Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 910/393/13 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР СЕРВІСЕЗ ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ" про стягнення 63791,67 грн., за участю представників сторін від позивача: Губко Л.В. (довіреність № б/н від 03.09.2013), від відповідача: Гостищев Д.А. (довіреність № 164/14-а від 05.02.2014),

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНКОР СЕРВІСЕЗ ЛТД" у січні 2013 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ" про стягнення, у урахуванням змінених позовних вимог, 80747,82 грн., з яких борг: по рахунку на оплату № 63 від 26.01.2012 в сумі 3899,99 грн., по рахунку на оплату № 773 від 23.10.2012 в сумі 47292,19 грн., 298,48 грн. 3% річних, 1492,41 грн. пені, 746,20 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; борг по рахунку на оплату № 774 від 23.10.2012 в розмірі 25642,88 грн., 161,84 грн. 3% річних, 809,22 грн. пені, 404,61 грн. відсотків користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 у справі № 910/393/13 (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 (колегія суддів у складі: Алданової С.О. - головуючий, Дикунської С.Я., Сітайло Л.Г), в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О. - доповідач, Кривда Д.С.) рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 у справі № 910/393/13 скасовано, а справу № 910/393/13 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд, касаційна інстанція вказала на те, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли до передчасного висновку про ненадання відповідачу в жовтні 2012 року та в січні 2012 року послуг відповідно до умов договору, про недоведення факту настання строку для відповідача виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором та про недоведення факту прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань з оплати за договором, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не надана правова оцінка пункту 4.3 договору щодо ненадання мотивованої відмови від підписання актів та формам перевірки якості прибирання об'єкта Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012, які передбачені додатком № 7 до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 (склад колегії суддів: Ломака В.С. - головуючий, Любченко М.О., Цюкало Ю.В.) на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження в частині стягнення 460 (чотириста шістдесят) грн. 32 коп. 3 % річних, 2301 (дві тисячі триста одна) грн. 63 коп. пені та 1150 (одна тисяча сто п'ятдесят) грн. 81 коп. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ" (03110, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 11, літера "А"; код ЄДРПОУ 22859846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР СЕРВІСЕЗ ЛТД" (04615, місто Київ, вулиця Артема, будинок 1-5, офіс 617/2; код ЄДРПОУ 37270742) 63791 (шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто одну) грн. 67 коп. основного боргу та 1428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 43 коп. витрат з оплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 910/393/13, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ" прийнято та призначено до розгляду на 22.07.2014.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підтверджується матеріалами справи, між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) 01.11.2011 укладено договір № AB11USE1779, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги з комплексного прибирання об'єктів, здійснювати постачання витратних матеріалів, перелік яких вказано в додатку № 4, та надавати інші послуги, перелік яких вказано в додатку № 3, а замовник зобов'язується приймати надані послуги, витратні матеріали та додаткові послуги та оплачувати їх на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору, послуги з комплексного прибирання складається з основного прибирання (пункт 2.1.1. договору); послуги з підтримуючого прибирання (пункт 2.1.2. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору, за закінченням кожного місяця, але не пізніше 1 (першого) числа наступного місяця, виконавець надсилає замовнику підписані акти наданих послуг (надалі - акти), видаткову накладну на замовлені протягом місяця витратні матеріали, податкову накладну та спільний рахунок - фактуру на оплату послуг, додаткових послуг та витратних матеріалів.

Відповідно до пункту 4.2. договору, замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акта зобов'язаний розглянути акт та підписати його або надіслати виконавцю мотивовану відмову від підписання акта з переліком претензій щодо наданих послуг (додаткових послуг).

Згідно з пунктом 4.3. договору, у разі неповернення акта наданих послуг чи ненадання мотивованої відмови від підписання зазначеного акта у терміни, передбачені пунктом 4.2. договору, вважається що замовник прийняв надані послуги, послуги надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг.

Відповідно до пункту 6.4. договору, оплата замовником наданих послуг, додаткових послуг та замовлених витратних матеріалів, здійснюється на підставі підписаного акта, отриманого замовником рахунку, та видаткової накладної у перший платіжний день замовника, який настає після завершення строку 30 (тридцяти) календарних днів з дати складання акта (але у будь-якому випадку не пізніше, ніж на п'ятий банківський день після завершення 30 (тридцятиденного строку). Датою складання акта є дата, вказана в реквізитах акта.

