Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокуратури Томчук М.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачів Кучерина Б.В. - довіреність від 07.04.2014 р. відповідачів Крохмаль В.Ю. - довіреність від 14.07.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги - Заступника прокурора Харківської області; - Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА на постанову від 28.03.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/291/13-г господарського суду Харківської області за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі: - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області; - Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА до - Харківської міської ради; - Управління Держземагентства у м. Харкові; - Обслуговувючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Зеленоград"; - Реєстраційної служби Харківського управління юстиції про визнання частково недійсним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю

У січні 2013 року Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі: Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління Держкомзему у м. Харкові та Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Зеленоград" про:

- визнання частково недійсним та скасування рішення ХLІ сесії V скликання Харківської міської ради № 13/10 від 24.02.2010 р. "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування", зокрема, пункту 7 додатку № 1 до вищевказаного рішення;

- визнання недійсними державних актів серії ЯЛ № 177971, ЯЛ № 138551, ЯЛ № 138552, ЯЛ № 138553, ЯЛ № 138554 та ЯЛ № 13855 на право власності на земельні ділянки розташовані за адресою: м. Харків, пров. Смарагдовий (ріг вул. Праці) для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, виданий ОК ЖБК "Зеленоград", зареєстровані 02.06.2010 р. та 23.03.2011 р. за № 52107050002, № 631010002000029, № 631010002000025, № 631010002000026, № 631010002000027, № 631010002000028;

- зобов'язання Управління Держкомзему у м. Харків скасувати записи про державну реєстрацію вказаних державних актів на право власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані встановленням при проведенні прокуратурою перевірки діяльності Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА, надання згідно пункту 7 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 р. № 13/10, зокрема, Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Зеленоград" функцій замовника на будівництво житлової забудови по пров. Смарагдовий (ріг вул. Праці) у м. Харкові та надання кооперативу у власність земельної ділянки за рахунок житлової та громадської забудови, із наданням оскаржуваних державних актів на земельні ділянки за вказаною адресою.

Проте, як зазначав прокурор, відповідно до матеріалів лісовпорядкування Данилівського держлісгоспу, земельна ділянка, яка передана міською радою відповідачу у приватну власність для будівництва малоповерхової житлової забудови, фактично знаходиться в кварталі № 356 виділі 9 Дергачівського лісництва, урочища Куряжанське, відноситься до лісів і є землями лісогосподарського призначення, тобто передана міською радою відповідачу у власність з порушенням приписів статей 20, 21, 116, 149 Земельного кодексу України, статті 57 Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 р. № 610-р (610-2008-р) , з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Крім того, як зазначав прокурор виходячи зі змісту Статуту Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Зеленоград" вказаний кооператив не створювався як житлово - будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР (5464-10) та Примірного статуту житлово - будівельного кооперативу, а відтак не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 Земельного кодексу України, тобто передача безоплатно кооперативу у власність землі в порядку вказаної норми з метою поліпшення житлових умов трьох членів цього кооперативу не можуть розцінюватися як належне виконання місцевою радою покладених на неї Конституцією і законами України повноважень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2013 р. здійснено заміну другого відповідача у справі - Управління Держкомзему у м. Харкові належним відповідачем - Управління Держземагентства у м. Харкові.

У відзиві на позовну заяву Харківська міська рада зазначала, що у 2008 році, у встановленому законом порядку, визначено категорію спірної земельної ділянки як землі житлової та громадської забудови, яку не змінено станом на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради, що підтверджуються рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007 р. № 186/07 (додаток 1 пункт 90) "Про надання юридичним і фізичним особам земельні ділянки для будівництва об'єктів", яке є чинним.

При цьому, на думку відповідача, технічний звіт визначення координат кутів зовнішньої межі земельної ділянки ДП Данилівського держлісгоспу Дергачівського лісництва № 356, який виготовлений Харківським державним проектно - вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства "Харківдіпроагроліт", не відповідає вимогам офіційного документу, оскільки не містить повної дати його виготовлення, а також виготовлений підприємством яке, як і позивач, підпорядковане Державному комітету лісового господарства України, тобто ці висновки є необ'єктивними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2013 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2013 р. рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи прокурор у поясненнях наголошував на те, що спірна земельна ділянка, передана оскаржуваним рішенням Харківської міської ради № 13/10 від 24.02.2010 р. Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Зеленоград" перебуває у постійному користуванні Данилівського дослідного держлісгоспу, відноситься до земель лісового призначення і відповідних рішень компетентним органом стосовно зміни її цільового призначення не приймалось.

