Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на постанову від 29.01.2014 року Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/5122/13 господарського суду Донецької області за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення 33900,00 грн.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення 33900,00 грн. суми штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 51417459 масу вантажу, відправленого у вагоні № 54573241.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2013 року (суддя Забарющий М.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року (головуючий суддя Шевкова Т.А., судді Бойченко К.І., Стойка О.В.), позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013 року вказані судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарський суд Донецької області рішенням від 23.12.2013 року (суддя Матюхін В.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року (головуючий суддя Татенко В.М., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.), позовні вимоги задовольнив.

Стягнув з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" 33900,00 грн. штрафу та 1720,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, що зумовило неправильне застосування статей 118, 122, 129 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Також заявник зазначає, що в порушення вказаних норм ні у груповій накладній № 52821659, ні у досилочній накладній № 46765467 відмітки про складання комерційного акта або акта загальної форми немає.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 03.02.2013 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" за залізничною накладною № 52821659 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці відвантажило на адресу Бурштинської ТЕС ПАТ "ДТЕК Западенерго" у 4-х вагонах, в т.ч. і у вагоні № 54573241 вантаж - "вугілля кам'яне" марки г - газовий, навалом, у вологому стані, навантаження на рівні бортів, маркований - одна продольная борозна катка ущільнювача, відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 70000 кг, тара - 23300 кг.

Навантаження вагону здійснювалось засобами відправника (відповідача), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника, у відповідності до пункту 2.3 Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (z0861-00) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (z0863-00) .

При перевірці маси вантажу на побіжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було виявлено, що маса вантажу, зазначена у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, вага брутто - 97160кг, тара з документу - 23300 кг, нетто - 73860 кг, що більше проти даних залізничної накладної та вантажопідйомності вагона на 3860 кг; навантаження вантажу нижче бортів на 30-40 см, без поглиблень; в документі значиться та в дійсності вантаж маркований однією прокольною борозною катка ущільнювача; маркування не порушене; торцеві двері і розвантажувальні люка з обох сторін закриті; просипання вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний; при повторному переваженні вагона вага підтвердилась, про що складено комерційний акт АА № 048613/24/12 від 03.02.2013 року.

Комерційний акт підписаний начальником станції, прийомоздавальником, начальником вантажного району.

Надлишок вантажу масою 3860,00 кг. перевантажено у вагон № 60636461 та за досилочною накладною № 46765467 відправлено на станцію призначення і видано вантажоодержувачу.

Статтею 24 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній.

Згідно із статтею 122 Статуту залізниць України (457-98-п) за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення нарахованого позивачем у відповідності до статей 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) штрафу у сумі 33900,00 грн. суди виходили з того, що комерційний акт АА № 044123/280 від 06.09.2012 року, який засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у транспортній накладній за оцінкою судів попередніх інстанцій є складеним у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування також складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) , Статуту залізниць України (457-98-п) та інших актів законодавства України.

Статтею 37 Статуту залізниць (457-98-п) передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць (457-98-п) залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту (457-98-п) залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 129 Статуту залізниць (457-98-п) передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (z0565-02) .

Таким чином, визнаючи комерційний акт допустимим доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен перевірити дотримання порядку складання комерційного акта відповідно до вимог законодавства.

(Така позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.06.2006 року № 20-4/086, № 20-4/084 та інших).

Крім того, відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на вантаж, що перебуває в дорозі, складаються у день виявлення обставин, які підлягають оформленню комерційним актом.

Згідно з пунктом 8 цих Правил якщо комерційний акт складається на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів, а на зворотному боці накладної робиться відмітка про складений комерційний акт. Така ж вимога до заповнення перевізних документів під час перевезення міститься у пункті 4.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (z0861-00) , згідно з яким у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу _____ місць", "про нестачу маси _____ кг", "про відсутність пломб" тощо)

Аналогічні відмітки, згідно додатку № 3 до вказаних правил вносяться під час видачі вантажу про результати його перевірки.

Згідно пункту 4.6 у разі перевантаження вантажу під час перевезення в інший вагон (контейнер) у накладній номер вагона (контейнера) та інші відомості про нього змінюються (так щоб їх можна було прочитати) і проставляються нові відомості про вагон (контейнер), у який перевантажено вантаж. Ці зміни засвідчуються підписом працівника, який керував перевантаженням, із зазначенням найменування станції, на якій перевантажено вантаж.

Згідно зі статтею 53 Статуту залізниць (457-98-п) у разі, якщо під час перевірки масі кількості місць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерційний акт, станції призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу. При цьому, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення буде виявлено різницю між даними акта, складеного на попутній станції, фактичною наявністю та станом вантажу, то станція новий акт не складає, в розділі "Є" комерційного акта попутної станції робить відповідну відмітку. При розходженні відомостей, указаних в акті попутної станції, з фактичними даними при перевірці вантажу на станції призначення, складається новий комерційний акт (пункт 12 Правил складання актів).

Крім того, згідно пункту 6.10 Правил оформлення перевізних документів станція призначення, видаючи вантаж, складає комерційний акт про відсутність відчепленого вагона із зазначенням номера досильного перевізного документа, за яким його буде дослано. Комерційний акт видається одержувачу, який повертає його на станцію після одержання досланого вантажу.

В основному перевізному документі та комерційному акті робиться відмітка про видачу вантажу, що прибув за досильним перевізним документом. Після видачі вантажу комерційний акт зберігається на станції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи відповідач зазначав про порушення позивачем вказаних вимог законодавства, зокрема, накладна № 52821659 не містить відомостей про відчеплений вагон із зазначенням номерів актів загальної форми та досильного перевізного документа, викреслення вагону із накладної не засвідчено штампом залізниці, у комерційному акті АА№ 048613/24/12 від 03.02.2013 року відсутня відмітка про видачу вантажу, який прибув за досильною накладною № 46765467.

Проте суди цих доводів не перевірили та не надали правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Аналогічні вимоги були викладені у постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2013 року, але судами не виконані чим порушені приписи статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень в цій частині не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року у справі № 905/5122/13 господарського суду Донецької області скасувати.