Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача Остахової С.М. дов. від 14.01.2014 року відповідача Сучило А.О. дов. від 17.12.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сервісного підприємства "Ньютон - Транс" на постанову від 03.10.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/1086/13 господарського суду Черкаської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої плюс" до Приватного сервісного підприємства "Ньютон - Транс" про стягнення 4369,66 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Напої плюс" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сервісного підприємства "Ньютон - Транс" про стягнення 4369,66 грн. за договором перевезення.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 року (суддя Курченко Н.М.) у задоволенні позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої плюс" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року (головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) скасоване з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задоволені частково.

З Приватного сервісного підприємства "Ньютон - Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої плюс" стягнуто шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу у розмірі 4363,56 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 1718,10 грн. та судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 859,05 грн.

Приватне сервісне підприємство "Ньютон - Транс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року, а рішення господарського суду Черкаської області від 25.07.2013 року залишити в силі.

Скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом статті 314 Господарського кодексу України.

На думку заявника суд апеляційної інстанції нехтуючи вказаною нормою прийняв рішення про стягнення з перевізника вартість не пошкодженої етикетки, а вартість всієї пляшки разом з етикеткою. Проте, в матеріалах справи не міститься жодного підтвердження того, що якість продукції змінилась настільки, що не могла бути використана за прямим призначенням.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 26.01.2012 року між сторонами у справі був укладений договір № 260112 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання по доставці ввірених йому вантажів, належних замовнику, автомобільним транспортом по Україні.

Відповідно до пункту 2.1 договору, перевезення здійснюється згідно "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (z0128-98) зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства транспорту України від 23.03.1998 року № 90 (z0242-98) .

На виконання умов договору, згідно товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв серії 02ААВА № 957212 від 22.02.2013 року, по заявці позивача відповідач здійснював перевезення вантажу, автомобілем р/номер СА4965АМ з причепом р/номер СА2089ХТ, водій Коломієць, пункт навантаження: м.Жашків, вул.Перемоги, 10, одержувач: ПП "Бель", м.Донецьк, вул.Університетська, 96, пункт розвантаження: м. Луганськ, вул. Відродження, 2А, вантаж одержав: зав.складом Христенко 25.02.2013 року. Вантаж опломбовано пломбою позивача № 22.

Згідно видаткової накладної № УРН95176 від 22.02.2013 року у автомобіль було завантажено пляшки алкогольних напоїв (дев'ять найменувань), загальною вартістю 232110,24 грн. На накладній стоїть відмітка водія наступного змісту: "Претензий к погрузке не имею".

Відповідно до пункту 3.7 договору, якщо при прийомі партії продукції від підприємства-перевізника є наступні недоліки: пошкодження пломб, відтисків на них; пошкодження тари (бой); невідповідність найменування, ваги або кількості/комплектності продукції (недостача/надлишки) даним, зазначеним у товарно-транспортній документації; порча продукції в наслідок порушення умов і правил транспортування даних видів продукції вимогам НДТ і правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в України; представник перевізника зобов'язаний підписати Акт(и) і товарно-транспортні накладні. У випадку незгоди представника перевізника зі змістом Акта(ів), він зобов'язаний підписати акт(и) із застереженням про незгоду та викласти власну думку. При безпідставній відмові водія-експедитора від підписання комерційного Акта(ів) або відповідно заповненої(их) товарно-транспортної(их) накладної(их) при передачі-прийманні продукції виходячи із фактичних втрат продукції, отриманих внаслідок транспортування останньої із пункту відвантаження до пункту прийому, замовник має право застосувати до перевізника штрафні санкції фактичної шкоди.

При розвантаженні вантажу 22.02.2013 року за участі представників сторін був складений комерційний акт здачі-приймання продукції/вантажу № УРН 95176, в якому зафіксовано бій та пошкодження етикетки товару.

25.02.2013 року був складений акт виявлення невідповідності продукції № 2502, в якому зафіксовано ті ж самі недоліки продукції. Даний акт також був підписаний водієм зі сторони перевізника із застереженням, що на піддоні з крімелем не було картонної прокладки, що призвело до провалу продукції та пошкодження етикетки.

21.03.2013 року відповідно до пункту 6.3 договору позивач направив відповідачу акт відшкодування у якому вказав наступні факти бою: 1. УРН95176 від 22.02.2013 - 4369,66 грн., 2. УРН95058 від 16.02.2013 - 23,85 грн., всього 4393,51 грн.

На підставі даного акта відшкодування, 05.04.2013 року відповідачем було відшкодовано позивачу 23,85 грн. за бій продукції відповідно до товарно-транспортної накладної серії 02ААВА № 957212 від 22.02.2013 року.

Листом від 04.04.2013 року відповідач відхилив підписання акта відшкодування на суму 4369,66 грн., мотивуючи це безпідставністю виставлених вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

У відповідності з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (z0128-98) , на які є посилання у договорі, у разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 (п.15.1). Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Напої Плюс" спростувала з посиланням на те, що відповідно до умов договору, представник відповідача, у випадку виявлення недоліків у пакуванні продукції, зобов'язаний зазначити свої застереження у Комерційному акті здачі-приймання вантажу № УРН 95176 від 22.02.2013 року, що відповідно представником зроблено не було.

Крім того, колегія суддів не погодилась з висновком господарського суду про те, що позивач не мав право звертатися з даним позовом до суду, бо він не є власником пошкодженого товару, з огляду на наступне.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно документів, наданих представником позивача ПП "Бель" вантажоодержувач повернув пошкоджену продукцію позивачу. Даний факт підтверджується, зокрема, рахунком № 9768 від 28.02.2013 року, відповідно до якого позивач провів коригування вартості на 3666, 35 грн. без ПДВ.

Крім того, факт повернення та не оплати пошкодженої продукції вантажоодержувачем вантажовідправнику, а отже, відповідно і право власності позивача на пошкоджену продукцію, підтверджується видатковою накладною № УРН 95176 від 22.02.2013 року, товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 22.02.2013 року, актами звірки взаєморозрахунків між позивачем та ПП "Бель"- вантажоодержувачем, поворотною накладною № АС0036364 від 28.02.2013 року та рахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 9768 від 28.02.2013 року.

А відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ТОВ "Напої плюс" по справі є належним позивачем, і в межах діючого законодавства України він мав право звертатися з даним позовом до ПСП "Ньотон-Транс" за захистом свого порушеного права як власник та вантажовідправник пошкодженої продукції, а отже має право на отримання відповідного відшкодування за отриманні збитки.

Але, при цьому, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України у разі пошкодження при перевезенні вантажу, перевізник відповідає в розмірі суми, на яку зменшилась його вартість.

Встановивши, що частина вантажу була пошкоджена суд не з'ясував, як це вплинуло на його вартість та не обґрунтував стягнення повної вартості товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно частини 4 статті 314 Господарського кодексу України якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися.

Обставини знецінення вантажу та його повернення місцевим судом також не досліджено.

Поза увагою господарських судів як першої, так і апеляційної інстанцій також залишились приписи Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (z0128-98) , зареєстр. в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 щодо порядку здачі вантажів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.