головуючого судді: Панової І.Ю., суддів: Запорощенка М.Д., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трансбус" на постанову та постанову господарського суду Львівської області від 20.02.2014 року Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) господарського суду Львівської області за заявою Відкритого акціонерного товариства "Маріуполь-Авто" до Закритого акціонерного товариства "Завод комунального транспорту" про визнання банкрутом

за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Фурсов В.В. дов. № 010-01/5352 від 06.08.2013 року, від Приватного акціонерного товариства "Трансбус" - Гурський С.В. дов. б/н від 18.06.2014 року, Чуркін І.А. дов. б/н від 18.06.2014 року, Татаренко О.Ю. дов. б/н від 10.07.2014 року, Арбітражний керуючий Кирик В.К. посвідчення № 774, від Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В. посвідчення № 014715, від Арбітражного керуючого Надлонок А.І. - Филик А.І. дов. б/н від 17.07.2014 року; від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Шевченко Д.В. дов. № 02-36/2088 від 21.07.2014 року,

Постановою господарського суду Львівської області 20.02.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100) (суддя - Артимович В.М.), зокрема в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою "Кнорр Бремзе" (далі - ТОВ "Кнорр Бремзе") про введення процедури санації Закритого акціонерного товариства "Завод комунального транспорту" (далі - ЗАТ "Завод комунального транспорту") відмовлено. Клопотання Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") та клопотання Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") задоволено. ЗАТ "Завод комунального транспорту" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців. Ліквідатором банкрута - ЗАТ "Завод комунального транспорту" призначено арбітражного керуючого Надлонка Андрія Ігоровича, інше.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100) (головуючий суддя - Михалюк О.В., суддя - Галушко Н.А., суддя - Мельник Г.І.) постанову господарського суду Львівської області від 20.02.2014 року у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із постановою господарського суду Львівської області 20.02.2014 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100), до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Трансбус" (далі - ПрАТ "Трансбус"), в якій, з урахуванням уточнення касаційних вимог, просить постанову господарського суду Львівської області 20.02.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100) скасувати. Справу № 31/160(29/170 (6/77-5/100) передати на новий розгляд в новому складі суду.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та інші.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Трансбус" на постанову господарського суду Львівської області 20.02.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100), в якому просить відмовити в її задоволенні повністю.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" також подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Трансбус". В якому просить постанову господарського суду Львівської області 20.02.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100) залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

АКБ "Укроцбанк" подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Трансбус", в якому підтримує доводи скаржника та вказує на те, що постанова господарського суду Львівської області 20.02.2014 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100) винесені з порушенням закону та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши представників сторін, в тому числі представника Генеральної прокуратури України, який в судовому засіданні заперечував щодо задоволення касаційної скарги, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано клопотання з проханням винести ухвалу про неналежне виконання арбітражним керуючим Кириком В.К. своїх повноважень у даній справі та клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

20.02.2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подано клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором у даній справі арбітражного керуючого Надлонка А.І.

20.02.2014 року ТОВ "Кнорр Бремзе" подано клопотання з проханням закінчити процедуру розпорядження майном та перейти до процедури санації боржника.

Постановою господарського суду Львівської області 20.02.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100), ЗАТ "Завод комунального транспорту" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Надлонка А.І.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що процедура розпорядження майном триває з 20.06.2006 року, що суттєво перевищує строки, встановлені законом, комітетом кредиторів з грубим порушенням вимог Закону про банкрутство не подано суду рішення про введення наступних процедур в даній справі відповідно до вимог закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що такі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Завод комунального транспорту" порушено господарським судом Львівської області за заявою Відкритого акціонерного товариства "Маріуполь-Авто" у травні 2006 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.06.2006 року у даній справі введено процедуру розпорядження майном.

Під час провадження у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100) про банкрутство ЗАТ "Завод комунального транспорту" неодноразово змінювалися кандидатури арбітражних керуючих.

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражного керуючого Кирика В.К. було призначено розпорядником майна ЗАТ "Завод комунального транспорту" ухвалою господарського суду Львівської області від 16.07.2012 року, якою також було достроково припинено повноваження арбітражного керуючого Боброва В.Р., як розпорядника майна боржника.

Ухвалами господарського суду Львівської області від 11.06.2013 року, 30.05.2013 року, 15.05.2013 року, 27.03.2013 року, 05.03.2013 року та 18.02.2013 року розпорядника майна було зобов'язано скласти і подати на розгляд суду уточнений реєстр вимог кредиторів. Як вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна лише 17.07.2013 року подано реєстр вимог кредиторів станом на 01.07.2013 року та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з витребуваних ухвалами суду документів.

В зв'язку з тим, що невиконання розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Кириком В.К. вимог ухвал суду в частині ненадання витребуваних судом матеріалів призводить до затягування розгляду справи, 17.07.2013 року господарським судом Львівської області було винесено окрему ухвалу в порядку ст. 90 ГПК України, яку направлено Головному управлінню юстиції у Львівській області.

В подальшому, неодноразово ухвалами від 23.09.2013 року, 06.11.2013 року, 11.12.2013 року, 22.01.2014 року та 12.02.2014 року господарський суд Львівської області зобов'язував розпорядника майна надати суду документально підтверджений висновок про фінансове становище боржника; висновок щодо наявності ознак фіктивного банкрутства або доведення боржника до банкрутства; надати суду витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на час слухання справи в суді про наявність податкової застави та обтяжень рухомого майна боржника; надати суду витяг з реєстру іпотек щодо боржника станом на час слухання справи в суді; надати суду витяг з єдиного реєстру заборон щодо боржника станом на час слухання справи в суді; провести звірку взаємних розрахунків із кредиторами, зазначеними в клопотанні від 14.02.2012 року; надати суду письмовий відзив на заяву ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про грошові вимоги до боржника на загальну суму 343231520,69 грн.; скликати і провести збори комітету кредиторів з метою введення подальших судових процедур у даній справі, докази скликання комітету кредиторів надати суду.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна подано лише витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна, письмовий відзив на заяву ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про грошові вимоги до боржника на загальну суму 343 231 520,69 грн.

