головуючого судді: суддів: Козир Т.П., Кролевець О.А., Іванової Л.Б. (доповідач), розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 901/1417/13 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом ОСОБА_5 ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мріятреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спор на стороні відповідача 1) Державний реєстратор Виконавчого комітету Сакської міської ради Автономної Республіки Крим 2) ОСОБА_7 3) ОСОБА_8 4) ОСОБА_4 про визнання корпоративного права на частку у статутному фонді, включення до складу засновників та зобов'язання до виконання певних дій за участю представників сторін:

позивача-1: не з'явилися

позивача-2: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

третьої особи-3: не з'явилися

третьої особи-4: ОСОБА_9, ордер КВ №053901 від 11.07.2013

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія", за участю третіх осіб, які не заявляють самостінйих вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Виконавчого комітету Сакської міської ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про визнання корпоративного права на частку у статутному фонді, включення до складу засновників та зобов'язання до виконання певних дій.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 у справі № 901/1417/13 (суддя Лагутіна Н.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючого судді Гоголя Ю.М., суддів Видашенко Т.С., Черткової І.В.), позов задоволений у повному обсязі; визнано корпоративне право за ОСОБА_6 на частку у статутному фонді ТОВ "Торговий дім "Мрія", що становить 26,51% та складає 13380,00 грн.; визнано корпоративне право за ОСОБА_5 на частку у статутному фонді ТОВ "Торговий дім "Мрія", що становить 26,51% та складає 13380,00 грн.; зобов'язано ТОВ "Торговий дім "Мрія" включити у склад засновників ТОВ "Торговий дім "Мрія" ОСОБА_6 - з внеском до статутного фонду товариства у відповідності з п. 4.1.1 статуту, що становить 26,51% та складає 13380,00 грн.; зобов'язано ТОВ "Торговий дім "Мрія" включити у склад засновників ТОВ "Торговий дім "Мрія" ОСОБА_5 - з внеском до статутного фонду товариства у відповідності з п. 4.1.1 статуту, що становить 26,51% та складає 13380,00 грн.; зобов'язано ТОВ "Торговий дім "Мрія" виконати необхідні дії по реєстрації відповідних змін до статуту.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 901/1417/13, залишити позовні заяви ОСОБА_6, ОСОБА_5 без розгляду повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивачі, відповідач та треті особи-1,2,3 не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з наявних у матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 548068 та довідки Відділу статистики у Сакському районі № 434307 від 19.01.2012, Виконавчим комітетом Сакської міської ради Автономної Республіка Крим 27.02.1996 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія" (далі - Товариство).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 7.3.2 статуту Товариства засновниками Товариства є ОСОБА_8 зі статутним внеском 100.000.000 крб. або 33.3% статутного фонду, ОСОБА_7 зі статутним внеском 100.000.000 крб. або 33,3% статутного фонду, ОСОБА_4 зі статутним внеском 100.000.000 крб. або 33,3% статутного фонду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 25.10.1996 загальними зборами засновників Товариства було прийнято рішення, оформлене протоколом № 3 від 25.10.1996, про вступ до складу засновників Товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_5; з метою розширення виробництва та придбання об'єктів Фонду майна Автономної Республіки Крим - збільшено розмір статутного фонду з 10327,37 грн. до 50463,37 грн., а також встановлено наступний розподіл часток статутного фонду:

ОСОБА_8 - 3303,69 грн. - 6,55%,

ОСОБА_7 - 3727,13 грн. - 7,39%,

ОСОБА_4 - 16672,55 грн. - 33,04%,

ОСОБА_6 - 13380,00 грн. - 26,51%,

ОСОБА_5 - 13380,00 грн. - 26,51%.

На підставі квитанцій до приходного касового ордеру, касової книги від 19.12.1996 та від 20.12.1996, приходних касових ордерів від 19.12.1996 та від 20.12.1996, журналу-ордеру Каса по рахунку НОМЕР_1 за грудень місяць 1996, зворотної відомості по рахунку НОМЕР_2 "Розрахунки з учасниками", журналу-ордеру № 2 по кредитному рахунку НОМЕР_3 "Розрахунковий рахунок у Держбанку" за грудень місяць 1996, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 внесли до статутного фонду Товариства грошові кошти у розмірі 13380,00 грн. кожен.

01.11.1996 директор Товариства листом за вих. № 27 звернувся до голови Сакської міської ради з проханням внести зміни до засновницьких документів підприємства у зв'язку зі вступом у склад засновників ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також збільшити розмір засновницького внеску для приватизації об'єктів Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Як зазначено судами, з метою проведення реєстраційних дій "Заміна свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи" у червні 2012 Товариство подало державному реєстратору заяву про заміну свідоцтва про державну реєстрацію з квитанціями.

Згідно листа за вих. № 260/03.6-09 від 25.06.2012 державний реєстратор Сакської міської ради, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія" при зверненні подано лише заяву без документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, у зв'язку з чим реєстрація змін до статутних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія", в тому числі на підставі документів 1996 року, є неможливою.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідно до п.п. 6.6, 6.7, 6.8 статуту Товариства на 01.09.2012 об 11 год. 00 хв. було скликано загальні збори засновників для внесення відповідних змін в установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія". Відповідне повідомлення про проведення загальних зборів засновників Товариства було надіслано усім засновникам товариства, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

З протоколу загальних зборів засновників Товариства від 01.09.2012 судами встановлено, що на збори з'явились ОСОБА_8 - 6,55%, ОСОБА_6 - 26,51%, ОСОБА_5 - 26,51%. Загальна кількість голосів, що присутні зі складу засновників - 59,57%. Враховуючи відсутність кворуму загальні збори засновників визнано неправомочними та прийнято рішення відкласти їх проведення.

