головуючого Остапенка М.І., суддів : Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у справі за позовом Заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення коштів

у травні 2013 року, Заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Євро-Реконструкція" 58 782,50 грн. на відшкодування втрат внаслідок інфляції, 43 905,17 грн. 3 % річних, 219 525,86 грн. пені та 602 428,68 грн. штрафу, посилаючи на неналежне виконання останнім умов договору № 443591/12 від 03.07.2012 року щодо строків оплати поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.01.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 58 782,50 грн. інфляційних втрат, 34 701,86 грн. річних, 184 169,06 грн. пені та 602 428,68 грн. штрафу, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 443591/12 від 03.07.2012 року, за умовами якого ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язалося у 2012 році передати у власність ТОВ "Євро-Реконструкція" (покупець) природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець прийняти та оплатити вартість поставленого природного газ на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1 цього договору, продавець передає покупцеві у період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ загальним обсягом до 65 500 тис. куб.м., з розподілом цього обсягу поставок на кожен місяць.

У пункті 5.2. зазначеного договору передбачено, що ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування 20% податку на додану вартість, 2% збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу підлягає 3 884,78 грн.., ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

За п. 6.1 договору, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; - оплата в розмірі по 35 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Визначивши, кінцевий строк розрахунків за місячні обсяги поставленого природного газу сторони обумовили (п.3.4. договору), що підставою для остаточних розрахунків є акт, який не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець складає за участі газотранспортного підприємства та передає продавцю, який не пізніше 8 числа місяця зобов'язаний повернути його покупцеві, або надати мотивовану відмову від підписання акта.

Відповідно до п. 7.2. зазначеного договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань за цим договором судами попередніх інстанцій встановлено, що за період вересня-грудня 2012 року відповідач прийняв природний газ вартістю 71 277 803,58 грн., що ним у судовому засіданні не оспорювалось.

При цьому, отримавши у вересні 2012 року природний газ загальною вартістю 31 461 776,55 грн. відповідач оплатив його до 14.10.2012 року, а природний газ вартістю 6 171 579,06 грн., отриманий у грудні 2012 року відповідач оплатив до 11.01.2013 року, тобто у межах визначених договором строків, що виключає право позивача на притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої п. 6.1 договору та ст. 625 ЦК України.

У листопаді 2012 року відповідачу передано природний газ вартістю 25 038 325,91 грн., оплата якого здійснювалась у період з 20.12.2012 року по 26.12.2012 року, період прострочки мав місце з 15.12.2012 року по 26.12.2012 року, а тому висновок господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду щодо права позивача на стягнення з відповідача пені за цей період прострочки платежу є правильним.

В той же час, погодитись з визначеним судами обсягом відповідальності боржника за порушення грошових зобов'язань при розрахунках за отриманий ним природний газ у жовтні 2012 року не можна.

Оплата вартості отриманого у жовтні 2012 року природного газу на суму 8 606 124,06 грн. здійснена відповідачем у період 19-20 грудня 2012 року, тобто прострочення платежу мало місце, але у менший ніж визначено судом період, оскільки не маючи підтвердження попередньої оплати відповідно до п. 6.1 договору, не припиняючи поставки газу, позивач діяв на свій ризик, в порушення взятого на себе обов'язку підписати акт до 8 числа місяця, наступного за місяцем поставки, що мало б своїм наслідком обов'язок відповідача оплатити газ до 14 числа місяця, позивач підписав акт приймання-передачі газу за жовтень 2012 року лише 30.11.2012 року, що свідчить про те, що неплатежі у період з 15.11.2012 року по 30.11.2012 року не могли мати місце з його вини, а відповідно нарахування штрафних санкцій за цей період у вигляді пені, а також 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України безпідставне.

Враховуючи наведене судова колегія вважає можливим судові рішення щодо стягнення пені та 3 % річних на заборгованість, що мала місце за жовтень 2012 року змінити, виключивши нарахування до 30.11.2012 року та зменшивши суму пені до 68 902,66 грн., а 3 % процентів до 13 092,26 грн.

Оскільки прострочка оплати природного газу, отриманого у жовтні 2012 року, мала місце з 30.11.2012 року по 20.12.2012 року, що менше строку, визначеного п. 7.2. договору, стягнення штрафу у сумі 602 428,68 грн. не можна визнати правильним, а судові рішення у цій частині законними і обґрунтованими.

Безпідставними є і нарахування судом інфляційних втрат на заборгованість, що мала місце менше одного місяця, так як індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" (v0265202-07) ).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у частині стягнення з ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 602 428,68 грн. штрафу та 58 782,50 грн. інфляційних втрат скасувати і у позові у цій частині відмовити.

Рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у решті змінити, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню з ТОВ "Євро-Реконструкція" (ЄДРПОУ 37739041) на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ЄДРПОУ 20077720) з 184 169,06 грн. до 163 092,26 грн., 3 % річних з 34 701,86 грн. до 32 655,17 грн., а судових витрат до Державного бюджету України з 17 601,65 грн. до 3 914,90 грн.