02.04.2014 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 по справі № 50/254-б за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства "Ольвія" про банкрутство, -

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 22.07.2011 порушено провадження по справі № 50/254-б про банкрутство ПП "Ольвія" за загальною процедурою, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду м.Києва від 12.08.2011 визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 8 321 614,25 грн, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара І.О., зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство ПП "Ольвія", зобов'язано розпорядника майна боржника скласти реєстр вимог кредиторів та скликати перші загальні збори кредиторів до 21.11.2011, призначено проведення попереднього засідання суду до 11.11.2011.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 25.11.2011 по справі № 50/254-б затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Ольвія".

Постановою Господарського суду м.Києва від 12.01.2012 по справі № Б29/246-08 визнано боржника - ПП "Ольвія" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 26 грудня 2013 року /суддя Головатюк Л.Д./ затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, боржника - ПП "Ольвія" ліквідовано, провадження по справі № 50/254-б припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 по справі № 50/254-б /судді : Гарник Л.Л., Доманська М.Л., Пантелієнко В.О./ ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від

02.04.2014, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ініціюючого кредитора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.12.2013 до господарського суду першої інстанції було подано клопотання ліквідатора боржника про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження по справі.

Із поданого звіту ліквідатора боржника від 25.12.2013 вбачається, що

боржник за своїм місцезнаходженням відсутній, фінансову та бухгалтерську документацію і установчі документи ліквідатору боржника передано не було, відповідно до отриманих відповідей на запити щодо майна боржника, у Приватного підприємства "Ольвія" відсутнє рухоме, нерухоме майно і грошові кошти в установах банку (т.2, а.с.86-91).

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що у боржника - ПП "Ольвія" відсутні активи, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 8321 935,25 грн, ДП "Національний палац мистецтв "України" в сумі 130 360,77 грн, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в сумі 9 443,42 грн, а матеріали справи свідчать про те, що дії ліквідатора відповідають вимогам чинного законодавства.

Київський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 без змін.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства повно і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Провадження по даній справі про банкрутство ПП "Ольвія" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 19 січня 2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження по справі банкрутство ПП "Ольвія" порушено за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Банку, у зв'язку із непогашеною заборгованістю в сумі 8 321 614,25 грн, що виникла, на підставі неналежного виконання боржником умов кредитного договору № 010/96-03/840 від 08.09.2008 (т.1, а.с.6-17).

Вказана заборгованість складає 6 025 243,21 грн. із яких: борг за кредитом, згідно кредитного договору № 010/96-03/840 від 08.09.2008, 2 051 255,99 грн. - заборгованість за відсотками, 42 727,20 - пеня за прострочення кредиту, 176 651,85 грн - пеня за прострочення відсотків, 25 736,00 грн - сплачені судові витрати.

Відповідно до п.6 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) встановлення на момент порушення справи про банкрутство обставин забезпечення грошових вимог ініціюючого кредитора заставою майна боржника, виключає можливість визнання їх безспірними та зобов'язує ініціюючого кредитора надати до заяви про порушення справи про банкрутство докази реалізації заставного майна, або докази того, що реалізація заставного майна не забезпечить задоволення його грошових вимог і залишок незадоволених грошових вимог буде відповідати ч. 3 статті 6 Закону.

Згідно ч.8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються також докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Відповідно до ч.9 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

В матеріалах справи відсутній договір застави чи іпотеки, яким забезпечується належне виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/96-03/840 від 08.09.2008, а отже, не можна встановити, забезпечені чи ні вимоги ініціюючого кредитора заставою майна боржника та на яку суму, тобто, не можливо перевірити обгрунтованість порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Ольвія" і ці обставини не були предметом розгляду розгляду судами попередніх інстанцій.

Крім того, як було зазначено вище, 25.12.2013 до суду ліквідатором боржника подано клопотання про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження по справі (т.2, а.с.85).

В матеріалах справи відсутні докази того, що дане клопотання було прийнято судом та призначалось до розгляду на 26.12.2013, згідно вимог ст. 65 ГПК України.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, тощо.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для припинення провадження у справі є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Згідно із ч.2 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ПП "Ольвія" здійснювалось за загальною процедурою, а не за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника, проте, статутні, фінансові, бухгалтерські документи боржника в матеріалах справи відсутні і також в матеріалах справи відсутні докази здійснення ліквідатором боржника аналізу матеріального становища боржника, докази дослідження ліквідатором належним чином активу та пасиву боржника - ПП "Ольвія" та відсутні будь-які дані щодо наявності у боржника дебіторської заборгованості.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 44 ГПК України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із ст. 81-1 ГПК України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол.

У протоколі судового засідання зазначаються: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування суду, що розглядає справу, та склад суду; 3) номер справи і найменування сторін; 4) відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки; 5) відомості про роз'яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, зокрема, права заявляти відводи, та попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта - за дачу завідомо неправильного висновку або відмові від дачі висновку; 6) усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; 7) усні роз'яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді на поставлені їм додаткові запитання. Протокол веде секретар судового засідання. Протокол у триденний строк підписують суддя (суддя - головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання.

Протокол судового засідання від 26.12.2013 суду першої інстанції вимогам ст.81-1 ГПК України (1798-12) не відповідає, зокрема, як вбачається із протоколу судового засідання, в даному протоколі не зазначено чи були судом роз"яснені процесуальні права та обов"язки сторін, в тому числі і право відводу складу суду, не зазначено чи досліджувались судом матеріали справи та не вбачається, що за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу суд видалявся до нарадчої кімнати і що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу і припинення провадження по справі була прийнята судом у нарадчій кімнаті, у відповідності до вимог ст.82-2 ГПК України (1798-12) /а.с.141 т.2/.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи ухвалу господарського суду м. Києва від 26.12.2013 без змін, в порушення вимог ст. ст. 99- 101 ГПК України, Київський апеляційний господарський на зазначені вище порушення судом першої інстанції вимог Закону уваги не звернув і не дав їм ніякої оцінки та крім того, належним чином не перевірив чи здійснив ліквідатор боржника всі передбачені законом заходи при здійсненні ліквідаційної процедури та чи відповідають дії ліквідатора вимогам ст.ст. 23- 34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також належним чином не перевірив обгрунтованість порушення провадження по даній справі про банкрутство ПП "Ольвія".

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам та вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Під час нового апеляційного розгляду справи, суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно, відповідно до вимог ст.ст. 99- 101 ГПК України, перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.