Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокурора Кривоклуб Г.В. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивача Павлов С.О. - довіреність від 28.11.2013 р. відповідачів не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України на постанову від 10.04.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 5017/3699/2012 господарського суду Одеської області за позовом Заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини районудо - Публічного акціонерного товариства "ім. Чапаєва" - Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельної ділянки

У грудні 2012 р. Заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ "ім. Чапаєва" (правонаступником якого є ПАТ "ім. Чапаєва") та Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про:

- визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 27.12.2007 р., укладеного між відповідачами;

- витребування з чужого незаконного володіння ВАТ "ім. Чапаєва" земельну ділянку площею 1800,00 га, передану за спірним договором оренди землі.

Позовні вимоги з посиланням на статті 13, 18, 77, 92, 93, пункт 5 статті 116 Земельного кодексу України, статті 203, 215, 216, 386, 387, 391 Цивільного кодексу України, положення Законів України "Про Збройні Сили України" (1934-12) , "Про оренду землі" (161-14) та "Про використання земель оборони" (1345-15) обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір оренди землі від 27.12.2007 р. не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки Одеським апеляційним адміністративним судом 14.06.2012 р. були задоволені позовні вимоги військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ до Тарутинської райдержадміністрації, за участі третіх осіб, у тому числі ВАТ "ім. Чапаєва" про скасування розпоряджень райдержадміністрації від 05.05.2005 р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та пункт 1 розпорядження від 14.12.2005 р. № 386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями". Прокурор зазначав, що вказаними розпорядженнями незаконно було припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, наданої в користування військовій частині А1366 для організації військового полігону та передано в оренду фізичним та юридичним особам, зокрема, ВАТ "ім. Чапаєва".

Прокурор зазначав, що в порушення норм законодавства, укладаючи спірний договір, Тарутинська райдержадміністрація, з перевищенням своїх повноважень розпорядилась землями оборони.

30.01.2013 р. прокурором до господарського суду Одеської області подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій прокурор просиві визнати також незаконними та скасувати розпорядження Тарутинської райдержадміністрації № 179/А-2006 від 04.05.2006 р. та № 398/А-2007 від 28.12.2007 р. (том 1 а.с. 80-85).

Проте, у заяві від 22.04.2013 р., яка надійшла до суду 25.04.2013 р., прокурор просив суд розглядати позовні вимоги у їх первинній редакції щодо визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 27.12.2007 р., укладеного між відповідачами та зобов'язання відповідачів повернути Міністерству оборони земельну ділянку (том 2 а.с. 137-138).

Міністерство оборони України у поясненнях на позовну заяву просило її задовольнити, вказуючи, зокрема, на перевищення райдержадміністрацією своїх повноважень при припиненні права користування землями оборони та передач їх в оренду в порушення норм земельного законодавства.

Тарутинська райдержадміністрація у відзиві на позовну заяву заперечуючи проти її задоволення вказувала на безпідставність та недоведеність прокурором та позивачами своїх вимог, а також неподанням позивачами документу, який би був доказом того, що землекористувачем спірної земельної ділянки є позивачі і це право вони отримали на підставі рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

При цьому, відповідач вказував на оскарженням ним постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р., на яку посилався прокурор, у якій скасовані розпорядження райдержадміністрації щодо зарахування спірних земель до земель запасу та передачі їх в користування, що свідчить про необхідність зупинення провадження у даній господарській справі, на підстав статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Тарутинська райдержадміністрація подала до суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивачі приймали участь при розгляді адміністративної справи № 2-а-3436/08/1570, провадження у якій було відкрито 15.01.2008 р., а ухвала адміністративним судом про заборону райдержадміністрації оформлювати фізичним та юридичним особам правовстановлюючі документи на земельні ділянки прийнята 10.04.2009 р., тобто, на думку відповідача, або 15.01.2008 р., або 10.04.2009 р. можуть бути терміном початку перебігу строку позовної давності (том 1 а.с. 115-117), а у заяві від 11.02.2013 р. про застосування строку позовної давності, вказував, що строк позовної давності спливає 14.09.2012 р., проте, позов подано 13.12.2012 р. (том 2 а.с. 31-32).

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.11.2013 р. (судді: Власова С.Г., Зайцев Ю.О., Никифорчук М.І.) у задоволенні позовних вимог відмовленою

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент розгляду справи, розпорядження Тарутинської райдержадміністрації № 398/А-2007 від 28.12.2007 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ "ім. Чапаєва" земельної ділянки на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради", на підставі якого укладено спірний договір оренди, є чинним, а оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

За апеляційною скаргою Білгород - Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України Одеський апеляційний господарський суд (судді: Туренко В.Б., Поліщук Л.В., Лавриненко Л.В.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 15.11.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.04.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Білгород - Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013 р. у справі № 916/876/13 було визнано недійсним розпорядження Тарутинської райдержадміністрації від 28.12.2007 р. № 398/А -2007 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ВАТ "ім. Чапаєва" земельних ділянок на умовах оренди, тобто правовідношення, яке є предметом у даній справі № 5017/3699/2012, є похідним від правовідношення, що було предметом спору у справі № 916/876/13, проте, заявлене прокурором 18.10.2013 р. клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду апеляційним судом рішення від 30.07.2013 р. у справі № 916/876/13, було залишене судом першої інстанції в порушення статті 79 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.

