головуючого-судді суддів: Воліка І.М. (доповідача), Євсікова О.О., Мележик Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на ухвалу від 31.03.2014 господарського суду міста Києва та на постанову від 13.05.2014 Київського апеляційного господарського суду за заявою Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальні про відстрочку виконання рішенняу справі № 910/9559/13 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 64646,25 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивача не з'явились; відповідача не з'явились; Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.07.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М. (доповідач), судді - Євсіков О.О., Мележик Н.І.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2013 у справі № 910/9559/13 (судді Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 (колегія суддів: Шаптала Є.Ю. - головуючий, судді - Самсін Р.І., Корсаков Г.В.), позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" основного боргу в сумі 60 600,17 грн., пеню в сумі 2 119,87 грн., інфляційні втрати в сумі 32,31 грн., 3 % річних в сумі 1 893,90 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

31.01.2014 відповідач - Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернувся до господарського суду з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2013 у справі № 910/9559/13 строком на два роки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 910/9559/13 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 (колегія суддів: Авдеєв П.В. - головуючого, судді - Куксов В.В., Гончаров С.А.), заяву Фірми "Т.М.М" - Товариство з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2013 у справі № 910/9559/13 задоволено частково; відстрочено на 6 (шість) місяців до 30.09.2014 виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2013 у справі № 910/9559/13.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 31.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 скасувати. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норми матеріального та процесуального права, оскільки надано невірну юридичну оцінку винятковим випадкам, за яких може бути застосовано приписи ст. 121 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач - Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Судами встановлено, що відповідач - Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звертаючись до суду з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2013 у справі № 910/9559/13 строком на два роки, свої вимоги обгрунтовує відсутністю фінансової можливості вчасно проводити розрахунки з контрагентами, у зв'язку з встановленням жорсткого графіку виконання зобов'язань щодо погашення наявної заборгованості, що значно утруднює виконання цього рішення суду. При цьому, заявник як боржник не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання його банкрутом. На підтвердження цих обставин заявником (відповідачем) надано копію консолідованої фінансової звітності незалежного аудиту, в якій відображено фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Враховуючи наведені заявником обставини та докази надані на підтвердження своїх доводів, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", надана боржником консолідована фінансова звітність є належним та допустимим, який підверджує фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи, і зокрема боржника, та свідчить, про можливі негативні наслідки для останнього при виконанні рішення у встановлений строк; крім цього, судом враховано ступінь вини боржника у виникненні спору (криза в будівельній галузі, несвоєчасне виконання зобов'язань контрагентами, зменшення рівня прибутків), а також інтереси стягувача, та дійшов висновку щодо часткового задоволення заяви боржника з відстроченням на 6 місяців виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2013 у справі № 910/9559/13, з метою надання заявнику можливості за цей час акумулювати необхідну грошову суму для виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом, а позивачу - отримати грошові кошти у повному обсязі, не застосовуючи заходів примусового виконання судового рішення.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки помилковими, оскільки з аналізу процесуальних норм, що регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, умовою застосування заходів до відстрочки виконання рішення є достатньо доказів того, що у боржника з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Так, приймаючи рішення про застосування відстрочки виконання рішення, господарськими судами прийнято як належний доказ консолідовану фінансову звітність за 2012 рік, яка проведена за результатами господарської діяльності Компанії TMM Real Estate Development plc, а не безпосередньо відповідача - Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, а отже не є підтвердженням незадовільного фінансового стану заявника (відповідача), яка могла б свідчити про доведення останнього до банкрутства у разі виконання судового рішення у даній справі.

Зазначене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій надали невірну юридичну оцінку обставинам, покладеним в обґрунтування заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, та дійшли помилкового висновку про надання відповідачу відстрочки виконання рішення на 6 місяців.

Таким чином, відповідач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення суду належних та допустимих доказів існування обставин, що б зумовлювали ускладнення чи відсутність можливості виконати рішення суду у даній справі, а оскаржені судові акти не містять встановлених виняткових випадків, за якими суди дійшли висновку щодо можливості задоволення даної заяви.

Враховуючи викладене та положення ст. ст. 111-9, 111-10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна правова оцінка та невірно застосовані норми процесуального права. З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду відмовити.