Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 у справі № 903/1152/13 Господарського суду Волинської області за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина" про стягнення 58 870, 80 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача Ковтонюк Ю.А. - відповідача Стецик Н.В.

В листопаді 2013 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 58 870, 80 грн. нарахованого тарифу за повернення порожніх цистерн та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.01.2014 (суддя Черняк Л.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю. Судове рішення мотивоване тим, що позивач в достатній мірі документально не підтвердив по яких саме повернутих цистернах нараховано тариф та з чого саме складається сума тарифу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 (головуючий Бригинець Л.М., судді: Демидюк О.О., Тимошенко О.М.) вказане судове рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не правильне застосування судом норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 05.10.2010 Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (Замовник; позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" (Постачальник; відповідач) уклали Договір поставки № ЦХП-14-02110-01, за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити дизельне паливо марки Л-0,2-62, найменування, марка та кількість якого вказується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (а.с.11-16).

Відповідно до пункту 3.1. договору поставки, Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах РСА (Франко-перевізник) станція відправлення (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2000) відповідно до рознарядок Замовника, що вказується у Специфікації до договору із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці Замовника.

На виконання умов даного договору поставки, 30.10.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" відвантажило на адресу бази нафтопродуктів Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" ст. Матейкове 1 822,980 т дизельного палива марки Л-0,2-62, що підтверджується наявними у справі накладними з датою оформлення видачі вантажу 02.11.2010 (а.с. 26-57).

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, за посиланням позивача, поставив продукцію приватними (власними) цистернами, а не залізничним транспортом загального користування, як це передбачено пунктом 3.1. вказаного договору поставки. У зв'язку з цим, Технологічним центром по обробці перевізних документів Південно-Західної залізниці було нараховано тариф за повернення порожніх приватних (власних) цистерн власнику в сумі 58 870, 80 грн.

В своєму позові позивач послався на те, що звернення та претензії про сплату тарифу відповідачем залишені без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення вказаної суми.

Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив статті 509, 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 193 Господарського кодексу України, пункти 6.1.,7.1., 7.2. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 856 від 28.09.2004 (z1316-04) , пункт 14.1. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317 (z0341-09) .

Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову обґрунтованим, виходячи з наступного.

У відповідності до статей 908 Цивільного кодексу України, статей 306, 307 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Діюче транспортне законодавство розмежовує залізничні вагони не тільки за їхніми технічними характеристиками та можливостями перевезення відповідних вантажів (напіввагони, контейнеровози, обкотишовози тощо), але й за їх "юридичним" статусом, а саме: на вагони "інвентарного парку залізниць" та "власні (орендовані) вагони".

Правила реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 28.09.2004 № 856 (z1316-04) регламентують порядок реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування (далі по тексту - Правила).

Відповідно до пункту 6.1. Правил передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюються на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники, оператори, державні вагонні компанії або орендарі вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізником організовують ефективне використання рухомого складу для перевезення вантажів.

Пунктом 7.1. Правил передбачено, що при виконанні функцій відправника (одержувача) оператори сплачують залізницям плату за перевезення вантажів у власних вагонах, за перевезення цих вагонів у порожньому стані та інші платежі, які виникають у процесі перевезень, згідно з тарифами, діючими на залізничному транспорті, із застосуванням діючих коефіцієнтів.

Розрахунки за перевезення вантажів, користування вагонами, додаткові послуги та штрафи здійснюються відповідно до Статуту залізниць України, СМГС, Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за № 165/3458 (z0165-99) (із змінами), та Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085 (z0864-00) (із змінами) - пункт 7.2. Правил.

Порядок нарахування плати за перевезення приватних власних вагонів встановлений у пункті 14.1. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва № 1, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317 (z0341-09) , де визначено, що плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів, судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" здійснило поставку та відвантаження продукції не залізничним транспортом загального користування, як це передбачено пунктом 3.1. договору поставки, а власними (приватними) цистернами.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" повернуло власнику власні цистерни, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією відомості (бухгалтерської виписки), в якій зазначено номери накладних та дата повернення цистерн.

За повернення порожніх власних цистерн, Технологічним центром по обробці перевізних документів Південно - Західної залізниці відповідачу було нараховано тариф відповідно до вищевказаної тарифної схеми 14 в сумі 58 870, 80 грн.

Відповідно до пункту 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 (z0864-00) усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що неодноразові звернення та претензії позивача про сплату тарифу за повернення порожніх власних цистерн відповідач, як їх власник, залишив без відповіді та реагування.

До матеріалів справи Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" було надано докази сплати ним 58 870, 80 грн., а саме сповіщення авізо № 553 від 06.12.2010.

Відповідно до Наказу Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004, яким затверджено "Порядок розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", повідомлення (авізо) - це офіційне сповіщення, що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни стану взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями.

На підтвердження наявної у відповідача заборгованості за повернення власних цистерн власнику, позивачем долучено також копію відомості Технологічного центру по обробці перевізних документів Південно-Західної залізниці (а.с. 65-68), якій судом першої інстанції не надано ніякої правової оцінки.

Факт повернення порожніх власних цистерн відповідачем не заперечувався. Нарахований Технологічним центром по обробці перевізних документів Південно-Західної залізниці тариф за повернення власнику порожніх власних цистерн з часу отримання претензій від позивача, відповідачем в претензійно-позовному порядку не оспорювався.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих доказів, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.