Головуючого Плюшка І.А., суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 910/13073/13 господарського суду міста Києва за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання недійсною постанови за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

В липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання недійсною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 07/13 від 15.01.2013 про накладення на ФОП ОСОБА_4 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 103 230, 00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу за передбачене абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушення, оскільки на час проведенні відповідачем перевірки підвальні приміщення №№ 1-5 (група приміщень № 104 в літері А), загальною площею 95,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ніким не експлуатувались та не використовувались, будівельні роботи в них не виконувались, добудовані приміщення вхідної групи, про які вказано в акті перевірки, як про такі що добудовані без документів дозвільного характеру, позивачу не належать, а перебувають на балансі житлово-експлуатаційної організації та знаходяться в загальному користуванні. Крім того, за твердження позивача, останній не є суб'єктом містобудування в розумінні ч. 2 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а відповідач при проведенні перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності порушив п. 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23.05.2011 (553-2011-п) , а також всупереч п. 4 Постанови КМУ № 244 від 06.04.1995 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (244-95-п) не вручив позивачу під розписку припис.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 (суддя Цюкало Ю.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсною постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 07/13 від 15.01.2013 про накладення на ФОП ОСОБА_4 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 103 230, 00 грн. Стягнуто з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на користь ФОП ОСОБА_4 грошові витрати за сплату судового збору - 1147, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 (колегія суддів у складі: Гончаров С.А. - головуючий, Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 -без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у даній справі підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ; у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафу спірною постановою на ФОП ОСОБА_4, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення саме позивачем правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

В касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 12.10.2010 між ОСОБА_4 (покупець, позивач) та ОСОБА_8 (продавцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень № 1 ПО № 5 (групи приміщень № 1104) (в літ. А), загальною площею 95,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

01.07.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фармлінк" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 01/07/11.

31.10.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Фармлінк" укладено додаткову угоду № 1 від 31.10.2012 до вказаного договору оренди, якою припинено дію договору оренди з 01.11.2012, останнім день дії договору визначено 31.10.2012. Орендовані приміщення передані товариством з обмеженою відповідальністю "Фармлінк" та прийняті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за актом прийому-передачі від 31.10.2012.

10.12.2012 головним державним інспектором Інспекційного відділу № 1 Лисаком С.Ф. на підставі звернення гр. ОСОБА_10 № 7/26-С-3007/14 від 30.07.2012 проведено позапланову перевірку дотримання фізичною особою ОСОБА_4 та ТОВ "Фармлінк" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил на об'єкті будівництва: підвальні приміщення житлового будинку по АДРЕСА_1. За наслідками вказаної перевірки складено відповідний акт, яким встановлено, що в підвальних приміщеннях житлового будинку по АДРЕСА_1 розташовані та експлуатуються офісні приміщення. Під час перевірки будівельні роботи не виконувались, будівельники відсутні, будівельної техніки немає. Зазначені вище підвальні приміщення самовільно реконструйовані з добудовою приміщення вхідної групи на прибудинковій території вищезазначеного житлового будинку без документів дозвільного характеру, які б давали право на виконання будівельних робіт та проектної документації, чим порушено ч.1 ст. 34 та ч.1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Зазначені приміщення експлуатуються ТОВ "Фармлінк" у якості офісних приміщень, чим порушено ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

10.12.2012 Заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко І.О. та головним державним інспектором Інспекційного відділу № 1 Лисаком С.Ф. винесено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Зазначеним приписом заборонено експлуатацію самовільно реконструйованих нежитлових підвальних приміщень житлового будинку по АДРЕСА_1 у якості офісних приміщень без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

02.01.2013 головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Лисаком С.Ф. складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вимог ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - експлуатація об'єкту ІІІ категорії складності - самовільно реконструйованих нежитлових підвальних приміщень (підвал літ. "А") прим. 104 по АДРЕСА_1 без документів дозвільного характеру та не прийнятих в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

15.01.2013 відповідач за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності виніс постанову № 07/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої ФОП ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 103230,00 грн.

Однак, ФОП ОСОБА_4 вважає винесену відповідачем постанову № 07/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності неправомірною та незаконною, у зв'язку з чим звернулась до господарського суду міста Києві із позовною заявою у даній справі про визнання постанови недійсною.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно з абз. 4 п.6 ч. 2 ст. 2 вказаного Закону суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва III категорії складності, не прийнятих в експлуатацію, у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 (244-95-п) , штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкт містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки.

Тобто, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності є вчинення наведеною особою відповідного порушення, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

У зв'язку з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.01.2013 встановлено факт експлуатації товариством з обмеженою відповідальністю "Фармлінк" самовільно реконструйованих нежитлових приміщень підвалу (літ. "А", прим. 104) по АДРЕСА_1, які не прийняті в експлуатацію в установленому законодавством порядку, у якості офісних приміщень, що є порушенням ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому, як вірно зазначено судами, акт перевірки не містить жодних відомостей про те, що правопорушення, відповідальність за яке передбачена Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) , було вчинено саме позивачем у даній справі - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Відсутні такі відомості і в протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.01.2013.

Крім того, як встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, приміщення вхідної групи на прибудинковій території житлового будинку по АДРЕСА_1, про які вказано в акті перевірки, ФОП ОСОБА_4 не належать, а перебувають на балансі житлово-експлуатаційної організації та знаходяться в загальному користуванні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підстави для накладення штрафу за спірною постановою на ФОП ОСОБА_4 у відповідача були відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення саме позивачем правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 07/13 від 15.01.2013 прийнята без достатніх на те правових підстав, чим було порушено права особи, на яку наведеною постанову було накладено штраф.

Згідно з п.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Таким чином, висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Виносячи оскаржуване рішення місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.