В той же час, вказаними ухвалами суд неодноразово зобов'язував розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кирика В.К. скликати і провести збори комітету кредиторів з метою введення подальших судових процедур у даній справі, оскільки, процедура розпорядження майном триває з 20.06.2006 року, що суттєво перевищує строки, встановлені законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, докази скликання комітету кредиторів так і не були надані суду.

Відповідно до ст. 45 ГПК України (1798-12) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність встановлену ГПК України (1798-12) та іншими законами України.

У зв'язку з невиконанням арбітражним керуючим Кириком В.К. - розпорядником майна ЗАТ "Завод комунального транспорту" вимог ухвал суду від 23.09.2013 року, 06.11.2013 року, 11.12.2013 року, 22.01.2014 року та 12.02.2014 року в частині ненадання витребуваних судом матеріалів, що призводить до затягування розгляду справи, 20.02.2014 року господарським судом Львівської області була винесена ще одна окрема ухвала, яку направлено до Головного управління юстиції у Львівській області для вжиття заходів до виявлення причин вказаних недоліків в роботі розпорядника майна ЗАТ "Завод комунального транспорту".

В зв'язку з вказаними обставинами, господарським судом неодноразово відклався розгляд справи, питання щодо переходу до подальших судових процедур у даній справі не вирішувалося.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Кириком В.К. тривалий час не здійснювався аналіз фінансово-господарської діяльності та фінансовий стан боржника, не подано до суду належного звіту про проведену роботу, не надано пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.

Виходячи з викладеного, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції, дійшли висновків, що арбітражний керуючий Кирик В.К. неналежно виконує повноваження розпорядника майна боржника, така бездіяльність арбітражного керуючого може зашкодити інтересам кредиторів чи інших учасників судового процесу у справі про банкрутство та призводить до безпідставного затягування процедури розпорядження майном боржника, в зв'язку з чим кредитори не можуть отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника в інших процедурах банкрутства. При цьому, останнім не реалізовані у повному обсязі обов'язки, які передбачені у процедурі розпорядження майном та встановлені п. 9 ст. 13 Закону про банкрутство.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, комітетом кредиторів не надавалася відповідна оцінка таким діям і бездіяльності розпорядника майна, так само як і не приймалося рішення щодо наступної процедури банкрутства.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції неодноразово зобов'язував комітет кредиторів подати рішення про введення подальших процедур у даній справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.07.2012 року комітет кредиторів вирішив відкласти розгляд питання щодо переходу до наступної судової процедури до наступних зборів комітету кредиторів, що оформлено протоколом зборів комітету кредиторів ЗАТ "Завод комунального транспорту" від 02.07.2012 року.

Відповідно до протоколу зборів комітету кредиторів ЗАТ "Завод комунального транспорту" від 11.06.2013 року комітет кредиторів вирішив зобов'язати Челяпіна С.М. - керівника боржника в строк до 11.07.2013 року провести повну інвентаризацію майна боржника та належним чином оформити звітну фінансову документацію боржника за 2012 рік, звернутись з клопотанням до господарського суду з проханням затвердити розмір оплати послуг розпорядника майна Кирика В.К. та відкласти розгляд питання щодо переходу до іншої процедури банкрутства на один місяць.

У зв'язку з неподанням суду рішення комітету кредиторів щодо введення подальших судових процедур у даній справі, розгляд справи неодноразово відкладався і суд першої інстанції зобов'язував заявника, кредиторів та прокуратуру надати письмові пояснення у справі щодо введення подальших судових процедур у даній справі.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просили суд визнати боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру, а ТОВ "Кнорр Бремзе" звернулось до суду з клопотанням про введення процедури санації боржника.

Згідно зі ст. 4 Закону про банкрутство до боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника, мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Виходячи з положень ст. 1 Закону про банкрутство, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Порядок та підстави визнання боржника банкрутом врегульовано, зокрема, нормами ст. 22 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно з ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Виходячи з викладених норм законодавства, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури. При цьому, з'ясування ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, здійснюється з урахуванням клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

При вирішенні питання про визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, судами попередніх інстанцій правомірно враховано, що процедура розпорядження майном триває близько 8 років з 20.06.2006 року, що суттєво перевищує строки, встановлені законом, комітетом кредиторів не подано суду рішення про введення наступних процедур в даній справі відповідно до вимог закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про визнання банкрутом ЗАТ "Завод комунального транспорту" та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника, що у разі наявності плану санації та до початку продажу майна банкрута, ч. 2 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , що набрав чинності з 19.01.2013 року) передбачено право суду за клопотанням комітету кредиторів або інвесторів, або власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) банкрута чи з власної ініціативи прийняти рішення про введення процедури санації й після визнання боржника банкрутом. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 22 вказаного Закону на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство між боржником і кредиторами може бути укладена мирова угода.

За таких обставин, оскаржувана постанова господарського суду Львівської області 20.02.2014 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 31/160(29/170 (6/77-5/100) є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.