Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю" Адвокатська компанія "Юральянс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 у справі № 910/12750/13 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Юральянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VІІ" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРІАДА - ЦЕНТР І") про укладання договору купівлі-продажу

в судовому засіданні взяли участь представники : - позивача Сусловець Р.М. - відповідача Пихтін К.В., Голодненко В.О. Кузбіт Ю.М.

Розпорядженням секретаря судової палати від 08.07.2014 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова Т.Б., Коробенко Г.П. для прийняття даної справи.

Розпорядженням секретаря судової палати від 22.07.2014 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б. для розгляду даної справи.

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Юральянс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VІІ" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРІАДА - ЦЕНТР І"), в якій просило суд укласти в судовому порядку договір купівлі-продажу певного нерухомого майна між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Юральянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VII", визнати відсутнім права Товариства з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VII" на відчуження нерухомого майна загальною площею 10 728,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 11 на користь будь-яких третіх осіб, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Юральянс".

Позовні вимоги були вмотивовані наявністю між сторонами попереднього договору та ухиленням відповідача від укладання основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, і обґрунтовані посиланнями на приписи ст.ст. 182 ГК. 635 ЦК, 655 ЦК України (435-15) .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 (суддя Пригунова А.Б.), з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 про виправлення описки, позов задоволено повністю. Укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VІІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Юральянс" у редакції, запропонованій позивачем. Крім того, визнано відсутнім право Товариства з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VII" на відчуження нерухомого майна загальною площею 10 728,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 11 на користь будь-яких третіх осіб, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Юральянс".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 (у складі головуючого Тищенко О.В., суддів: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VІІ" рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Юральянс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 залишити в силі.

У своєму поясненні, запереченні та відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VІІ" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю"Адвокатська компанія "Юральянс" Сусловця Р.М. про відкладення розгляду справи, яке надійшло на адресу суду 22.07.2014, колегією суддів залишено без задоволення, оскільки статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд розглядає справу в межах строків, встановлених статтями 69, 1118 цього Кодексу, і розгляд справи може бути відкладено, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Проте, заявником не доведено наявність підстав для відкладення розгляду справи, а його доводи та заперечення викладені у наявних в матеріалах справи документах. До того ж, розгляд справи вже відкладався.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 12.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VІІ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ЮРАЛЬЯНС" (покупець) укладено попередній договір щодо купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 3156. (далі - попередній договір).

Згідно із п.1 попереднього договору у порядку, на умовах і в строк, визначених договором, сторони взяли на себе зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежилих приміщень торгівельного комплексу літ. А-4, а1-4, А2-1, загальною площею 10728,80 кв.м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, будинок 11, до складу яких входять: літ. А 1-4 - прибудова, прибудова літ. А 2-1. навіси літ. АЗ, а5, ґанки літ. а, а4, ганок-пандус літ. а 1, вхід на цокольний поверх літ. аЗ, а 6. приямок літ. а2 мостіння І, II, в цокольному поверсі приміщення № 5 поз. 1-6, площею 346,5 кв. м, приміщення № 6 поз. 1-12, площею 1 507,7 кв.м, приміщення № 7, площею 13,0 кв.м, приміщення № 8, площею 17,7 кв.м, приміщення № 9 поз. 1-21, площею 242,2 кв.м, приміщення № 10 поз. 1-6. площею 89,9 кв.м, приміщення № 11, площею 12,0 кв.м, приміщення № VI поз. 1-5, площею 74,6 кв.м. усього по цокольному поверху загальною площею 2 303,6 кв.м.; на першому поверсі приміщення № 101- 132, І-балкон, приміщення № 1, 3, 5 - сходові клітки, приміщення № 2- ліфтова шахта, приміщення № 4 - сміттєпровід, усього по І поверху загальна площа 2 172,4 кв.м; на другому поверсі поз. 201-239, II- балкон, приміщення II поз. 1-9, усього по другому поверху загальною площею 2 225,8 кв.м; на третьому поверсі приміщення № 401-446, приміщення V-балкон, приміщення VI-тераса, приміщення IV поз. 1, З, 5 - сходові клітини, поз. 2-ліфт, поз. 4-сміттєпровід, усього по 4 поверху загальною площею 1 650.2 кв.м; в надбудові приміщення № 1 поз. 1-5, загальною площею 246,1 кв.м, приміщення № 2, площею 24,3 кв.м, приміщення № 3, площею 42,6 кв.м, приміщення № 4, площею 35,2 кв.м, приміщення V поз. 1- сходові клітини, усього по надбудові 414,4 кв.м (надалі - будівля). Далі за текстом разом -" Нерухоме майно".

