Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коваленка В.М., Куровського С.В. - доповідача, за участю представників:

ПАТ "КБ "Надра" - Марченка І.А. (дов. від 13.08.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі

ГУ Міндоходів у м. Севастополі

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014

та постанову господарського суду міста Києва від 16.01.2014

у справі № 910/14519/13 господарського суду міста Києва

за заявою Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерсервіс Плюс"

про визнання банкрутом,

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.08.2013 за заявою Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерсервіс Плюс", визнано Публічне акціонерне товариство "КБ "Надра" кредитором на суму 10081673,62 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О.

Постановою господарського суду м. Києва від 16.01.2014 (суддя Пасько М.В.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерсервіс Плюс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О., якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру, за результатами якої надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: Разіна Т.І. - головуючий, Доманська М.Л., Копитова О.С.) постанову господарського суду м. Києва від 16.01.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі (далі ДПІ) просить вищевказані постанови суду першої інстанції від 16.01.2014 та суду апеляційної інстанції від 18.03.2014 скасувати, справу направити до господарського суду першої інстанції на стадію розпорядження майном. Вважає, що оскаржувані постанови не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 22, 27, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 205, 209, 215 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43 ГПК України.

Клопотання ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Косякевича С.О. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні у зв'язку з перебуванням у відпустці, колегією суддів залишено без задоволення, оскільки сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, а відповідно до вимог ГПК України (1798-12) , нез'явлення представників сторін в судове засідання Вищого господарського суду України не є перешкодою для розгляду справи за касаційною скаргою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 37 Закону, у випадках, передбачених цим Законом, зокрема за клопотанням комітету кредиторів про введення процедури ліквідації на підставі ч.5 ст. 27 Закону, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження по справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, від розпорядника майна надійшли звіти: за наслідками проведеної процедури розпорядження майном боржника, про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого та заява про участь у справі в якості ліквідатора боржника.

Від ПАТ "КБ "Надра" надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Косякевича С.О.

Місцевим господарським судом, розглянувши подані до суду заяви та клопотання з додатками на їх підтвердження встановив, що 15.01.2014 відбулися збори комітету кредиторів (протокол № 1), на яких прийнято рішення про обрання голови комітету кредиторів, зокрема, схвалено звіт розпорядника майна за період з 13.08.2013 по 15.01.2014 та прийнято рішення про звернення голови комітету кредиторів до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Косякевича С.О.

Рішення обґрунтоване наявністю великої заборгованості перед конкурсними кредиторами та відсутністю пропозицій щодо санації боржника чи його інвестування.

Дослідивши наявні матеріали справи у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України судом першої інстанції встановлено, що на підставі з'ясованих розпорядником майна відомостей щодо активів боржника та отриманих від реєструюючих органів листів, встановлено неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредиторами, вартості майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника, кошти на р/рахунках боржника відсутні, наявні інші ознаки, що свідчать про припинення підприємницької діяльності боржника. Пропозицій від фізичних та юридичних осіб, які б виявили бажання взяти участь у санації боржника тобто потенційних інвесторів, господарському суду чи комітету кредиторів, не надходило.

Вказані обставини відповідно до ст. 37 Закону є правовою підставою для визнання боржника банкрутом.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи без змін постанову суду першої інстанції від 16.01.2014 про визнання ТОВ "Брокерсервіс Плюс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, апеляційний господарський суд дійшов висновку про виконання усіх необхідних умов процедури розпорядження майном, здійснення публікація в офіційному друкованому органі з метою виявлення кредиторів та санаторів боржника, складення реєстру вимог кредиторів, відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника та пропозицій щодо укладення мирової угоди або санації боржника, а тому місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а отже наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, є законним та обґрунтованим.

Щодо доводів скаржника про наявність у боржника нерухомого майна, оскільки рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.03.2014 у справі № 403/12923/12 скасовано ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.10.2012 про визнання мирової угоди між ТОВ "Броксервіс плюс" та ОСОБА_9, відповідно до якої "Броксервіс плюс" передало у власність ОСОБА_9 нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає, що формування та включення до ліквідаційної маси усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлення в ході ліквідаційної процедури передбачено нормами ст. 41, 42 Закону та відноситься до повноважень ліквідатора банкрута.

При цьому, в ч. 11 ст. 41 Закону закріплено, що дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанов немає.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та постанову господарського суду міста Києва від 16.01.2014 по справі № 910/14519/13 залишити без змін.