Прокурор зазначав, що на підставі постанов Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2007 у справах № 2а-1489/07 та № 2а-1490/07 без погодження питання про вилучення земельних ділянок лісового призначення з постійного користування Данилівського дослідного держлісгоспу у встановленому законодавством порядку та видання рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування в порядку статті 20 Земельного кодексу України, розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та подальшої експлуатації малоповерхової забудови, проте, постановами Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 р. у справі № 2а-1490/07/2070 та від 25.09.2013 р. у справі № 2а-1489/07/2070 судові рішення, на підставі яких розробляли вказані проекти землеустрою, скасовані із зазначенням про грубе порушення вимог земельного та лісового законодавства.

У поясненнях прокурор також вказував, що безоплатна передача земельної ділянки у власність Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Зеленоград", який було створено за добу до проведення Харківською міською радою сесії, на якій прийнято оскаржуване рішення, відбулася без попередньо розробленої та затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, без надання попереднього дозволу, розроблення та затвердження проекту або технічної документації із землеустрою, що передбачено земельним законодавством.

Крім того, прокурор наголошував, що мета створення Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Зеленоград" не відповідає встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу, вимогам спеціального законодавства щодо кількісного складу його засновників, які на час створення і реєстрації ОК "ЖБК "Зеленоград" та момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення, мали житло у приватній власності, на квартирному обліку е перебували, тобто не потребували поліпшення житлових умов.

Данилівський дослідний державний лісгосп просив суд задовольнити вимоги прокурора вказуючи на порушення міською радою норм земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення про передачу у власність Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Зеленоград" земельної ділянки лісового призначення, яка перебуває у постійному користуванні державного лісгоспу, згода на вилучення якої позивачем не надавалась.

Харківська міська рада подала до суду клопотання про залишення без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України з підстав неправильного визначення прокурором позивача у даній справі, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.11.2013 р., Данилівський дослідний державний лісгосп є державним підприємством, засновником якого є Державне агентство лісових ресурсів України (том. 4 а.с. 157-159).

Прокурор у поясненнях на клопотання відповідача зазначив, зокрема, що Данилівський дослідний державний лісгосп в інтересах якого подано позов, реалізує державну політику у сфері охорони та використання лісових ресурсів, тобто саме вказане державне підприємство уповноважено державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання лісових ресурсів, які перебувають під охороною держави і є об'єктами права власності українського народу, а клопотання міської ради необґрунтовано та безпідставне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2013 р. залучено до участі у справі в якості відповідача Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.01.2014 р. (суддя Аюпова Р.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором та Данилівським дослідним держлісгоспом УкрНДІЛГА не надано суду належних доказів, які б підтверджували, що оспорювана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та що органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування приймалось рішення про надання Жовтневому держлісгоспу об'єднання "Харківліс" або Данилівському дослідному держлісгоспу УкрНДІЛГА оспорюваної земельної ділянки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, твердження прокурора про порушення Харківською міською радою вимог статті 20 Земельного кодексу України в частині зміни категорії спірної ділянки лише на підставі рішення суду, є не спроможними.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що прокурором не надано доказів того, що ОК "ЖБК "Зеленоград" створено з порушенням законодавства, як й не надано доказів скасування державної реєстрації ОК "ЖБК "Зеленоград", в той час, як судом встановлено, що кооператив діє у відповідності до норм законодавства та встановлених статутом цілей.

За апеляційними скаргами прокурора та Данилівського дослідного державного лісгоспу Харківський апеляційний господарський суд (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Черленяк М.І.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 28.03.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням судами всіх обставин справи.

Прокурор вважає, що судами необґрунтовано відхилено доводи прокурора про невідповідність оскаржуваного рішення міської ради від 24.02.2010 р. № 13/10, зокрема, приписам статей 41 та 116 Земельного кодексу України, оскільки виходячи з положень статті 41 цього Кодексу, при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки необхідно враховувати мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу, проте, судами не з'ясовано питання щодо відповідності кількісного складу засновників ОК "ЖБК "Зеленоград", не надано оцінки доводам прокурора стосовно того, що відповідно до даних КП "Харківське МБТІ" на час створення і державної реєстрації ОК "ЖБК "Зеленоград", а саме 23.02.2010 р., тобто за одну добу до сесії міської ради, на якій прийнято оскаржуване рішення від 24.02.2010 р., члени кооперативу - громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мали житло у приватній власності та не перебували на квартирному обліку.

