розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі № 910/19660/13 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЕНЕРГОМОНТАЖ" до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 86417,04 грн.,

за участю представників сторін від позивача: Буняк Ю.І. (довіреність № 82 від 25.10.2013), від відповідача: Шикеринець Р.І. (довіреність № 2-17 від 13.01.2014),

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" у жовтні 2013 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртртансгаз" про стягнення 86417,04 грн., з яких: 76795,98 грн. основного боргу, 2447,10 грн. пені, 6621,21 грн. штрафу та 552,76 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежно виконано умови договору № 1206000768 від 21.06.2012 щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 (колегія суддів: Коршун Н.М. - головуючий, Алданова С.О., Дикунська С.Я.), у справі № 910/19660/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртртансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" 76795 (сімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 98 коп. основного боргу, 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 65 коп. 3 % річних, 1312 (одна тисяча триста дванадцять) грн. 98 коп. пені, 5375 (п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 71 коп. штрафу та 1679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять) грн. 66 коп. витрати з оплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі № 910/19660/13, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2014 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в складі колегії суддів: Капацин Н.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С. прийнято та призначено до розгляду на 21.07.2014 в такому складі колегії. Вказану колегію суддів сформовано, відповідно до рішення зборів суддів Вищого господарського суду України № 1 від 13.05.2014, згідно з частиною п'ятої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини третьої статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 (vr030414-10) , та враховуючи пропозиції робочої групи Вищого господарського суду України з упорядкування спеціалізації суддів та/або судових палат, створеної рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України № 3 від 22.04.2014.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бенедисюка І.М. № 05-05/984 від 18.07.2014 у справі № 910/19660/13 сформовано колегію суддів у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 22.04.2014 № 1 та на виконання розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2014 № 25-р.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (виконавець, позивач) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" ПАТ НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" (замовник, відповідач) 21.06.2012 укладено договір № 1206000768, відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз", а замовник сплатити їх вартість.

Додатковою угодою № 1 від 29.01.2013 до договору сторони в преамбулі договору Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" замінили словами: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Відповідно до пункту 3.2. договору, плата за виконання робіт з технічного обслуговування систем здійснюється замовником на підставі двостороннього акта, що подається на затвердження не пізніше першого числа наступного місяця. Акт виконаних робіт перевіряється і затверджується уповноваженими особами в термін, що не може перевищувати 5-ти діб.

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що оплата вартості наданих послуг з технічного обслуговування здійснюється замовником по факту надання послуг протягом 180-ти банківських днів від дати підписаного сторонами відповідного акта.

Статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Суд першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконання умов договору у період з 31.10.2012 по 30.11.2012 позивач виконав роботи з технічного обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" на загальну суму 164 136,00 грн., що підтверджується наданими суду актами приймання виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18 від 31.10.2012 року, № 19 від 30.11.2012 року, які підписані та скріплені печатками сторін, без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт. (Т. І, а.с. 20-100).

За виконані позивачем роботи відповідач розрахувався частково, сплативши частково 87340,02 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (Т. І, а.с. 101).

Таким чином, за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 76795,98 грн.

Суд першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку, що позивач у порушення строків, передбачених пунктом 7.1 договору, у повному обсязі не надав послуги відповідачу, у зв'язку з чим останнім призупинено оплату наданих послуг на підставі статті 538 Цивільного кодексу України з врахуванням пункту 3.3 договору.

Крім цього, відповідач не повідомляв позивача про зупинення ним виконання свого обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт.

За таких обставин, касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 76795,98 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд першої та апеляційної інстанції встановили, що відповідно до пункту 4.7 договору, у випадку несвоєчасної сплати відповідачем за надані послуги позивач має право нараховувати пеню у розмірі 0, 1 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення сплати, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягнути штраф у розмірі 7 % від вартості простроченого зобов'язання.

Перевіривши правильність нарахування 2447,10 грн. пені, з урахуванням строків оплати, встановлених пунктом 3.3 договору, касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що вимога про стягнення пені за період з 24.07.2013 по 10.10.2013 підлягає частковому задоволенню у розмірі 1312, 98 грн.

Крім цього, касаційна інстанція погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення штрафу в розмірі 5375, 71 грн., враховуючи розмір штрафу, визначений пунктом 4.7 договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 552,76 грн. 3 % річних.

Перевіривши правильність нарахування 552,76грн. 3% річних, з урахуванням строків оплати, встановлених пунктом 3.3 договору, касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції та апеляційної інстанцій, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 498, 65 грн. за період з 24.07.2013 по 10.10.2013.

Таким чином, виходячи з викладеного, касаційна інстанція вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни постанови не вбачається.