головуючого судді Кота О.В. суддів Кочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" на рішення від господарського суд Одеської області 20.01.2014 та на постанову від Одеського апеляційного господарського суду 03.04.2014 у справі господарського суду № 916/174/13-г Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" до 1.Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" про визнання правочину недійсним за участю представників сторін:

від позивача - Кобзар А.В.

від відповідача 1. - не з'явились

від відповідача 2. - Кудельський А.А.

Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних вимог між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В", вчиненого шляхом подання заяви від 20.04.2011.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2013 у справі № 916/174/13-г задоволено позовні вимоги ПАТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" (Позивач), визнано недійсним правочин про зарахування зустрічних вимог, укладений між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В" (Відповідач-2), вчинений шляхом подання заяви від 20.04.2011. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" 573,50 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" 573, 50 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 у справі № 916/174/13-г за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013 скасовано; у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" витрати зі сплати судового збору в сумі 573, 50 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2013 у справі № 916/174/13-г скасовано рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 у даній справі, справу № 916/174/13-г передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами нового розгляду справи господарським судом Одеської області 20.01.2014 прийнято рішенням, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "Міжнародний Інвестиційний Банк", визнано недійсним правочин про зарахування зустрічних вимог, укладений між Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Надія-В", стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" з Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" по 573,50 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 у даній справі залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2014.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Надія-В" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарським судом Одеської області 20.01.2014, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 у справі № 916/174/13-г та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 203, 572, 601, 602 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 17.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк", яке у подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" (банк), та Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (позичальник) укладено кредитний договір № 002-CBD, за умовами якого банк надав позичальнику револьверну кредитну лінію (кредит) загальною сумою кредиту 13 000 000,00 грн. терміном до 25.07.2009.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним кредитним договором, 13.11.2008 між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (заставодавець) і Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк" (заставодержатель) укладено договір застави, відповідно до якого заставодержатель в порядку та на умовах, встановлених цим договором надав банку у першочергову заставу з вищим пріоритетом обтяження своє рухоме майно.

Пунктами 1.3, 1.5 договору застави передбачено, що застава поширюється на зазначені у договорі майно та права заставодавця (товар та пов'язані з ним доходи і права), що разом становлять "предмет застави": "товари в обороті" - товари в обороті, а саме: пюре яблучне асептичне кількістю 4 833 539 кг, пюре сливове асептичне кількістю 110 241 кг, сік яблучний неосвітлений концентрат кількістю 33 575 кг, що знаходяться за адресою: Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Чкалова, буд. 1, та належать заставодавцю на праві власності на дату цього договору застави відповідно до виписки із балансу заставодавця № 414 від 13.11.2008, а також пюре яблучне асептичне, пюре сливове асептичне та сік яблучний концентрат усякого та будь-якого асортименту, типу та інших родових ознак, які будуть знаходитися за адресою: Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Чкалова, буд. № 1, та належатимуть заставодавцю на праві власності після дати укладання цього договору застави, та усі існуючі і майбутні права та доходи (як ці терміни визначені в п. 5.4.4. цього договору застави). Така застава включає майно та будь-які права, які отримуються або належать заставодавцю кожного разу при придбанні права розпорядження (права власності) товарами в обороті протягом дії договору застави з моменту їх придбання. Вартість предмета застави на день підписання цього договору складає 8 307 217, 10 грн.

Пунктом 2.3.2 договору встановлено, що заставодавець може використовувати, передавати, продавати або розпоряджатися будь-яким іншим чином складовими предмета застави, якщо номенклатура та вартість предмета застави у будь-який момент часу за оцінкою банку відповідно буде не менше суми, зазначеної в п. 1.4 договору застави. Зокрема, у разі відчуження будь-яких складових предмета застави заставодавець повинен замінити їх іншими складовими такої ж номенклатури та вартості. Банк за своїм рішенням може обґрунтовано накладати обмеження на розпорядження предметом застави, якщо існує загроза його схоронності, з метою захисту предмета застави та забезпечення прав банку, наданих цим договором застави.

У пункті 2.4 договору застави, серед іншого, передбачено, що заставодавець, зокрема (але не обмежуючись), зобов'язаний за власний рахунок забезпечити, щоб усі його контракти або угоди, які передбачають сплату доходів або створення прав на користь заставодавця не забороняли уступку таких доходів та прав. Заставодавець зобов'язаний не уступати та не передавати доходи та права третім особам без попередньої письмової згоди банку.

Пунктом 5.4.4. договору застави передбачено, банк у разі звернення стягнення на предмет застави має право вимагати уступки і одержання всіх прав та всіх доходів від заставодавця та від будь-якої третьої особи, що пов'язані з предметом застави. Заставодавець повинен тісно співпрацювати з банком та оформити всі необхідні документи, що підтверджують згоду заставодавця на передачу прав та одержання доходів.

Позивачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 17.11.2008 зареєстровано за № 8198916 приватне (забезпечувальне) обтяження заставою належного заставодавцю майна.