Прокурор наголошував, що відповідно до довідки ЄДРПОУ, яка міститься в матеріалах справи, але залишена судами поза увагою, Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Зеленоград" зареєстрований як обслуговуючий кооператив, а не як житловий або житлово - будівельний кооператив, що свідчить про порушення вимог статті 41 Земельного кодексу України, оскільки вказана юридична особа не мала права на безоплатне набуття у власність земельної ділянки.

Скаржник зазначає про безпідставність та невідповідність приписам законодавства висновків судів стосовно недоведеності прокурором обставин щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та порушення порядку встановлення та зміни її цільового призначення, оскільки належність вказаної земельної ділянки саме до лісогосподарського призначення підтверджується, зокрема, рішенням виконавчого комітету Харківської ради депутатів трудящих від 03.07.1972 р. № 292, матеріалами лісовпорядкування Данилівського дослідного держлісгоспу, планово - картографічними матеріалами та лісовими планшетами, технічним звітом, розробленими у відповідності до вимог законодавства та висновком Харківського міського управління земельних ресурсів від 02.02.2007 р. № 329/07 тощо, проте, судами в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, належна оцінка доводам прокурора надана не була.

Крім того, судами безпідставно не прийнято до уваги посилання прокурора на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 р. у справі № 2а-1490/07/2070, якою встановлено належність саме спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, як й безпідставно залишено поза увагою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 р. у справі № 820/4217/13-а. у якій визнано протиправною бездіяльність головного управління Держземагентства у Харківській області щодо невжиття заходів до скасування висновків Державної землевпорядної експертизи № 2702 від 25.09.2007 р. (замовник ТОВ ППТК "Технокомплект плюс") та № 2703 від 26.09.2007 р. (замовник ПП "Будспілка Успіх") та зобов'язано управління Держземагентства скасувати вказані висновки, як документи, якими визначена категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

На думку прокурора, в порушення норм статей 20, 57 Земельного кодексу України судами не взято до уваги, що зміна цільового призначення не проводилась, відповідне погодження щодо переведення земель лісового призначення до іншої категорії земель не надавалась, як й не надавалась згода постійного землекористувача на вилучення у нього земельної ділянки. В той же час, прокурор вважає, що судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин статтю 57 Лісового кодексу України, оскільки для проведення зміни цільового призначення земельних ділянок необхідно погодження з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища .

Прокурор наголосив, що в порушення статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, судами першої та апеляційної інстанції не виконані вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 24.09.2013 р. щодо з'ясування всіх обставин справи, із наданням належної оцінки всім доводам та доказам сторін.

Данилівський дослідний держлісгосп також подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, з підстав аналогічним тим, що викладені у касаційній скарзі прокурора, посилаючись на необґрунтоване та безпідставне залишення поза увагою всіх доказів на підтвердження віднесення земельної ділянки до лісогосподарського призначення, що підверджується й судовими рішеннями у адміністративних справах, та грубого порушення міською радою норм законодавства при передачі цієї земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Зеленоград", який, в свою чергу, у відповідності до норм закону не має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просила залишити судові рішення у даній справі без змін вказуючи на правомірність висновків судів щодо законності дій міської ради стосовно безоплатної передачі ОК "ЖБК "Зеленоград" земельної ділянки.

ОК "ЖБК "Зеленоград" у запереченнях на касаційні скарги просило відмовити у їх задоволенні вказуючи на неможливість прийняття до уваги посилань прокурора та позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-1489/07/2070 від 25.09.2013 р., яка стосується спірної земельної ділянки, оскільки на момент розгляду справи вищою інстанцією вказана постанова в адміністративній справі ще не була прийнята, а під час нового розгляду даної господарської справи судами надана їй належна оцінка.

