головуючого: суддів: Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Нєсвєтової Н.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСУМИЛІФТ" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 р. у справі № 920/1958/13 господарського суду Сумської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСУМИЛІФТ" до Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради про стягнення 450 576 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко В.О.,

від відповідача: Ткаченко В.В.,

ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про визнання незаконною відмови КП "Сумижитло" Сумської міської ради від договору підряду № 2 від 01.02.2012 року з технічного обслуговування та поточного ремонту ліфтів, а також стягнення з КП "Сумижитло" Сумської міської ради 450576,00 грн. заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 2 від 01.02.2012 року, витрати по сплаті судового збору просив покласти на відповідача.

У суді першої інстанції позивач подав заяву про відмову від першої позовної вимоги про визнання незаконною відмови КП "Сумижитло" Сумської міської ради від договору підряду № 2 від 01.02.2012 року з технічного обслуговування та поточного ремонту ліфтів, укладеного з ТОВ "УКРСУМИЛІФТ".

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.01.2014 року у справі № 920/1958/13 позов задоволено. Присуджено до стягнення з КП "Сумижитло" Сумської міської ради на користь ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" 450 576 грн. боргу та 9011,52 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині позовної вимоги про визнання незаконною відмови КП "Сумижитло" Сумської міської ради від договору підряду № 2 від 01.02.2012 року з технічного обслуговування та поточного ремонту ліфтів, укладеного з ТОВ"УКРСУМИЛІФТ", провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року рішення місцевого господарського суду від 28.01.2014 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСУМИЛІФТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 28.01.2014, яким позовні вимоги задоволено, залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між КП "Сумижитло" Сумської міської ради (замовник) та ТОВ "УКРСУМИЛІФТ" (підрядник) був укладений договір підряду № 2 від 01.02.2012 року (з урахуванням Додаткового договору № 2 від 01.03.2012р.), відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах відповідача, визначених додатком № 1 до договору (в редакції Додаткового договору № 8 від 25.06.2013р.).

Пунктами 7.1, 7.2 договору визначено, що він діє по 01 липня 2013 р. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається продовженим ще на один рік.

Крім того, 04.06.2013 року між сторонами у справі був укладений договір на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів. Відповідно до умов даного договору, підрядник (позивач) зобов'язався за дорученням замовника (відповідача) виконувати роботи з диспетчерського обслуговування згідно з встановленим додатком № 1 до договору переліком будинків, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи у розмірі 97000,38 грн. Строк дії договору встановлено з 04.06.2013 р. до 04.06.2014 р.

Як зазначав позивач, роботи по технічному обслуговуванню ліфтів за жовтень 2013 року були виконані ним якісно та в повному обсязі, про що складені акти, які були двічі направлені відповідачу, але кореспонденція була повернута відправнику, тобто позивачеві.

Відповідач, в свою чергу, посилається на те, що позивач в жовтні 2013 р. роботи не виконував. При цьому зазначає, що матеріали справи не містять актів виконаних робіт за жовтень 2013 року; вказані акти він не отримував, тому позов є безпідставним.

Крім того, відповідач вказує на те, що 30.09.2013 р. він письмово попередив позивача про розірвання договорів підряду з 15.10.2013 р. відповіднодо п. 4 додаткової угоди до договору підряду № 2 від 01.02.2012 р., а 15.10.2013 р. КП "Сумижитло" було укладено договір підряду на технічне обслуговування ліфтів та договір підряду на виконання робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів з іншою підрядною організацією - ТОВ "Асага", яка фактично виконувала технічне обслуговування ліфтів.

Оскільки відповідач не визнає суми заборгованості виконаних позивачем робіт за жовтень 2013р. останній звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач довів факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за надані Позивачем послуги, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 450 576 грн. заборгованості за жовтень 2013р. є обґрунтованою та документально підтвердженою.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах даної справи відсутні докази, які б підтверджували сам факт виконання позивачем у жовтні 2013 року робіт з диспетчерського обслуговування ліфтів. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем направлених ним актів виконаних робіт, а отже, позивачем не доведено факту дотримання умов п. 5.1 договору щодо своєчасного подання актів виконаних робіт за жовтень 2013 року, а також не надано доказів погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ, як того вимагають умови розділу 5 договору в редакції додаткового договору від 01.03.2012 р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, між сторонами по справі був укладений договір підряду № 2 від 01.02.2012 р.