13.07.2010 між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В" (покупець) укладено договір поставки № 13/07/10, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар, вказаний у пункту 1.2. договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його протягом 5 банківських днів від дати приймання - передачі партії товару відповідно до видаткової накладної.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору поставки визначено асортимент товару: яблучне пюре асептичне, Brix 10 - 12%, ТУУ 15.3-30419332.001-2001. Ціна та кількість товару вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання даного договору Закрите акціонерне товариство "Консервний завод "Кодимський" у вересні 2010 поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничому підприємству "Надія-В" товар, за який останній не розрахувався. Заборгованість перед Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" становить 202 584, 00 грн.

25.11.2010 між Публічним акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк" (заставодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав, предметом якого є передача заставодавцем заставодержателю в заставу майнових прав (прав вимоги) на отримання платежів (в т.ч. оплати за поставлений товар, суми договірних санкцій і нарахувань, передбачених законом, відшкодування збитків тощо) як таких, що існують на момент укладення цього договору (підтверджуються видатковим накладними, перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору) так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, які належать та/або належатимуть до виплати заставодавцю відповідно до договору поставки № 13/07/10 з усіма додатками і змінами до нього, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський", що діє як постачальник за договором поставки та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В", що діє як покупець за договором поставки, для забезпечення виконання в повному обсязі грошових зобов'язань заставодавця за кредитним договором № 002-CBD від 17.09.2008 та будь-якими додатковими договорами до нього, в тому числі такими, що збільшують основне зобов'язання, що укладено між заставодержателем, який діє як кредитор за кредитним договором та заставодавцем, який діє як позичальник за кредитним договором, в тому числі, але не виключно, щодо: зобов'язання по поверненню кредиту в сумі 13 000 000, 00 грн. у строки, визначені кредитним договором; зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом, виходячи із розрахунку, визначеному в кредитному договорі; зобов'язань по відшкодуванню завданих збитків, включаючи витрати, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет застави; зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій відповідно до кредитного договору; зобов'язань щодо сплати будь-яких інших витрат, платежів, що визначені у кредитному договорі.

Пунктом 1.6 договору передбачено, зокрема, що при одержанні заставодавцем від ТОВ "ВП "Надія-В", в рахунок виконання зобов'язання за договором поставки грошових сум заставодавець повинен за вимогою Заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок зобов'язання, забезпеченого заставою.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.04.2011 у справі № 6/19/2011/5003 за позовом Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" про стягнення 228 887, 24 грн. на підставі договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" на користь Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" 202 584,00 грн. основного боргу, 10 835,51 грн. пені, 10 129,20 грн. штрафу, 2 097,19 грн. 3 % річних, 3 241,34 грн. збитків від інфляції, 2 288,87 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ від 29.08.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Надія-В" звернулося до Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" з заявою від 20.04.2011, в якій повідомило Відповідача-1, про укладений між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_7 і Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В", договір про відступлення права вимоги боргу від 25.02.2011, відповідно до якого ОСОБА_7 відступив Відповідачу-2 належне йому право грошової вимоги до Відповідача-1 на суму 229 346, 88 грн., що випливає з договору поставки № 22/07-08 від 22.07.2008, укладеного між Приватним сількогосподарським підприємством "Розвиток і К" та Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський", у зв'язку з чим Відповідач-1 з посиланням на статтю 601 Цивільного кодексу України запропонував Відповідачу-1 провести зарахування зустрічних однорідних вимог. Вказану заяву було отримано відповідачем 1 28.04.2011.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 у справі № 6/19/2011/5003 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 у справі № 6/19/2011/5003 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" на користь Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" 230 952, 47 грн.

Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним правочину про зарахування вказаних вимог, посилаючись на те, що внаслідок зарахування зустрічних вимог за договорами поставки від 13.07.2010 № 13/07/10 та від 22.07.2008 № 22/07-08, порушені вимоги законодавства та права Позивача як заставодержателя майна та права грошової вимоги за договором поставки від 13.07.2010 № 13/07/10.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2013 у справі № 916/174/13-г, за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк", скасовано рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2013, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 у даній справі, справу № 916/174/13-г передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

постанова мотивована тим, що судами не встановлено обставин, пов'язаних з розміром, моментом виникнення зобов'язань за договорами поставки від 13.07.2010 № 13/07/10 та від 22.07.2008 № 22/07-08, осіб кредитора та боржника за вказаними зобов'язаннями, а також їх існування на момент прийняття судового рішення. Крім того, судами не досліджено договір поставки від 22.07.2008 № 22/07-08; не з'ясовано, чи настав строк виконання вимог за вказаним правочином; чи існують відповідні зобов'язання (у тому числі боргові) у Відповідача-1 перед Відповідачем-2, вимоги, за якими останній здійснив зарахування і чи носять вони ознаки зустрічності. Суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки наявному у матеріалах справи рішенню Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 у справі № 787/11, за яким право грошової вимоги, що випливає з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 у розмірі 228 887,24 грн. переведено на Публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк".