ОК "ЖБК "Зеленоград" звертає увагу, що в позові фактично ставиться питання про позбавлення як первісного власника - Харківської міської ради, так і наступного власника - Кооперативу, права власності на земельну ділянку, що не відповідає приписам статті 140 Земельного кодексу України. При цьому, відповідач вважає, що прокурором заявлено позов в інтересах окремої юридичної особи проти власника земельної ділянки, який здійснив право щодо розпорядження нею шляхом передачі ОК "ЖБК "Зеленоград", який створений та зареєстрований у відповідності до законодавства і мав повне право на отримання спірної земельної ділянки у власність.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга позивача підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами під час розгляду справи:

- рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 03.07.1972 р. № 292 затверджено межі лісових земель на території Ленінського району м. Харкова загальною площею 1166 га, які перебували в постійному користуванні Жовтневого Держлісгоспу;

- відповідно до Наказу Держкомлісгоспу України від 25.05.2002 р. № 55 "Про вдосконалення управління лісовим господарством в Харківській області", землі лісогосподарського призначення Дергачівського лісництва, у тому числі на території Ленінського району м. Харкова, площею 10848,6 га (до яких також відноситься спірна земельна ділянка по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці)), передані в постійне користування Данилівському дослідному держлісгоспу УкрНДІЛГА;

- згідно додатку до рішення 14 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 04.07.2007 р. № 130/07 "Про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів", ПП "Будспілка "Успіх" надано згоду на розробку та погодження проекту відведення земельної ділянки, площею, орієнтовно, 0,99 га, для будівництва та подальшої експлуатації малоповерхової житлової забудови по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці);

Під час розгляду справи судами було встановлено, що з наявних в матеріалах справи Акта погодження меж земельної ділянки від 03.09.2007 року, висновку № 707 від 03.07.2007 року на проект будівництва замовника ПП "Будспілка "Успіх", висновку № 330/07 (вих. № 2385) від липня 2007 року Харківського міського Управління земельних ресурсів щодо погодження місця розташування ПП Будспілки "Успіх" малоповерхової житлової забудови на земельній ділянці орієнтовно площею 0,9900 га за рахунок земель лісогосподарського призначення по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у Ленінському районі м. Харкова вбачається, що місце розташування цього об'єкта погоджено при додержанні умов щодо:

- відповідності до Генерального плану; - згоди Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА; - зміни категорії земельної ділянки, визначені рішенням Харківської міської ради відповідної категорії земель згідно чинного законодавства та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва; - максимальному збереженні зелених насаджень; - врахуванні громадської думки шляхом проведення громадських слухань.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007 р. № 186/07 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів", ПП "Будспілка "Успіх" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 1,0000 га для будівництва малоповерхової житлової забудови по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) до 01.09.2014 р.

23.01.2008 р., на підставі вказаного рішення ради від 03.10.2007 р., між Харківською міською радою та ПП "Будспілка "Успіх" укладено договір оренди землі, який зареєстровано 03.03.2008 р. за № 540867100016.

24.02.2010 р. Харківською міською радою прийнято рішення № 13/10 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування", пунктом 7 додатку № 1 до якого:

- передано ОК "Житлово-будівельний кооператив "Зеленоград" функції замовника на будівництво житлової забудови по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) в м. Харкові;

- припинено ПП "Будспілка "Успіх" право користування земельною ділянкою загальною площею 1,0000 га по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці), за його добровільною відмовою;

- надано ОК "Житлово-будівельний кооператив "Зеленоград" у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,0000 га, в межах договору оренди землі від 03.03.2008 р. № 540867100016, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) в м. Харкові, яке необхідно виконати до 31.12.2012;

- визначено, що договір оренди землі від 03.03.2008 р. № 540867100016 втрачає чинність з моменту державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку за ОК "Житлово-будівельний кооператив "Зеленоград";

- надано ОК "Житлово-будівельний кооперативу "Зеленоград" згоду на розроблення та погодження в тримісячний термін містобудівного обґрунтування на розміщення об'єкту;

- попереджено ОК "Житлово-будівельний кооператив "Зеленоград", що містобудівне обґрунтування буде затверджено окремим рішенням міської ради у встановленому порядку.

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора, зокрема, про визнання частково недійсним та скасування рішення ХLІ сесії V скликання Харківської міської ради № 13/10 від 24.02.2010 р. "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" в частині пункту 7 додатку № 1 до вказаного рішення, з огляду на передачу спірної земельної ділянки, яка відноситься до лісогосподарських земель, з порушенням приписів статей 20, 21, 116, 149 Земельного кодексу України, статті 57 Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 р. № 610-р (610-2008-р) , з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

За приписами статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 цього Кодексу визначені категорії земель та встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтями 38 та 39 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення від 24.02.2010 р.) встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Статтею 41 цього Кодексу (в редакції станом на день прийняття радою рішення) передбачено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

За приписами статті 55 Земельного кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Статтею 56 цього Кодексу визначено, що Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 Земельного кодексу України).