Позивач 01.11.2012 направив на адресу відповідача рахунок на оплату № 773 від 23.10.2012, акт здачі - приймання робіт № 755 від 31.10.2012, податкову накладну № 41 від 31.10.2012 та рахунок на оплату № 774 від 23.10.2012, акт здачі - приймання робіт № 756 від 31.10.2012 та податкову накладну № 42 від 31.10.2012.

На адресу позивача 19.11.2012 надійшов лист за № 7720/1 від 08.11.2012, яким відповідач відмовився від підписання актів № 755, 756 від 31.10.2012.

У вказаному листі відповідач зазначив, що позивач у жовтні 2012 року не надав відповідачу належні послуги з підтримуючого прибирання, що передбачено пунктами 2.4., 2.5. договору, зокрема, в офісах за адресами: м. Київ, вулиця Амосова, 12 (бізнес-центр Горизонт-парк), м. Київ, вулиця Солом'янська, 11 літера А, денне підтримуюче прибирання здійснювалось у незадовільній формі, що проявлялось протягом жовтня 2012 року в наступному: недотримання технологічної карти, неякісне миття підлоги, бруд на міжсходових майданчиках та парапетах, брудні порогові килими, незадовільне прибирання туалетів, переповнені смітники, несвоєчасна заміна батарейок в освіжувачах повітря, технічний персонал не вміє користуватись деякими приладами, відсутність сміттєвих пакетів.

Крім цього, відповідач відзначив, що у вказаних офісах нічне прибирання також здійснювалось на незадовільному рівні: не на всій території офісу витертий пил, зокрема, в роздягальнях, на рекламних конструкціях; чищення підлоги пилососом проведена лише частково, а не по всій території, брудні кухні, наявність сміття в смітниках, неприємний запах у санвузлах, брудна сантехніка. Також відповідач зазначив, що мало місце невчасний вихід працівників позивача на об'єкти, вихід не у повному складі та затримка поставки витратних матеріалів.

У відповідь на лист відповідача за № 7720/1 від 08.11.2012 позивач направив відповідачу лист за № 96 від 22.11.2012, яким просив підписати надіслані акти за жовтень та здійснити оплату наданих послуг, оскільки від відповідача у період з 01.10.2012 по 31.10.2012 не надходило претензій щодо якості наданих послуг, тому позивач вважає їх наданими якісно та у повному обсязі.

При цьому, листом за № 206 від 10.01.2013 відповідач звернувся до позивача з вимогою надати рахунки-фактури, податкові накладні та акти здачі-приймання наданих наступних додаткових послуг у жовтні 2012 року, зазначивши, що послуги, які не надані, або надавалися неналежним чином всупереч положенням договору, не можуть вважатися такими, що згідно із законодавством України надані належним чином, тому не підлягають оплаті.

У відповідь листом за № 15 від 22.01.2013 позивач вказав на те, що всі документи для здійснення оплати за надані послуги підготовлені, погоджені з відповідачем та передані в оригіналі. При цьому, позивач зазначив, що станом на 21.01.2013 він вчасно подав остаточну звітність з податку на додану вартість за грудень 2012 року і подальше будь-яке виправлення рахунків, актів та податкових накладних за грудень 2012 року неможливо. Крім цього, позивач вказав на те, що протягом жовтня 2012 року від відповідача не надійшло жодної скарги, претензії, зауваження, рекламації щодо якості послуг, наданих у жовтні 2012 року, у зв'язку з чим позивач просив підписати відповідні акти та оплатити послуги.

Крім цього, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що листом за № 7213 від 16.10.2012 відповідач звертався до позивача про незгоду з сумою акта здачі-приймання робіт № 683 від 28.09.2012, оскільки не всі послуги, зазначені в акті виконані якісно.

Листом за № 92 від 21.10.2012 позивач відзначив, що він провів реорганізацію структурного підрозділу обслуговування корпоративних клієнтів з метою підвищення якості та строків виконання робіт на об'єктах; підрозділ корпоративного обслуговування направлено на додаткове навчання для забезпечення більш новими і прогресивними технологіями в сфері обслуговування; з постачальників хімічних засобів повторно витребувані сертифікати якості на представлену продукцію та результати спектрального аналізу продукції, що постачається; введено контроль на лінії поставки у відділі МТО; проведено набір та навчання нових співробітників на об'єктах, які відповідають стандартам компанії "Астеліт"; в Одеському, Львівському, Донецькому та Дніпропетровському регіонах, адміністратори компанії "Шаден групп" попереджені про відповідальність і правила виводу нових співробітників на об'єкти компанії "Астеліт" і взаємодії з представниками компанії "Астеліт"; всі сервісні співробітники поставлені до відома про виконання додаткових робіт та оплату; кожний співробітник нічної зміни, який обслуговує офіси по вулиці Амосова та Соломенська, отримав направлення на проходження навчання у відділ "Треніг центр" з послідуючою здачею нормативних заліків.