Сторони усвідомлювали, що на момент укладання попереднього договору нерухоме майно належить на праві власності АТ "Сведбанк" та перебуває в оренді ТОВ "Інжинірингова Компанія КС", з умовами якої покупець ознайомлений. Виконання договору буде відбуватися шляхом реалізації двох етапів: підготовка та придбання продавцем нерухомого майна, укладення продавцем договору купівлі-продажу та реєстрації права власності в БТІ на ім'я продавця (1-й етап) та підготовка до придбання покупцем нерухомого майна та укладення продавцем і покупцем договору купівлі-продажу (2-й етап).

Відповідно до п.3.1 попереднього договору, договір купівлі-продажу мав бути укладений сторонами у строк не пізніше 20 листопада 2012 року (п.3.1.1). Кожна із сторін зобов'язана вчинити усі необхідні дії, спрямовані на укладення договору купівлі-продажу у встановлений п.3.1.1 строк (п.3.1.2).

Згідно із п.4.3 попереднього договору визначено, що покупець за попереднім договором у строк 3 дні з дати підписання попереднього договору, але не пізніше 18 вересня 2012 року сплачує продавцю забезпечувальний платіж у сумі 1614880,00грн.

18.09.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ЮРАЛЬЯНС" перерахувало на рахунок ТОВ "Екторнет Україна ХІІ" 1623020 грн. в якості оплати за нерухомість згідно попереднього договору щодо купівлі-продажу нерухомого майна від 12.09.2012.

01.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна ХІІ" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого перший передає, а останній приймає у власність будівлю торговельного комплексу, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, будинок 11. При цьому визначений певний опис об'єкта.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій керувались ст. 635 Цивільного кодексу України, згідно якої попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі.

Попередній договір має бути складений таким чином, щоб будь-яка особа могла визначити предмет та інші істотні умови основного договору. Перелік таких умов встановлюється відповідно до конкретного виду майбутнього договору. Форма попереднього договору повинна відповідати формі основного. У будь-якому разі попередній господарський договір підлягає оформленню письмово. У випадках, передбачених законодавством для окремих видів договорів, необхідним є нотаріальне посвідчення, у такому разі нотаріальне оформлення обов'язкове і для попереднього договору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 4 попереднього договору визначено умови основного договору купівлі-продажу, а саме сторони дійшли згоди й домовленості про те, що істотними умовами договору купівлі-продажу є умови, зазначені в пунктах 4.1 (предмет договору купівлі-продажу), п. 4.2 ( ціна договору купівлі-продажу), п.4.3 (Платежі за попереднім договором та договором купівлі-продажу), п.4.4 (перехід права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу) попереднього договору.

Відтак, проаналізувавши зміст попереднього договору про купівлю продаж нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3156, укладений 12.09.1012 між ТОВ "Екторнет Україна ХІІ" та ТОВ "Адвокатська компанія "ЮРАЛЬЯНС", суд першої інстанції дійшов до висновку, що він відповідає положенням норм чинного цивільного та господарського законодавства, та в силу ст. 11 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків, і задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

З таким рішенням не погодився Київський апеляційний господарський суд, який в порядку ст. 101 ГПК України за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглянув справу.

Приймаючи оскаржувану в касаційному порядку постанову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК та ст.20 ГК України.

В п.4 ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України зазначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що задовольняючи позовні вимоги, та уклавши договір купівлі-продажу нерухомого майна, фактично взявши на себе функції суб'єкта господарювання, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що ст.16 ЦК та ст. 20 ГК України не визначають серед способів захисту цивільних прав та інтересів такого способу захисту, як укладення договору у судовому порядку.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав, у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для захисту права позивача обраним ним шляхом.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що відповідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Таким чином, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Згідно із ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є, зокрема, господарський договір та інші угоди, передбачені законом.