За приписами статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 21 вказаного Кодексу встановлені наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель та передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 03.07.1972 р. № 292 затверджено межі лісових земель на території Ленінського району м. Харкова загальною площею 1166 га, які перебували в постійному користуванні Жовтневого Держлісгоспу.

Відповідно до Наказу Держкомлісгоспу України від 25.05.2002 р. № 55 "Про вдосконалення управління лісовим господарством в Харківській області", землі лісогосподарського призначення Дергачівського лісництва, у тому числі на території Ленінського району м. Харкова, площею 10848,6 га (до яких також відноситься спірна земельна ділянка по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці)), передані в постійне користування Данилівському дослідному держлісгоспу УкрНДІЛГА.

Як вбачається з матеріалів справи, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, судом касаційної інстанції зверталась увага судів на вказані норми матеріального права та обставини, із зазначенням наступного:

- встановивши обставини стосовно наявності рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 03.07.1972 р. № 292 та Наказу Держкомлісгоспу України від 25.05.2002 р. № 55, судами першої та апеляційної інстанції залишені поза увагою доводи прокурора та позивача щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель саме лісового фонду, а також не з'ясовано питання стосовно того кому належить право користування вказаною земельною ділянкою, питання щодо дотримання процедури відчуження цієї земельної ділянки, та наявності відповідного погодження щодо переведення земель лісового призначення до іншої категорії земель, відповідно до норм земельного законодавства;

- судами першої та апеляційної інстанції, зазначивши, що спірне у даній справі рішення міської ради від 24.02.2010 р. № 13/10 приймалось з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, визначеного рішенням 03.10.2007 р. № 186/07 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" не надано належної оцінки доводам прокурора про дотримання процедури зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України (2768-14) , зокрема статті 20 цього Кодексу. Разом з цим, зі змісту вказаного рішення від 03.10.2007 р. № 186/07 вбачається, що міською радою було вирішено питання про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів та пунктом 90 додатку 1 до рішення ради ПП "Будспілка "Успіх" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 1,0000 га для будівництва малоповерхової житлової забудови про пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) до 01.09.2014 р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) (том 3 а.с. 9-12). Проте, питання стосовно зміни вказаним рішенням ради цільового призначення спірної земельної ділянки в порядку статті 20 Земельного кодексу України, а відтак і наявність підстав для застосування наслідків порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель визначених статтею 21 цього Кодексу, судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовувалось;

- судами першої та апеляційної інстанції, посилаючись на те, що оскаржуване у даній справі рішення міської ради від 24.02.2010 р. № 13/10 приймалось з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, визначеного рішенням міської ради від 03.10.2007 р. № 186/07, залишено поза увагою, що оскаржуване рішення від 24.02.2010 р. не містить жодних посилань на рішення від 03.10.2007 р. № 186/07, а визначення категорії спірної земельної ділянки як земель житлової та громадської забудови міститься тільки у пункті 7 додатку 1 до рішення ради без зазначення підстав такого визначення категорії земельної ділянки;

- посилаючись на наявність висновку № 707 від 03.07.2007 р. на проект будівництва замовника ПП "Будспілка "Успіх", висновку № 330/07 (вих. № 2385) від липня 2007 року Харківського міського Управління земельних ресурсів щодо погодження місця розташування ПП Будспілки "Успіх" малоповерхової житлової забудови на земельній ділянці орієнтовно площею 0,9900 га за рахунок земель лісогосподарського призначення по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у Ленінському районі м. Харкова, з якого вбачається, що місце розташування цього об'єкта погоджено при додержанні умов щодо: - відповідності до Генерального плану; - згоди Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА; - зміни категорії земельної ділянки, визначені рішенням Харківської міської ради відповідної категорії земель згідно чинного законодавства та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва; - максимальному збереженні зелених насаджень; - врахуванні громадської думки шляхом проведення громадських слухань, судами не було надано належної оцінки вказаним документам та не з'ясовані питання щодо виконання встановлених відповідним органом умов для погодження місця розташування малоповерхової житлової забудови на земельній ділянці за рахунок земель лісогосподарського призначення по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці);

