Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІНЗА" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 у справі № 904/599/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІНЗА" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" прозміну договору про постачання електричної енергії в судовому засіданні взяли участь представники : - позивача не з'явився - відповідача Носик Б.М.

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІНЗА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом, а. с. 37-41) до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", в якій просило суд змінити договір про постачання електричної енергії № 061009 від 15.11.2013, виклавши його наступні пункти в новій редакції:

- перше речення п.2 Додатку 3 до Договору "Порядок розрахунків" викласти в такій редакції:

"2. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період, визначеного згідно з додатком до Договору "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" за нижчезазначеною схемою платежів і розрахунків на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків:

- Плановий платіж: до 10 числа розрахункового періоду у розмірі 100% (сто відсотків) вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами розрахункового періоду, у якому виставлено рахунок."

- п.п. 3) п. 6.1.3. Договору викласти в такій редакції:

"несплати Споживачем рахунків за спожиту електричну енергію, відповідно до умов цього Договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 у справі № 904/599/14 (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги, з врахуванням заяви про їх уточнення, задоволено. Змінено договір про постачання електричної енергії № 061009 від 15.11.2013 року та викладено його наступні пункти в такій редакції:

- перше речення п.2 Додатку 3 до Договору "Порядок розрахунків" викласти в такій редакції:

"2. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період, визначеного згідно з додатком до Договору "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" за нижчезазначеною схемою платежів і розрахунків на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків:

- Плановий платіж: до 10 числа розрахункового періоду у розмірі 100% (сто відсотків) вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами розрахункового періоду, у якому виставлено рахунок."

- п.п. 3) п. 6.1.3. Договору викласти в такій редакції:

"несплати Споживачем рахунків за спожиту електричну енергію, відповідно до умов цього Договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІНЗА" 1 218 грн.00 коп. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 (головуючий - Герасименко І.М., судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) за апеляційною скаргою ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" вказане судове рішення скасовано, в задоволенні позову про зміну договору про постачання електричної енергії відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІНЗА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІНЗА" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІНЗА" (позивачем; споживачем) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (відповідачем; постачальником) було укладено договір про постачання електричної енергії № 061009 від 15.11.2013, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "ГІНЗА" здійснює повну оплату вартості обсягу використання електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, за формою попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

В подальшому сторони уклали Додаткову угоду № 2/612 від 31.01.2014 до Договору про постачання електричної енергії № 061009 від 15.11.2013р., якою змінили пункт 2 додатку 3 "Порядок розрахунків", виклавши його в наступній редакції:

"п.2. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період, визначеного згідно з додатком до Договору "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" за нижчезазначеною схемою платежів і розрахунків на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків:

- авансовий платіж до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду у розмірі 50% вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами розрахункового періоду, у якому виставлений рахунок;

- плановий платіж до 10 числа розрахункового періоду у розмірі 50% вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами розрахункового періоду, у якому виставлений рахунок."

Зазначена додаткова угода була підписана сторонами без застережень.

Суди встановили, що звертаючись з позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІНЗА" зазначило, що навіть така змінена схема платежів і розрахунків не дає йому можливості своєчасно в повному обсязі сплачувати рахунки відповідача за Договором, оскільки за чинними, укладеними позивачем в якості орендодавця, однотипними договорами оренди з усіма орендарями, відшкодування витрат на енергозабезпечення проводиться за попередній місяць, тобто здійснюється орендарями після надання послуг з оренди, та згідно п.3.33 договорів оренди до п'ятого числа поточного місяця.

У зв'язку з такими обставинами, позивач просив суд змінити терміни оплати за Договором, викласти його наступні пункти в такій редакції:

"2. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період, визначеного згідно з додатком до Договору "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" за нижчезазначеною схемою платежів і розрахунків на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків:

- Плановий платіж: до 10 числа розрахункового періоду у розмірі 100% (сто відсотків) вартості договірної величини споживання електричної енергії, розрахованої за тарифами розрахункового періоду, у якому виставлено рахунок."

Крім того, позивач посилаючись на те, що чинний Договір передбачає право постачальника обмежувати або припиняти електропостачання споживачу у разі несплати рахунків за ще неспожиту електричну енергію, просив викласти п.п. 3) п. 6.1.3. Договору в такій редакції:

"несплати Споживачем рахунків за спожиту електричну енергію, відповідно до умов цього Договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд підставно виходив з того, що відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи вищезазначене правове положення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачем не доведено наявність випадків, передбачених законом або договором, за наявності яких договір підлягає зміні, як того вимагають положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку, що жодної з вищевказаних обставин встановлено не було, відтак у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, апеляційний господарський суд спростував висновок місцевого господарського суду про невідповідність існуючої редакції договору Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , яким встановлено право постачальників обмежувати споживачів в електроспоживанні (до припинення електропостачання) лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії, що підтверджується судовими рішеннями - постанова Вищого господарського суду від 08.09.2009 у справі № 4/390/08 та постанова Верховного Суду України від 08.10.2013.

Відхиляючи посилання суду першої інстанції на вказану судову практику, суд апеляційної інстанції зазначив, що у наведених судових актах судами була надана оцінка щодо невідповідності нормам права включення до договорів про постачання електричної енергії умови щодо можливості припинення енергопостачання у разі несплати виставлених рахунків на попередню оплату, водночас у даній справі позивач просить змінити договір не в частині підстав для припинення енергопостачання, а в частині порядку розрахунків. Відтак обставини, встановлені вищезазначеними судовими рішеннями, не підлягають врахуванню при розгляді цього спору.

Апеляційним господарським судом обґрунтовано відхилено висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням умов договорів оренди, які позивач уклав з орендарями, у нього відсутня можливість сплачувати за електроенергію шляхом передоплати навіть у розмірі 50 % у строки, встановлені Договором та Додатковою угодою від 31.01.2014. Як вірно зазначив апеляційний господарський суд, умови договорів, укладених позивачем з орендарями не можуть впливати на спірний договір про постачання електричної енергії, а позивач не позбавлений внести зміни у ці договори оренди за згодою орендарів, чи шляхом подання окремого позову.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач доводив, що сама лише можливість відключення його як споживача від енергопостачання є підставою для внесення змін до Договору в частині порядку розрахунків.

Згідно частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи зазначену правову норму, висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що посилання позивача на ймовірну відсутність в майбутньому можливості сплатити рахунок на попередню оплату, не може бути доказом порушення прав позивача, з тих підстав, що на день звернення до суду порушене право позивача не існувало, видається правомірним.

Стосовно доводів, викладених скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне.

В своїй касаційній скарзі скаржник, фактично, просить надати нову оцінку доказам у справі, а також визнати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводам скаржника судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка. Норми матеріального і процесуального права застосовані вірно.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 у справі № 904/599/14 залишити без змін.