розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року

у справі № 904/464/14 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпром Інвест-Сервіс"

до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"

про стягнення 236 280,51 грн.

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехпром Інвест-Сервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", просило стягнути з відповідача 213 972,00 грн. боргу, 11 671,20 грн. 3% річних, 10 637,31 грн. пені (а.с. 2-6).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" умов договору № 11-1747-02 від 16.10.2011 року щодо оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року (суддя Кармазіна Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" 194 520,00 грн. основного боргу, 3 667,66 грн. 3% річних. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 78-86).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року (головуючий Виноградник О.М., судді Джихур О.В., Кузнецов В.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року змінено. Викладено резолютивну частину в новій редакції, згідно якої позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" 194 520,00 грн. основного боргу, 573,53 інфляційних втрат, 5 579,79 грн. 3% річних, в іншій частині позову відмовлено (а.с. 118-120).

Оскаржені судові акти мотивовано наявністю підстав для задоволення позову частково.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 130-132).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2014 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2014 року (а.с. 128-129).

У судове засідання 16.07.2014 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпром Інвест-Сервіс" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпром Інвест-Сервіс".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача - публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехпром Інвест-Сервіс" та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" було укладено договір № 11-1747-02, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію (товар) на умовах даного договору; кількість, номенклатура, ціна і терміни поставки товару визначаються у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною (а.с. 10-11).

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що сума договору на момент підписання згідно специфікації № 1 становить 389 040,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 64 840,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору датою поставки є дата одержання товару, зазначена покупцем в товаротранспортній накладній та/або видатковій накладній.

Згідно п. 3.3 договору товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю - згідно даних, вказаних у товаросупровідних накладних, за якістю - згідно сертифікату якості виробника або іншим документом, що підтверджує якість товару.

Пунктом 3.4, 3.5 договору передбачено, що продавець зобов`язався надати разом з товаром наступні документи: сертифікат якості або інший документ, що підтверджує якість товару, видаткові накладні у двох примірниках, податкову накладну, рахунок за фактом поставки; моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця визначений у специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.4 договору розрахунки за ним здійснюються у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку, зазначеному у специфікаціях; у випадку, якщо умовами оплати передбачена передплата продавець зобов`язаний надати оригінал рахунку на передплату; у разі ненадання рахунка за фактом поставки разом з товаром, рахунки на оплату за фактично поставлений товар виставляються протягом 5 календарних днів, починаючи з дати відвантаження; за несвоєчасне надання рахунків продавець сплачує штраф у розмірі 5% від суми поставки.

Згідно п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні у зв`язку з цим збитки. При невиконанні термінів виготовлення або поставки товару, а також строків направлення письмового повідомлення про закінчення виготовлення і готовності товару до відвантаження, зазначених у специфікаціях, продавець виплачує покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості несвоєчасно виготовленого та/або поставленого товару, а також несвоєчасного направлення повідомлення.

Пунктами 8.2, 8.3 договору передбачено, що у разі, якщо продавець, отримавши суму попередньої оплати за товар, не передав його у встановлений термін, він зобов`язаний сплатити на користь покупця за весь час користування чужими коштами відсотки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в день від суми отриманої передоплати з дня одержання цієї суми від покупця У разі поставки товару неналежної якості, що підтверджено актом, підписаним обома сторонами, продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару.

Відповідно до п. 9.4 договору строк його дії до 31.12.2012 року.

Судами встановлено, що 06.10.2011 року між сторонами була підписана специфікація № 1 до вказаного договору, відповідно до якої продавець зобов'язався поставити покупцю товар - вентиляційне обладнання (фільтр ячейковий Фяр 514х514 (50) без установочної рами) у кількості 1 621 шт. вартістю 389 040,00 грн.; умовами оплати визначена 50% передоплата після пред`явлення рахунку на оплату, 50% за письмовим повідомленням про готовність товару до поставки; термін поставки 80 календарних днів з дати проведення покупцем 50% передоплати, але не більше 5 календарних днів з дати проведення покупцем 100% передплати (а.с.12).

Також зазначеною специфікацією сторони узгодили, що продавець направляє на адресу покупця письмове повідомлення (факс) про готовність товару до поставки протягом 80 календарних днів від дати 50% передоплати; право власності на товар від продавця до покупця переходить в момент передачі товару на склад продавця.

Додатковою угодою № 1 від 14.02.2012 року сторони п. 1 ("умови оплати") специфікації № 1 від 06.10.2011 року виклали в новій редакції,згідно якої 50% передплата, 50% по факту поставки товару з відстрочкою платежу на 10 банківських днів (а.с. 13).

Вказаною додатковою угодою сторони також виклали п. 4.2 договору № 11-1747-02 від 06.10.2011 року в наступній редакції: "Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у порядку: 50% передплата, 50% по факту поставки товару з відстрочкою платежу на 10 банківських днів, яка здійснюється на підставі виставленого фактичного рахунку; продавець зобов`язаний надати оригінал рахунку на передоплату; податкова накладна надається продавцем у строки, передбачені чинним законодавством з моменту перерахування платежу у вигляді передоплати на поточний рахунок продавця".

Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач протягом квітня-листопада 2012 року фактично поставив відповідачу товар (1 621 шт. фільтрів) на загальну суму 389 040 грн. грн., що підтверджується відповідними накладними.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару з врахуванням проведеної 50% вартості товару передоплати не виконав, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем становила 194 520,00 грн.

12.03.2013 року товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехпром Інвест-Сервіс" було направлено відповідачу претензію щодо оплати 50% поставленої продукції (а.с. 33-35).

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши розрахунок індексу інфляції та 3% річних місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині 190 520,00 грн. основного боргу та 3 667,66 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційна інстанція, частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду зазначила, що розрахунок інфляційних втрат першою інстанцією зроблено без врахування дефляції, тому дійшла висновку, що вимоги в частині стягнення 573,53 грн. інфляційних втрат (за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року) підлягають задоволенню.

Також апеляційна інстанція перевіривши розрахунок 3% річних дійшла висновку про задоволення вказаних вимог в сумі 5 579,79 грн. (за період з 26.11.2012 року по 10.12.2013 року).

Пункт 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Місцевий господарський суд, встановивши, що умовами договору № 11-1747-02 від 06.10.2011 року сторони не передбачили такий вид майнової відповідальності покупця за прострочення оплати як пеня, зокрема, не визначили розмір цієї відповідальності, дійшов висновку, з яким погодилась і апеляційна інстанція, про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення 10 637,31 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехпром Інвест-Сервіс" п. 3.4 договору № 11-1747-02 від 06.10.2011 року щодо надання відповідного рахунку спростовуються встановленими апеляційною інстанцією обставинами справи, зокрема, недоведенням відповідачем факту неналежного виконання позивачем такого обов`язку з огляду на те, що в накладних від 16.05.2012 року, від 15.08.2012 року, від 28.09.2012 року міститься посилання на рахунки-фактури № 000332 від 28.09.2012 року, № 000260 від 15.08.2012 року, № 0000051 від 21.02.2012 року, № 000385 від 09.11.2012 року та представником відповідача в зазначених накладних не зроблено зауваження щодо неотримання цих рахунків.

Враховуючи зазначене доводи заявника касаційної скарги про порушення судами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України є неспроможними.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" залишити без задоволення.