Позивач звернувся до суду з позовом, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав вимог позивача щодо оплати послуг за актами № 755, 756 від 31.10.2012, не оплатив рахунок № 63 від 26.01.2012 на суму 3899,99 грн. та рахунок № 708 від 10.11.2011 на суму 2600,40 грн.

Враховуючи те, що відповідач під час розгляду справи в господарському суді міста Києва 14.01.2013 перерахував позивачу 2600, 40 грн. в оплату рахунку № 708 від 10.11.2011, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму основного боргу - заборгованість за рахунками № 773 від 23.10.2012 на суму 47292, 19 грн., № 774 від 23.10.2012 на суму 25642, 88 грн. та № 63 від 26.01.2012 на суму 3899, 99 грн.

Після направлення справи на новий розгляд відповідач перерахував позивачу 9143,40 грн., на підтвердження чого надає платіжне доручення №1000909949 від 18.09.2013 на суму 4360,00 грн. та № 1000909948 від 18.09.2013 на суму 4783,40 грн.

Крім цього, згідно з поясненнями представника позивача, не спростованих відповідачем, оплачено рахунок № 63 від 26.01.2012, що стало підставою для зменшення позовних вимог в цій частині.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог, вказуючи на те, що позивачем за укладеним між сторонами договором послуги надані неякісно або не надані взагалі, з огляду на що він відмовився від підписання актів.

Лист відповідача за № 7720/1 від 08.11.2012, яким відповідач відмовився від підписання актів № 755, 756 від 31.10.2012 не відповідає критерію "вмотивованості" відмови, оскільки наведені в ньому недоліки робіт працівників позивача є неконкретизованими, мають загальний описовий характер та жодним чином не зафіксовані.

При цьому, посилання відповідача на складену ним форму перевірки якості прибирання об'єкта, слід оцінювати як необґрунтовані, оскільки форма складена в односторонньому порядку.

Належних доказів виклику представників позивача для участі в складанні форми перевірки якості прибирання об'єкта не надано.

Посилання відповідача на те, що він запрошував представників позивача по телефону для участі у фіксації виявлених недоліків, до уваги прийняті бути не можуть, оскільки з наданих до матеріалів справи деталізацій вихідних дзвінків для абонентської лінії ТОВ "Астеліт" не вбачається ні змісту телефонних розмов, ні даних про осіб, які вели відповідні телефонні розмови.

Суд першої інстанції ухвалою від 04.03.2014 зобов'язував відповідача на підтвердження викладених у листі вих. № 7720/1 від 08.11.2012 обставин надати, зокрема, докази здійснення денного та нічного прибирання у незадовільній формі, порушення персоналом позивача положень пунктів 2.4., 2.5. договору, несвоєчасного виконання персоналом позивача своїх посадових обов'язків, виходу персоналу позивача не в повному складі, затримки поставки витратних матеріалів посадовими особами позивача; письмові пояснення та докази на підтвердження обставин, що зумовили складання форми перевірки якості прибирання об'єкта в односторонньому порядку, докази виклику представників позивача для складання двосторонньої форми перевірки якості.

Вказаних вимог відповідач не виконав.

Посилання відповідача на те, що позивач фактично визнав факт надання ним послуг за договором неналежним чином у листі за № 92 від 21.10.2012 є помилковим.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що позивач лише наводить перелік заходів, які він вчинив для забезпечення якості надання послуг. Проте жодних даних про те, що послуги, надані в жовтні 2012 року, про що складено акти № 755, 756 від 31.10.2012, є неякісними, такий лист не містить.

В усіх наданих до матеріалів справи листах позивача, які направлялись відповідачу, позивач стверджує, що послуги, надані в жовтні 2012 року у повному обсязі, якісно, а тому мають бути оплачені.

На підставі зазначеного, суд першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилено доводи відповідача, що ним заявлені мотивовані заперечення з наданих позивачем на підпис акти № 755, 756 від 31.10.2012, а тому суди дійшли до правильного висновку, що зазначені роботи (послуги) прийняті відповідачем і підлягають оплаті.

Відповідач під час провадження у даній справі частково оплатив основний борг перед позивачем, визнавши, що частина послуг надана на загальну суму 9143,40 грн., у зв'язку з чим в іншій частині основний загальний борг за актами № 755,756 від 31.10.2012 в сумі 63791,67 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни постанови не вбачається.