуту товариства та вимог ст. 39 Закону України "Про господарські товариства" загальними зборами акціонерів товариства не приймалось, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та визнання спірного договору міни недійсним.

Разом з тим, судом зазначено, що оскільки факти, покладені в основу позовних вимог, стали відомі заявнику цих вимог лише у серпні 2010 року, строк позовної давності, відповідно до ст. 257, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, п. 6 Заключних та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , позивачем не пропущений.

З такими висновками місцевого господарського суду погодився суд апеляційної інстанції, залишивши рішення місцевого суду про визнання спірного договору міни недійсним без змін.

Проте, з зазначеним висновком попередніх судових інстанцій погодитись не можна, оскільки він прийнятий всупереч нормам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що впливає на правильність застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Три-Д-Авто" було створено шляхом перетворення та зареєстровано 4 червня 2008 року як юридична особа і правонаступник акціонерного товариства закритого типу "Торгівельно-комерційна фірма "Спартер". Таким чином, до позивача перейшли всі права та обов'язки акціонерного товариства закритого типу "Торгівельно-комерційна фірма "Спартер".

Відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Отже, за змістом цієї норми до новоствореної юридичної особи переходять усі права та обов'язки попередньої юридичної особи, які остання мала на момент перетворення, включаючи і право на позов, а також обчислення строків позовної давності.

Оскільки оспорюваний договір укладено 29 грудня 2003 року і до моменту перетворення акціонерним товариством закритого типу "Торгівельно-комерційна фірма "Спартер" не ставилось питання про визнання його недійсним, висновок про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Три-Д-Авто" строк позовної давності не пропущений, в зв'язку з тим, що про зміст спірного договору позивач дізнався лише з листа відповідача № 08 від 13 серпня 2010 року, є помилковим і таким, що зроблений без урахування всіх обставин справи та зазначених фактів.

Враховуючи викладене, оскаржувані у справі рішення господарського суду Луганської області від 23 липня 2013 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року підлягають скасуванню, оскільки є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес М" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 23 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року у справі № 913/1365/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.