Як встановлено судами, 01.03.2012 р. між сторонами укладено додатковий договір № 2 до договору підряду № 2, яким було внесено зміни до порядку приймання виконаних робіт та порядку здійснення оплати.

Згідно з п. 2 сторони домовились викласти розділ 5 договору підряду № 2 в наступній редакції:

" 5.1. До двадцять дев'ятого числа поточного місяця підрядник зобов'язаний надавати попередній реєстр по нарахуванням за поточний місяць до планово -економічного відділу замовника, який перевіряє врахування підрядником днів простою ліфтів, фактичного виконання технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, та здійснює відповідні коригування відповідно до п. 3 ч. 2. ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Підрядник повинен надати замовнику Акти виконаних робіт побудинково з зазначенням їх вартості, відкоригованої на дні простою ліфтів з врахуванням фактичного здійснення технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

При цьому Акти виконаних робіт на об'єктах (будинках), де створені будинкові комітети, ЖБК та ОСББ, подаються підрядником виключно за наявності їх погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ.

Замовник шляхом листування постійно надає оновлені списки будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ Підряднику.

5.2. Замовник підписує Акти виконаних робіт, подані підрядником з дотриманням

вимог, встановлених п. 5.1 цього договору, до десятого числа місяця, наступного за

5.3. Замовник здійснює повний розрахунок за виконані підрядником роботи до

30 (тридцятого) числа поточного місяця в межах коштів, сплачених споживачами, з

урахуванням коштів по пільгам та субсидіям, що користуються послугами замовника на

об'єктах, які обслуговує підрядник відповідно до умов цього договору.

5.4. У разі несвоєчасного надання належним чином оформлених Актів виконаних

робіт, замовник має право на додаткове відтермінування платежу за виконані роботи в 15 (п'ятнадцять) банківських днів ".

Таким чином, виходячи з умов договору, належним доказом виконання робіт позивачем є складені належним чином та підписані обома сторонами акти виконаних робіт та попередньо узгоджені реєстри по нарахуванню.

Позивач зазначав, що на виконання умов договору у жовтні 2013 р. він виконав роботи на загальну суму 450576,00 грн., про що були складені акти приймання - передачі виконаних робіт, які направлені замовнику.

Апеляційним судом вірно було встановлено, що акти приймання-передачі виконаних робіт не підписані з боку відповідача; долучені позивачем до матеріалів справи копії квитанцій про направлення на адресу відповідача зазначених актів за жовтень 2013 р. не є належними доказами, оскільки були направлені на іншу адресу (м. Суми, вул. Петропавлівська, 70), в той час, як юридичною адресою відповідача є : м. Суми, вул. Горького, 21; вказана юридична адреса також відповідає адресі, зазначеній в укладених між сторонами договорах, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем актів виконаних робіт за жовтень 2013 р.

Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довів факт дотримання умов п. 5.1 договору, а також не надав доказів погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ, як того вимагають умови розділу 5 договору в редакції додаткового договору від 01.03.2012 р., тому не має підстав вважати, що саме позивачем були виконані роботи за жовтень 2013 р. При цьому в матеріалах справи є надані відповідачем докази, які свідчать про виконання робіт з обслуговування ліфтів за жовтень 2013 р. іншою організацією - ТОВ "Асага" .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, виконання ним умов договору підряду № 2 від 01.02.2012 р.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції всебічно та обґрунтовано розглянув дану справу, надав належну оцінку доказам, які знаходяться в матеріалах справи, встановив відсутність факту отримання актів виконаних робіт за жовтень відповідачем, здійснив огляд наданих позивачем копій журналів ремонту та огляду ліфтів; копій графіку роботи ліфтової служби ТОВ "УКРСУМИЛІФТ"; витягів з журналу реєстрації викликів, зупинених і запущених в експлуатацію ліфтів ліфтової служби; копій табелів обліку часу операторів диспетчерського зв'язку; копій журналів приймання і передачі змін операторами диспетчерського зв'язку; копій витягів із журналу прийому заявок по ліфтам; копій графіків виконання ремонту ліфтів та ремонту диспетчерського обладнання та встановив, що вони не є первинними бухгалтерськими документами, тому їх не можна вважати доказами на підтвердження виконання позивачем робіт по обслуговуванню ліфтів за жовтень 2013 року, у зв'язку з чим дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача обов'язку з прийняття та оплати таких робіт за наявності відсутності актів приймання - передачі цих робіт.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, проаналізувавши всі обставини справи, обґрунтовано та правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.