- судом касаційної інстанції було визнано передчасним висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 р. у справі № 2а-1490/07/2070 стосується інших правовідносин, іншого суб'єкта господарювання та іншої земельної ділянки, і на момент винесення рішення судом першої інстанції у даній справі не набрала законної сили, тобто не може бути доказом у справі, оскільки вказане рішення адміністративного суду стосується визнання частково недійсними висновків уповноважених органів стосовно віднесення земельної ділянки по пров. Смарагдовому (ріг вулю. Праці) у м. Харкові до земель лісогосподарського призначення з вимогою про видачу висновку про віднесення цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням до земель житлової та громадської забудови. При цьому, вказаною постановою апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 р. було скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.21007 р., яка в свою чергу зазначена у пункті 2 висновків Державної землевпорядної експертизи № 2702 від 25.09.2007 р. (замовник ТОВ ППТК "Технокомплект плюс") та № 2703 від 26.09.2007 р. (замовник ПП "Будспілка Успіх") як документ, який визначає категорію земель - житлова та громадська забудова;

- судом касаційної інстанції також було звернуто увагу судів на необхідність надання належної оцінки доводам прокурора стосовно того, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 р. визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо невжиття заходів до скасування висновків Державної землевпорядної експертизи № 2702 від 25.09.2007 року (замовник ТОВ ППТК "Техкомплект плюс") та № 2703 від 26.09.2007 року (замовник ПП "Будспілка Успіх") та зобов'язано Головне управління Держземагентства скасувати вказані висновки держземлевпорядної експертизи № 2702 від 25.09.2007 та № 2703 від 26.09.2007 року, із встановленням, зокрема, обставин щодо набрання чинності постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 у справі № 2а-1490/07/2070, якою скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2007 р., покладену в основу висновків № 2702 від 25.09.2007 (замовник ТОВ ППТК "Техкомплект плюс") та № 2703 від 26.09.2007 (замовник ПП "Будспілка "Успіх") з визначенням категорії земель - житлової та громадської забудови.

Крім того, судовою колегією під час перегляду судових рішень у даній справі наголошувалось на тому, що згідно статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в Житловому кодексі Української РСР (5464-10) , порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу, статтями 133 та 137 якого встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється, зокрема, цим Кодексом та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Судом касаційної інстанції у постанові від 24.09.2013 р. було зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, згідно Статуту ОК "Житлово - будівельний кооператив "Зеленоград", державну реєстрацію якого проведено 23.02.2010 р., його засновниками є громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і метою його створення є забезпечення житлом (будівництво житла) членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одноквартирних чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями (господарськими будівлями та спорудами) за власні кошти кооперативу, або із залученням банківських кредитів чи/або позик, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Судом касаційної інстанції вказувалось на необхідність встановлення судами першої та апеляційної інстанції обставини, зокрема, стосовно:

- відповідності кількісного складу засновників (членів) ОК "ЖБК "Зеленоград";

- мети створення ОК "ЖБК "Зеленоград" та його організаційно - правової форми;

- відповідності доводів прокурора стосовно того, що згідно з даними КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на час створення і державної реєстрації ОК "ЖБК "Зеленоград" 23.02.2010 р. та прийняття міською радою оскаржуваного рішення від 24.02.2010 р. члени кооперативу - громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мали житло у приватній власності, не перебували на квартирному обліку, тобто не потребували поліпшення житлових умов

- необхідність надання кооперативу попереднього дозволу, розроблення та затвердження проекту або технічної документації із землеустрою та містобудівного обґрунтування меж та розроблення і затвердження ОК "ЖБК "Зеленоград" містобудівної документації з визначенням розміру земельної ділянки, що безоплатно передається у власність кооперативу.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи відповідно до довідки з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України АА № 314048 організаційно - правова форма Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Зеленоград" - обслуговуючий кооператив (том 1 а.с. 29-30)

Відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію", в якій закріплені визначення термінів, обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, повторно здійснюючи розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції, в порушення статей 43 та 111-12 Господарського процесуального кодексу України, проігноровані вказівки суду касаційної інстанції про необхідність всебічної і повної перевірки всіх доводів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та вирішення спору у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Статтею 105 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Проте, колегія суддів вважає, що судові рішення у даній справі не відповідають вказаним приписам законодавства.

Оскільки в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене та надати оцінку всім доказам та доводам сторін, встановивши, на підставі норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, обставини, на які вказував суд касаційної інстанції у постанові від 24.09.2013 р. та вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, із наданням належної оцінки всім доводам сторін.