головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у справі № 913/2696/13 господарського суду Луганської області за позовом до Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Світлічанське управління ТОВ "Луганськвода" про стягнення 593 115 грн. За участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 693 702 грн. за скид понаднормативних забруднень стічних вод в міську каналізаційну систему м. Алчевськ.

25.11.2013 позивач подав через канцелярію суду заяву б/н від 25.11.2013 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій, посилаючись на неточність у первісному розрахунку, просив стягнути з відповідача 593 115,00 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.2013 у справі № 913/2696/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову .

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, КП "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що в результаті лабораторних досліджень проб стічних вод, проведених позивачем, було виявлено перевищення відповідачем нормативів допустимих концентрацій по міді та марганцю, у зв'язку з чим позивач нарахував суму плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації в розмірі 593 115 грн., яка є доведеною та підлягає стягненню на користь позивача.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що місцевим судом було порушено приписи розділу 1 "Галузь застосування" МВВ 081/12-0107-03; пункт 1.5 Переліку методик вимірювань (визначень) складу та властивостей проб об'єктів довкілля, викидів, відходів і скидів, тимчасово допущених до використання Мінприроди, затвердженого 12.12.2007, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо результатів аналізів, виконаних у відповідності з методиками, які не можуть застосовуватись для визначення забруднення в стічних водах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 31.12.2012 між Комунальним підприємством "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Світлічанське управління ТОВ "Луганськвода" укладено договір № 138 "б" з протоколом розбіжностей від 21.12.2013.

Згідно з п. 1.1 договору водоканал приймає усі види стічних вод, що утворилися внаслідок господарської діяльності абонента після використання води у всіх системах водопостачання та каналізаційної мережі, що знаходяться на балансі абонента, до мереж комунальної каналізації, що знаходяться на балансі водоканалу в міський каналізаційний колектор. Абонент відповідає за збереження і санітарний стан приміщення вузла обліку належного стану приладів обліку. Надання послуг здійснюється згідно нижченаведеного ліміту: всього 790 000 м3 за рік (відповідно до протоколу розбіжностей).

В пункті 3.2 договору в редакції протоколу розбіжностей від 21.12.2013, редакція абонента, встановлено, що забруднюючі речовини стічних вод, які скидаються абонентом в систему каналізації водоканалу, не повинні перевищувати норми гранично допустимих концентрацій (ГДК). Стічні води абонентом транспортуються згідно з такими характеристиками, зокрема, по міді - 0,02 мг/дм3 та по марганцю - 0,01 мг/дм3. При наявності перевищення встановлених ГДК у стічних водах (скидах) абонента, останній приймає міри по усуненню порушень та сплачує наданий водоканалу збиток згідно діючого законодавства України та п. п. 6.2, 6.4 даного договору (п. 3.4 договору).

17.04.2013 з метою контролю якості стічних вод представниками позивача здійснено відбір проб, що підтверджено актом відбору проб стічних вод з каналізаційного колодязя підприємства.

В результаті лабораторних досліджень проб стічних вод, проведених хімлабораторією позивача, виявлено перевищення нормативів допустимих концентрацій по міді та марганцю, як вбачається з протоколу досліджень, який був направлений відповідачу листом від 26.04.2013 № 105/491.

24.09.2013 відповідачу була направлена претензія № 105/1153 з вимогою про оплату суми у розмірі 693702 грн. за скид понаднормативних забруднень.

Враховуючи те, що відповідачем не була сплачена сума за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Відносини щодо відведення-приймання стічних вод до системи каналізаційних споруд регламентовані, зокрема, Цивільним кодексом України (435-15) , Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року за № 37 (z0402-02) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691 (z0403-02) .

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори ( ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.3 правил підприємства мають право користуватися послугами міської каналізації з приймання, відведення і очищення стічних вод після виконання ними вимог щодо приєднання абонентів до комунальної або відомчої каналізації відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 та зареєстрованих Мін'юстом України 22.07.94 за № 165/374 (z0165-94) , та укладеного договору на послуги водовідведення.

Пунктом 2.4 правил до зобов'язань абонента віднесено виконання в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги, дотримання встановлених водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства.

Згідно з п. 7.1 правил підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Перелік забруднень, на наявність яких провадиться аналіз, та періодичність контролю встановлюються Водоканалом.

Відповідно до п. 7.8 правил з метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники водоканалу, так і представник підприємства-абонента.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог зазначених правил, 17.04.2013 з метою контролю якості стічних вод представниками позивача в присутності представників Відповідача, а саме: інженера-еколога Артемчік В.А., майстра Перевальської дільниці Дорошенка А.М., пробовідбирача Третьякової Н.В. було здійснено відбір проб, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту відбору стічних вод із каналізаційного колодязя підприємства б/н від 17.04.2013.

В результаті лабораторних досліджень проб стічних вод, проведених Хімбаклабараторією КП "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" виявлено перевищення нормативів допустимих концентрацій по міді (0,091 мг/дм3 при допустимих 0,02 мг/дм3) та марганцю (0,202 мг/дм3 при допустимих 0,01 мг/дм3), про що складений протокол досліджень стічних вод № 105/491 від 26.04.2013, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

За приписами п. 3.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37 (z0402-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 402/6690 (z0402-02) при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах Підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими місцевими Правилами приймання, Підприємства сплачують Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Відповідно до вимог п. 3.3 Інструкції при виявленні водоканалом у ході контролю якості стічних вод, що скидаються підприємством, перевищення фактичної концентрації одного виду забруднення (Сф) над установленою договором або місцевими правилами приймання допустимою концентрацією (далі - ДК) коефіцієнт кратності для розрахунку плати за скид понаднормативних забруднень визначають за формулою Кк = Сф/Дк - 1. Коефіцієнт кратності при перевищенні ДК однієї речовини не може перевищувати 5, окрім випадків, передбачених підпунктами 3.2.1 (залпового скиду забруднюючої речовини) та 3.2.2 (відхилення показника pH від установлених меж на одну одиницю).