За результатами нового розгляду справи судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк", визнано недійсним правочин про зарахування зустрічних вимог, укладений між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В", стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" з Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В" по 573,50 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані нормами статей 202, 203, 215, 216, 572, 585, 601, 602 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 203 Господарського кодексу України.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пред'явлені до зарахування вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" до Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ґрунтуються не на передбачених договором поставки № 22/07-08 від 22.07.2008 первинних документах, а саме актах прийому-передачі товару, з оформленням яких пов'язується передача товару у власність від постачальника до покупця (пункти 2.5-2.8 договору) та, як наслідок, виникнення в останнього обов'язку щодо оплати переданого у власність товару. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В" до Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" ґрунтуються на "акті звірки взаємних розрахунків", який не може бути використаний у якості доказу виникнення чи існування зобов'язання та/або визнання боргу, оскільки за своєю юридичною природою "акт звірки" є бухгалтерським документом і, сам по собі, ніяких правових наслідків не породжує.

Відповідно до пункту 2.6 договору № 22/07-08, товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі товару. З моменту підписання вказаного акта у покупця виникає обов'язок оплати за товар. Підписання сторонами акта звірки не відміняє і не змінює обов'язку постачальника поставити і передати у власність покупця товар та обов'язку сторін підписати акт.

В ухвалі Господарського суду Одеської області від 06.08.2013 у справі № 5017/997/2012 (про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський"), залишеній без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 зазначено, що ніякі грошові вимоги, що б підтверджувались належними і допустимими письмовими доказами, у ПСП "Розвиток і К", як постачальника, ні за договором поставки № 22/07-08 від 22.07.2008, ні за договором поставки № 2/07 від 02.07.2007, до боржника - Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський", як покупця за вказаними договорами поставки, не існують (не виникли), а сама поставка за вказаними договорами визнана такою, що не могла відбутися (має ознаки фіктивності), оскільки Приватне сільськогосподарське підприємство "Розвиток і К" господарської діяльності в період укладення вказаних договорів не здійснювало і ніякої звітності не подавало, що і потягло визнання його банкрутом, відповідно, ніяких законних підстав для відступлення/перевідступлення зі сторони Приватного сільськогосподарського підприємства "Розвиток і К" третім особам грошових вимог, які не виникли, не існувало та не існує, в тому числі в порядку припинення відповідних зобов'язань у зв'язку із припиненням однієї із його сторін, а саме Приватного сільськогосподарського підприємства "Розвиток і К".

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність доказів на підтвердження існування (виникнення) "основної заборгованості", а також доведеного належними і допустимими доказами факту невиконання та/або неналежного виконання (прострочення) зобов'язання боржником по договору № 22/07-08, виключає можливість здійснення зарахування таких вимог. Зобов'язання за договором поставки № 13/07/10 та договором № 22/07-08 не є пов'язаними та (або) зустрічними .

Судами попередніх інстанції встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 у справі № 787/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" до Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський", за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства "Надія-В", переведено на Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" заставлені майнові права, а саме право грошової вимоги, що випливає з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" і Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В" у розмірі 228 887,24 грн., в тому числі: 202 584 грн. - основного боргу, 10 835,51 грн. - пені, 10 129,20 грн. - штрафу, 2 097,19 грн. - процентів річних, 3 241,34 - збитків від інфляції.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Подібні положення передбачені статтею 601 Цивільного кодексу України.

Частина 5 статті 203 Господарського кодексу України передбачає наявність обмежень для зарахування, зокрема, в інших випадках, передбачених законом. Невиключний перелік випадків недопустимості здійснення зарахування зустрічних вимог наведено також і у статті 602 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 601 Цивільного кодексу України, зарахування обтяжених (за договором застави) вимог є порушенням встановленого законодавством пріоритету заставодержателя по відношенню до інших кредиторів, чиї вимоги не забезпечено заставою (право застави).

Відповідно до статті 579 даного Кодексу, предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право застави є абсолютним і захищається законом по відношенню до невизначеного кола осіб, а тому оспорюваним правочином порушено пріоритетне право Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк", як заставодержателя, встановлене статтею 572 Цивільного кодексу України та Законом України "Про заставу" (2654-12) , що суперечить вимогам пункту 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України, і є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним в порядку статей 13, 15, 16, 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 14 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України угода визнається недійсною у разі коли вона суперечить Цивільному кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 даного Кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зарахування можуть містити вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

В статті 602 Цивільного кодексу України вказані обставини, за яких зарахування зустрічних вимог є недопустимими, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами 2.2.1- 2.2.3 договору застави від 25.11.2010 встановлено обов'язок Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" (заставодавця) не розпоряджатись, не передавати у наступну заставу та не здійснювати відступлення заставленого права (права вимоги) без попереднього письмового дозволу заставодержателя. Не здійснювати будь-які дії, які спричиняють (безпосередньо або опосередковано) припинення застави та/або зменшення розміру предмета застави (прав(-а) вимоги), зокрема не здійснювати внесення будь-яких змін та/або дострокове розірвання договору поставки, без попереднього письмового погодження із заставодержателем. Виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права, вживати заходів необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб.

Ураховуючи викладене, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" та визнано недійсним правочин про зарахування зустрічних вимог між Закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством "Надія-В", вчинений шляхом подання заяви від 20.04.2011.

При новому розгляді справи судами попередніх інстанцій враховано вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності та прийнято законне судове рішення відповідно до вимог чинного законодавства, відсутні підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.