При цьому, зі змісту ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 182 ГК України передбачає особливості укладання попередніх господарських договорів. Зокрема, згідно ч.ч.2, 3 вказаної статті, попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовуються загальний порядок укладення господарських договорів. У разі, якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст. 182 ГК України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним Кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Попереднім договором у даному випадку є договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадках, якщо власник не має права вимагати його повернення, що встановлено ст. 658 ЦК України.

Тобто як попередній договір, так і основний договір купівлі-продажу повинен відповідати критеріям для такого типу договору, зокрема, відчуження товару шляхом його продажу здійснюється виключно з волі продавця, крім випадків примусового продажу.

Таким чином, ст. 182 ГК та ст. 635 ЦК України дають визначення поняття попереднього договору, який в свою чергу тісно пов'язаний із основним договором. В той час, як основний договір завжди спрямований на передачу товару, виконання робіт, надання послуг або сплату грошей, за попереднім договором сторони зобов'язуються лише в майбутньому укласти такого роду угоду. Попередній договір може визначати істотні умови основного договору, який буде укладений у майбутньому. Ті ж умови, які не були визначені в попередньому договорі, можуть визначатися у основному договорі у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Необґрунтоване ухилення однієї зі сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою лише для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Отже примушування до угоди, яка ґрунтується на попередньому договорі, чи визнання її укладеною - за відсутності згоди зустрічної сторони - законом не передбачено, оскільки за порушення умов попереднього договору ч.2 ст.635 ЦК передбачені інші правові наслідки, а саме відшкодування збитків.

Зазначена правова позиція була висловлена у постанові Верховного суду України від 07 жовтня 2010 року по справі №45/267пн.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до правомірного висновку, що подальша реалізація попереднього договору шляхом укладання основного залежить тільки від справжнього бажання сторін на його укладання, тобто в даному випадку втілюється у життя принцип вільного волевиявлення сторін у договірних відносинах, а отже вирішення вказаного спірного питання можливе лише у добровільному порядку, оскільки застосування важелів примусу в цій ситуації буде розцінюватись як втручання у підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання.

Також, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції не звернув належної уваги і на те, що згідно приписів ч.3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Основний договір не був укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, тобто не пізніше 20 листопада 2012 року. Відповідач на зазначену дату власником майна не був.

На момент укладення попереднього договору майно перебувало у власності іншої особи, не пов'язаної з продавцем за переднім договором цивільними зобов'язаннями, які б забезпечували волю продавця на відчуження у майбутньому.

У справі нема доказів реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Екторнет Україна ХІІ, як того вимагає частина 4 статті 334 Цивільного кодексу України.

Статтею 182 Господарського кодексу України передбачена можливість подальшої реалізації зобов'язання, встановленого попереднім договором, від фактичного отримання іншою стороною пропозиції про його укладання.

Проте, апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту отримання відповідачем проекту договору купівлі-продажу.

За таких підстав, апеляційний суд дійшов до висновку, що в даному випадку, основний договір купівлі-продажу нерухомого майна у строки, встановлені попереднім договором, укладено не було, що у свою чергу свідчить про припинення зобов'язань за цим попереднім договором.

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення вимог про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, апеляційний суд дійшов до висновку, що вимога про визнання відсутнім права Товариства з обмеженою відповідальністю "Екторнет Україна VII" на відчуження нерухомого майна загальною площею 10728,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 11 на користь будь-яких третіх осіб, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Юральянс" також не підлягає задоволенню.

Відтак, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо вжиття судом першої інстанції заходів до забезпечення позову, то апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

При вирішенні питання про скасування забезпечення позову слід виходити з того, що заходи забезпечення позову спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення прав позивача у випадку вирішення справи на його користь.

З викладеного вбачається, що можливість скасування заходів забезпечення позову пов'язується не з самим лише набранням законної сили судовим рішенням, а й з відсутністю потреби в такому забезпеченні.

За таких підстав, апеляційний суд дійшов до висновку, що потреба у подальшому забезпеченні позову відпала, а отже заходи, вжиті ухвалою господарського суду м. Києва від 08.07.2013, до забезпечення позову у даній справі підлягають скасуванню.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.