При цьому, прокурор зазначає, що відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що на день прийняття судом рішення у даній справі, рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2013 р. у справі № 916/876/13 не набрало законної сили, оскільки оскаржене до суду апеляційної інстанції, не звернувши при цьому уваги на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2012 р. рішення від 30.07.2012 р. про задоволення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Тарутинської райдержадміністрації від 28.12.2007 р. № 398/А -2007 залишено в силі, тобто судове рішення у справі № 916/876/13 набрало законної сили.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції:

- 04.05.2006 р. розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 179/А-2006 надано згоду ВАТ "ім. Чапаєва" на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок на умовах оренди строком на 5 років із земель запасу Веселодолинської сільської ради;

- 28.12.2007 р. розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 398/А-2007 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1800 га та передано земельну ВАТ "ім. Чапаєва" в короткострокову оренду строком на 5 років;

- 27.12.2007 р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (Орендодавець) та ВАТ "ім. Чапаєва" (правонаступником якого є ПАТ "ім. Чапаєва") (Орендар) укладено договір оренди землі б/н, згідно якого, Орендодавець передав Орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1800га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради, строком на 5 років. Договір зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 15.01.2008 р.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) .

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 124 та 125 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, у разі порушення їх прав або законних інтересів.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що на момент розгляду даної справи, розпорядження Тарутинської райдержадміністрації № 398/А-2007 від 28.12.2007 р., на підставі якого укладено спірний договір оренди, є чинним, а оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку, відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013 р. у справі № 916/876/13 визнано недійсним розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області № 398/А-2007 від 28.12.2007 р. про затвердження проектів землеустрою щодо відведення юридичним особам, зокрема, ВАТ "ім. Чапаєва", земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради (том 3 а.с. 14-27).

При цьому, зі змісту рішення суду у справі № 916/876/13 вбачається, що здійснюючи судовий розгляд справи судом встановлені наступні обставини:

- 18.12.1945 р. постановою Ради народних комісарів УРСР № 2002/063 "Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов, Измаильской областы для организации окружного артполигона ОДВО" постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми, що додається. Ізмаїльський облвиконком зобов'язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки що відводиться в натурі ;

- 12.02.1946 р. Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У прийнято постанову № 53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу, для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за № 2002/063" .

- 10.06.1946 р. обласною комісією по передачі земель ОДВО складено Акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23600 га. Згідно цього Акту земельну ділянку в натурі відведено за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів, та відвід меж оформлено відповідними актами. Крім того, у Акті зазначено, що при відводі земель в натурі виявилося, що у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) площу артполігону необхідно збільшити, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до Акта.

- 10.06.1946 р. рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету № 7 "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" вирішено затвердити акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

Вказані документи 1945 - 1946 років наявні в матеріалах даної господарської справи (том 1 а.с. 60-64).

При цьому, як було встановлено судом у справі № 916/876/13, чинне на той час законодавство не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування у зв'язку із прийняттям рішення про надання земель у користування у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945 р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946 р., про що також зазначено і у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. у справі № 2-а-3436/08/1570.

У справі № 916/876/13 визнаючи недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 398/А-2007 від 28.12.2007 р. "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ "Тіса", ВАТ "ім.Чапаєва", ФГ "Таврія-К", ФГ "Колос-2006", ТОВ Мазур-ЮГ", ВАТ "Калініна", ПП "Фетіца", ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради", посилаючись, зокрема, на приписи статті 77 Земельного кодексу України, статті 317, 321, 326 Цивільного кодексу України, норми Законів України "Про оренду землі" (161-14) , "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) , "Про Збройні Сили України" (1934-12) , Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 406/2011 (406/2011) , судом було встановлено, що згідно індивідуальної картки № 95 обліку земельної ділянки на обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району, який відповідно до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок ) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими земельними ділянками" і "Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України", затверджених наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 р. (v0483322-97) ,є повноважним органом державної влади з обліку земель оборони, за Міністерством оборони України рахується земельна ділянка площею 24229,5 га військового містечка № 11, розташована за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Надеждівка, яким згода на передачу спірних земельних ділянок не надавалась, як й не подавалось клопотання про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського полігону, яка станом на дату прийняття оспорюваних розпоряджень рахувалася як землі оборони, що підтверджується листами Відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області від 03.04.2013 р. № 23-01-32/717, від 14.06.2013 р. № 23-01-33/1288, тобто Тарутинською райдержадміністрацією при передачі спірних земельних ділянок перевищено повноваження щодо розпорядження землями оборони (том 3 а.с. 27).

Як вбачається з матеріалів даної справи № 5017/3699/2012, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження у справі до розгляду Одеським апеляційним судом скарги у справі № 916/876/13, з огляду на неодноразові зупинення провадження у даній справі та з посиланням на те, що чергове зупинення призведе до затягування строків розгляду даної справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013 р. по справі № 916/876/13 визнано недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 28.12.2007 р. № 398/А-2007 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення, зокрема ВАТ "ім.Чапаєва" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради", але на день прийняття рішення у даній справі № 5017/3699/2012, судове рішення у справі № 916/876/13 не набрало законної сили, оскільки було оскаржено в апеляційному порядку, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 27.12.2007 р., укладеного між Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області та ВАТ "ім. Чапаєва".

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 р. у справі № 916/876/13, відкладено розгляд апеляційної скарги ПАТ "ім. Чапаєва" на рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2013 р. на 14.11.2013 р., однак, приймаючи 10.04.2014 р. постанову у даній справі № 5017/3699/2012 та вказуючи на не набрання рішенням суду у справі № 916/876/13 законної сили, судом апеляційної інстанції не було з'ясовано питання стосовно прийняття апеляційним судом у справі № 916/876/13 постанови, в той час, як Одеським апеляційним господарським судом у цій справі 02.12.2013 р. прийнято постанову, у прийнятті касаційних скарг на яку відмовлялось відповідними ухвалами суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції спір, виходячи із предмету та підстав позову, у відповідності до визначених позивачем правових підстав для звернення до суду, на підставі дослідження всіх доказів у справі та надання оцінки всім доводам сторін та документам, розглянутий не був.

Оскільки в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.