Крім того, п. 6.1.9. сторони передбачили, що водоканал має право здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з абонентом, відбір проб для контролю якості стічних вод, що скидаються.

Як вбачається з п. 6.2 договору, водоканал зобов'язаний пред'являти абоненту рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем було виявлено перевищення нормативів допустимих концентрацій по міді та марганцю та виставлено відповідачу рахунок на оплату 593 115 грн. за скид понаднормативних забруднень (а.с. 59-60).

На виконання вищезазначених пунктів правил та договору позивач 26.04.2013 направив відповідачу протокол дослідження проб стічних вод, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції позивача Справа 04.2 (а. с. 51-52), а також претензію № 32 від 24.09.2013 з доданими до неї розрахунком за скид понаднормативних забруднень; копією акту відбору проб стічних вод з каналізаційного колодязя підприємства від 17.04.2013; рахунком від 25.09.2013 № 162; протоколом досліджень проб стічних вод від 26.04.2013 № 105/491, яку відповідач отримав 26.09.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією даної претензії (а. с. 15-16).

В п. 2.4 правил встановлено обов'язок підприємства (відповідача у даній справі) оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників. Дана норма кореспондується з умовами п. 6.4 договору.

Проте, всупереч наведеним вимогам правил та умовам договору відповідач не оплатив виставлений позивачем рахунок, з огляду на що позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши розрахунок позивача, місцевий суд дійшов вірного висновку, що він був здійснений відповідно до вимог п. 3.3 Інструкції, умов укладеного договору, тому вимога позивача про стягнення на його користь 593 115 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевим судом обґрунтовано встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що відповідач перевищив нормативи допустимих концентрацій по міді та марганцю.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, необґрунтовано вказав, що позивачем у результатах фізико-хімічних досліджень проб стічних вод відповідача використані невідповідні методики, а саме: МВВ 081/12-0107-03 "Методика виконання вимірювань масової концентрації марганцю фото колориметричним методом з персульфатом амонію у поверхневих, підземних та зворотніх водах", а для визначення міді - СЄВ. Стор. 482-496 (Уніфіковані методи дослідження якості води), вказуючи при цьому, що хімлабораторією позивача при дослідженні відібраної проби стічних вод відповідача 17.04.2013 використовувало невідповідні методики виконання вимірювань без врахування їх галузі застосування та діапазону вимірювань, чим порушило пункт 1.5 Переліку методик вимірювань (визначень) складу та властивостей проб об'єктів довкілля, викидів, відходів і скидів, тимчасово допущених до використання Мінприроди, затвердженого 12.12.2007, та розділу 1 "Галузь застосування" МВВ 081/12-0107-03. Крім того, апеляційний суд вказав, що СЄВ. Стор. 482-496 визначення міді (Уніфіковані методи дослідження якості води) - взагалі відсутня у Переліку методик вимірювань (визначень) складу та властивостей проб об'єктів довкілля, викидів відходів і скидів, тимчасово допущених до виконання Мінприроди, затвердженого 12.12.2007 Також судом було зазначено, що хімлабораторія позивача не мала права виконувати вимірювання в стічних водах відповідача і результати аналізів, отримані нею, не можуть бути використані для визначення рівня забруднень стоків відповідача та нарахування плати за перевищення ГДК стічних вод.

Вказані доводи апеляційного господарського суду є помилковими та спростовуються матеріалами справи, а саме: лабораторія позивача відповідає критеріям атестації та атестована на проведення вимірювань у сфері поширення Державного метрологічного нагляду, що підтверджується свідоцтвом про атестацію № 48 від 28.07.2010, яке є чинне (а.с.111); методики МВВ 081/12-0107-03 "Методика виконання вимірювань масової концентрації марганцю фото колориметричним методом з персульфатом амонію у поверхневих, підземних та зворотніх водах" та СЄВ. Стор.482-496, які позивач використовував, внесені до "Переліку методик виконання вимірювань (визначень) складу та властивостей проб об'єктів довкілля, викидів, відходів і скидів", вони атестовані і входять до галузі атестації та форми паспорту лабораторії, що підтверджується матеріалами даної справи (а.с. 112-134), тобто, при оформлені результатів вимірювання масової концентрації речовин, позивачем було дотримано всі вимоги п. 1 ст.10 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність''. Посилання суду апеляційної інстанції на наказ Держбуду України від 27.06.2001 № 139, та зареєстрованого Мін'юстом України 23.08.2001 за № 748/5939 (z0748-01) , відповідно до якого виробнича собівартість очищення 1 куб. м стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, взагалі є хибними, оскільки вказаний наказ № 139 втратив чинність на підставі наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 № 45 (z0838-11) . В даний час на території України діє Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, який затверджений Кабінетом Міністрів України від 01.06.2011 № 86.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розрахунок позивача про стягнення плати за скид понаднормативних стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів по вказаним речовинам марганцю та міді здійснений відповідно до Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та чинного законодавства України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами правомірність заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 593115,00 грн., у зв'язку з чим висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги норми чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови неправильно застосував норми матеріального права та зробив помилковий висновок, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню. Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити його в силі.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі № 913/2696/13 скасувати. Рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2013 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Світлічанське управління ТОВ "Луганськвода" на користь Комунального підприємства "Алчевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" витрати по сплаті судового збору при поданні касаційної скарги в сумі 5 931,15 грн.