Предметом позову у справі є позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання за ними корпоративного прав на частки у статутному фонді Товариства та зобов'язання відповідача включити їх до складу засновників Товариства.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачі посилаються на те, що зміни до установчих документів про включення позивачів до складу Товариства і збільшення вступних внесків не були зареєстровані відповідним чином, а у зв'язку із виїздом засновників Товариства за кордон (зміною їх місця проживання) відсутня можливість зібрати правомочні загальні збори Товариства для вирішення питання з внесення змін в установчі документи Товариства щодо включення позивачів до складу засновників Товариства та зареєструвати відповідні зміни у встановленому законодавством порядку.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов повністю, виходив з того, що загальними зборами засновників Товариства було прийнято рішення про включення до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мрія" ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з часткою кожного у статутному фонді Товариства у розмірі 13380,00 грн. (26,51%); позивачами були сплачені засновницькі внески у розмірі 13380,00 грн.; державним реєстратором не здійснюються відповідні реєстраційні дії з включення до складу засновників ОСОБА_6 та ОСОБА_5, тобто фактично не визнаються їх корпоративні права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що з моменту прийняття загальними зборами засновників рішення про прийняття до складу засновників Товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і сплати ними засновницьких внесків, позивачі набули корпоративні права та стали їх носіями, проте позбавлені можливості їх реалізувати, оскільки на час розгляду даної справи не внесені відповідні зміни до засновницьких документів товариства.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Як передбачено ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Поняття корпоративних прав визначено статтею 167 Господарського кодексу України, згідно з якою - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як передбачено частинами 1, 4 ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на дату виникнення спірних відносин) товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Визнаючи корпоративне право позивачів на частки у статутному капіталі Товариства, суди попередніх інстанцій виходили з того, що загальними зборами засновників Товариства було прийнято рішення, оформлене протоколом № 3 від 25.10.1996, про збільшення статутного фонду Товариства, включення позивачів до складу засновників Товариства і ними були сплачені засновницькі внески у розмірі 13380,00 грн., а отже позивачі набули корпоративні права на частку у Товаристві.

Між тим, такий висновок судів є передчасним з огляду на те, що судами не перевірено та не надано правової оцінки доводам третьої особи-4 щодо підробки її підпису на протоколі загальних зборів № 3 від 25.10.1996, яким оформлені вищевказані рішення, та неналежного оформлення документів, що свідчать про сплату позивачами внесків.

Передчасним є також висновок судів попередніх інстанцій висновок про те, що державним реєстратором фактично не визнаються корпоративні права позивачів з огляду на те, що ним не здійснюються відповідні реєстраційні дії з включення до складу засновників ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про державну реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно із ст. 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, листом за вих. № 260/03.6-09 від 25.06.2012 державний реєстратор Сакської міської ради відмовив у проведенні реєстрації змін до статутних документів Товариства з тих підстав, що Товариством при зверненні подано лише заяву без документів, необхідних для проведення реєстраційних дій.

Отже, державний реєстратор при здійсненні реєстраційних дій не перебуває з позивачами у правовідносинах, пов'язаних зі здійснення ними корпоративних прав, а тому його відмова у здійсненні реєстраційних дій з підстав ненадання усіх необхідних документів не є оспорюванням чи невизнанням корпоративних прав позивачів.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про невизнання корпоративних прав позивачів на частку у статутному капіталі Товариства є передчасним.

Згідно із частиною 1 статті 145 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників.

Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу належить до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Набуття особою статусу учасника товариства з обмеженою відповідальністю пов'язано зі зміною складу учасників товариства, і прийняття рішення з даного питання є виключною компетенцією загальних зборів господарського товариства.

Пунктом 2.8. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 (v5_14600-07) визначено, що господарські суди не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, у тому числі про внесення змін до установчих документів господарських товариств, включення особи до складу наглядової ради товариства тощо.

Між тим, як вбачається з протоколу № 3 від 25.10.1996, загальними зборами Товариства не приймалось рішення про внесення змін до установчих документів Товариства, пов'язаних із вступом позивачів до складу засновників Товариства та збільшенням розміру його статутного капіталу.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства).

На підставі частини другої статті 7 Закону про господарські товариства підвідомчими судам є також справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.

Проте, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання Товариства включити у склад засновників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з внеском до статутного фонду товариства у відповідності з п. 4.1.1 статуту, що становить 26,51% та складає 13380,00 грн. не надали правової оцінки вказаним вимогам позивачів, не з'ясували відповідність цих вимог передбаченим законом способам захисту прав, а оскаржувані судові рішення не містять мотивів задоволення вказаних вимог позивача.

Крім цього, визначивши розмір внеску позивачів у розмірі 26,51% статутного капіталу, що складає 13380,00 грн., суди фактично внесли зміни до статуту Товариства, доповнивши його пунктом 4.1.1., який відсутній у редакції Статуту, копія якого міститься у матеріалах справи.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Автономної республіки Крим.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.