Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Фудс", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014

зі справи № 910/16792/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Фудс", м.Київ (далі - Товариство)

до відповідача приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м.Київ (далі - Організація)

про стягнення 19 000,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Бригинець С.М.;

відповідача - Хлєбніков С.Г.

У серпні 2013 року Товариство звернулося з позовом до суду, згідно з яким просило стягнути з відповідача безпідставно отримані ним грошові кошти у сумі 19000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2013 у справі № 910/16792/13 (суддя Бондарчук В.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Сотніков С.В. - головуючий, судді Доманська М.Л. і Копитова О.С.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.10.2013 та постанову апеляційного господарського суду від 25.02.2014 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до свідоцтва від 24.01.2011 № 19/2011, яке видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, відповідач є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

01.07.2011 Організацією та Товариством був укладений договір № КБР-6/07/11 (далі-Договір), згідно з умовами п.2.1, п.2.3 якого позивач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, а Організація, яка діє на підставі свідоцтва про реєстрацію як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 24.01.2011 за № 19/2011, та договору доручення від 20.01.2011 № ЛУ-01/20/11, надає Товариству на умовах, визначених Договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на таке використання. При цьому Товариство зобов'язується виплачувати відповідачу винагороду (роялті) відповідно до Договору та Закону, зокрема перераховувати на поточний рахунок відповідача винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Згідно з додатком № 1 до Договору закладом, в якому Товариство здійснювало публічне виконання Творів, була установа "Соло Піцца", розташована за адресою: м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 31.

Підпунктом 1.2 додатку № 2 до Договору сторони встановили, що загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 1000,00 грн., яка щомісячно перераховується позивачем на розрахунковий рахунок відповідача відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 3.4 Договору Товариство зобов'язалося протягом п'яти днів письмово повідомити Організацію про припинення публічного виконання фонограм у закладах позивача, зазначених у відповідних додатках до Договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Товариство зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

На виконання умов Договору Товариство в період з серпня 2011 по грудень 2012 перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 19000,00 грн.

Судами було також встановлено, що в тому порядку, який передбачений пунктами 3.4, 4.1, 4.2 Договору, позивач не звертався до відповідача з повідомленням про припинення використання об'єктів авторського права і не повідомляв про припинення дії Договору.

На підставі з'ясованих обставин справи суди дійшли також висновку про те, що в порядку, який передбачений чинним законодавством, укладений сторонами договір недійсним не визнавався.

Звертаючись з позовом до суду, Товариство наполягало на тому, що, оскільки у Договорі відсутнє визначення конкретних об'єктів авторського права і суміжних прав, щодо яких він укладався, то Договір, на його думку, є неукладеним, а тому грошові кошти, які були перераховані на його виконання, підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Встановленим за справою обставинам попередні судові інстанції дали належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суди, врахувавши вимоги статей 36, 37, 39, 40, 43, 45, 47, 48, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 450, 452, 453, 454 ЦК України, правильно виходили з того, що Організація, враховуючи специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, вправі була збирати винагороду за використання об'єктів авторського права і суміжних прав не тільки стосовно тих, правами яких вона управляє, а й за ті, які належать іншим суб'єктам авторського права, а враховуючи те, що жодні твори або об'єкти суміжних прав відповідно до встановлених за справою обставин не вилучалися з її управління, вона як організація колективного управління правомірно збирала винагороду за використання Товариством необмеженого кола об'єктів авторського права і суміжних прав.

Посилання скаржника на лист ТОВ "Індормедіа" від 04.05.2011 № 1-04/05/11, згідно якого це Товариство заявляло про вилучення певних творів із колективного управління Організації, а також на ліцензійний договір від 31.12.2010 № 01/2011А та додаток до нього, згідно яких ТОВ "Індормедіа", за твердженням позивача, отримало відповідний обсяг прав відносно цих творів, суди, дослідивши, обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки в наявних матеріалах справи були відсутні будь-які дані, які б могли свідчити про те, що обставини, на які в даному випадку посилався позивач, мали правове значення для цієї справи і були здатні здійснити вплив на її вирішення.

Враховуючи зазначене, а також беручи до уваги, що інші наведені позивачем у касаційній скарзі доводи правильності висновків попередніх судових інстанцій не спростовують і зводяться лише до переоцінки досліджених у справі доказів, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 зі справи № 910/16792/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Фудс" - без задоволення.