головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С. (доповідач), Нєсвєтової Н.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Стевлалі" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року у справі № 923/970/13 господарського суду Херсонської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" до Приватного підприємства "Стевлалі" про стягнення 809 342,25 грн.

за участю представників сторін:

позивача:Томкін О.Ю.,

відповідача: не з'явився,

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.09.2013 р. у даній справі стягнуто з Приватного підприємства "Стевлалі" на користь Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" 649 142,39 грн. вартості попередньо оплаченого, але непоставленого товару, 160 199,86 грн. штрафу та 16 186,85 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. це рішення залишено без змін. В подальшому, законність та обґрунтованість вказаних рішення від 23.09.2013 р. та постанови від 14.11.2013р. було підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2014 р.

26.11.2013 р. видано наказ № 923/970/13 з метою примусового виконання рішення господарського суду Херсонської області від 23.09.2013 р. у даній справі.

19.03.2014 р. Приватне підприємство "Стевлалі" (надалі - заявник) звернулося до господарського суду з заявою, згідно з якою просить здійснити заміну, в порядку ст. 25 ГПК України, відповідача у даній справі, визначивши відповідачем замість заявника новостворену юридичну особу - Приватне підприємство "Стевлалі Лайт", яку утворено внаслідок реорганізації заявника шляхом виділення з його складу та якій за розподільчим балансом перейшли зобов'язання заявника перед ПрАТ "Рамбурс" щодо сплати зазначених у судовому наказі № 923/970/13 від 26.11.2013 р. грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.04.2014 року по справі № 923/970/13, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року, відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Стевлалі" про заміну сторони (відповідача) у даній справі.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Приватне підприємство "Стевлалі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 р. та ухвалу місцевого суду від 15.04.2014 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Приватного підприємства "Стевлалі" про заміну сторони (відповідача) у даній справі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що створення Приватного підприємства "Стевлалі Лайт" не мало своїм наслідком припинення заявника як юридичної особи. При цьому перехід до цього новоствореного підприємства усієї кредиторської заборгованості заявника та боргових зобов'язань необґрунтовано звільняє заявника від обов'язку щодо виконання рішення господарського суду Херсонської області від 23.09.2013 р. у даній справі, що перешкоджатиме виконанню цього рішення суду. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що заміна ж заявника (боржника у зобов'язанні перед ПрАТ "Рамбурс") на іншого боржника (ПП "Стевлалі Лайт") в силу приписів ст. 520 Цивільного кодексу України є неможливою без згоди ПрАТ "Рамбурс", а доказів такої згоди суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви ПП "Стевлалі" про заміну сторони (відповідача) у даній справі з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 20.12.2013 р. засновником (власником) заявника прийнято рішення № 7 про реорганізацію ПП "Стевлалі" шляхом виділу з заявника нової юридичної особи - Приватного підприємства "Стевлалі Лайт".

З розділу "Дані про реєстраційні дії" витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) стосовно заявника вбачається, що станом на 20.12.2013 р. (з тексту на 5 арк. цього витягу) слідує, що засновниками заявника прийняте рішення щодо виділу.

Згідно з розподільчим балансом в результаті виділу зі складу заявника Приватного підприємства "Стевлалі Лайт" до цього новоствореного підприємства перейшли кредиторські зобов'язання заявника перед ПрАТ "Рамбурс" щодо сплати зазначених у судовому наказі № 923/970/13 від 26.11.2013 р. грошових коштів.

Розділом IV ГПК України (1798-12) закріплено положення про склад учасників судового процесу, їх статус, права, обов'язки та інше.

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову заміни сторони її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

У п.1.4. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , із змінами та доповненнями, вказано про можливість процесуального правонаступництва у зв'язку з реорганізацією суб'єкта господарювання та в інших передбачених законом випадках, у тому числі при заміні кредитора або боржника у зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 25 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

У розумінні ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу, яка спрямована на примусове виконання судових рішень, тому заміна сторони на цій стадії відбувається як на підставі та в порядку, визначеному нормами ГПК України (1798-12) , так і згідно приписів Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Положеннями ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Тобто, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є ухвалою, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною, а тому заміна сторони у зобов'язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження, є зміною судового рішення, передбаченого чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (ст. 25 ГПК України). Оскарження такої ухвали слід розуміти як оскарження судового рішення.

Обґрунтовуючи заяву про заміну сторони, скаржник зазначав, що згідно з розподільчим балансом в результаті виділу ПП "Стевлалі Лайт" з ПП "Стевлалі" до ПП "Ставлалі Лайт" перейшли кредиторські зобов'язання щодо погашення заборгованості перед ПрАТ "Рамбурс", що підтверджується розшифровками до розподільчого балансу. Крім того, скаржник вказував, що припинення юридичної особи ПП "Стевлалі" в результаті реорганізації не передбачалось, заміни боржника в зобов'язанні також не передбачалось, засновник ПП "Стевлалі", приймаючи рішення про реорганізацію, вирішив оптимізувати діяльність підприємства та виділити з нього за розподільчим балансом частину майна, прав та обов'язків до новоствореного підприємства ПП "Стевлалі Лайт".

Згідно з ч.1 ст. 59 Господарського кодексу України, що кореспондується з приписами ст. 104 ГПК України, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно з частиною 4 цієї ж статті, у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Положеннями ст. 109 Цивільного кодексу України передбачений порядок утворення юридичної особи шляхом виділу. Зокрема, цією статтею передбачено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України заміна боржника в зобов'язанні може бути здійснена лише за згоди кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судами попередніх судових інстанцій було встановлено, що діяльність ПП "Стевлалі" станом на час розгляду справи не є припиненою шляхом його реорганізації у розумінні ч. 1 ст. 59 ГК України та ч.1 ст. 104 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" закріплено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Водночас, положеннями ст. 41 вказаного Закону передбачений порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передавальний акт або розподільчий баланс повинен бути затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи. Нотаріальне посвідчення справжності підписів голови та членів комісії з припинення юридичної особи на передавальному акті або розподільчому балансі у такому разі не вимагається.

Таким чином, виходячи з аналізу норм ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. 59 Господарського кодексу України, ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог вказаних Кодексів.

Крім того, статтею 25 ГПК України передбачена можливість здійснення процесуального правонаступництва у зв'язку з припиненням діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, при цьому процесуальне правонаступництво у зв'язку з утворенням нового суб'єкта господарювання шляхом виділу з діючого суб'єкта господарювання (боржника у зобов'язанні) даною нормою не передбачено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у даній справі.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Стевлалі" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року у справі № 923/970/13 залишити без змін.