Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокуратури Боднарчук В.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України відповідача Походенко А.В. - довіреність від 17.03.2014 р. третіх осіб не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія" на постанову від 08.01.2014 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі № 922/3258/13 господарського суду Харківської областіза позовом Прокурора Близнюківського району Харківської області до 1) Близнюківської районної державної адміністрації 2) Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія" треті особи 1) Державна інспекція сільського господарства у Харківській області; 2) Харківська обласна державна адміністрація; 3) Харківська обласна рада; про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі

У серпні 2013 р. Прокурор Близнюківського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Близнюківської районної державної адміністрації та ТОВ ім. газети "Ізвєстія про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Близнюківської райдержадміністрації від 01.11.2011 р. за № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області";

- визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2011 р., укладеного між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки загальною площею 54,7801 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані незаконністю оспорюваного розпорядження райдержадміністрації, яким надано в оренду товариству земельну ділянку державної власності зі ставком без проведення земельних торгів.

Крім того, прокурор наголошував на тому, що спірне розпорядження № 629 від 01.11.2011 р. було прийнято райдержадміністрацією на виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011 р. у справі № 5023/2195/11, яким зобов'язано Близнюківську райдержадміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та надати її в оренду ТОВ ім. газети "Ізвєстія" та укласти відповідний документ. Проте, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2012 р., вказане рішення суду першої інстанції, яке було підставою для прийняття райдержадміністрацією оскаржуваного розпорядження № 629, скасовано з огляду на заборону прийняття судами рішень з питань, віднесених до виключної компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Прокурор також зазначав, що на підставі незаконного розпорядження між відповідачами було укладено договір оренди землі, який в порушення статті 15 Закону України "Про оренду землі" не містить істотних умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, і відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Звертаючись з позовом до суду прокурор вказував на те, що враховуючи, що чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Держсільгоспінспекція України, у якої згідно з положеннями Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) відсутні повноваження на звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею та визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок, виходячи з положень статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурором позовна заява подана як позивачем для захисту інтересів держави.

У відзиві на позовну заяву Близнюківська райдержадміністрація вказувала на те, що підтримує позовні вимоги прокурора вказавши, що спірне розпорядження № 629 від 01.11.2011 р., на підставі якого укладено оспорюваний договір оренди землі, було прийнято на виконання судового рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011 р. у справі, яке в подальшому було скасовано в апеляційному порядку.

ТОВ ім. газети "Ізвєстія" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вважаючи законним оскаржуване прокурором розпорядження райдержадміністрації № 629 від 01.11.2011 р., прийняття цього розпорядження на підставі чинного на момент його прийняття судового рішення у справі № 5023/2195/11 і скасування в апеляційному порядку судового рішення не є підставою для скасування розпорядження органу виконавчої влади.

Відповідач також зазначає, що оскільки рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки Близнюківською райдержадміністрацією було прийнято до 01.01.2008 р. (розпорядження № 526 від 29.12.2007 р.), передача в оренду спірної земельної ділянки повинна була здійснюватися без проведення земельних торгів (аукціону). При цьому, станом на момент прийняття головою Близнюківської райдержадміністрації розпорядження № 629 від 01.11.2011 р. та укладення договору оренди землі від 01.12.2011 р. встановлений законом порядок проведення аукціонів був відсутній, що свідчить про відповідність цього розпорядження вимогам статей 123 та 134 Земельного кодексу України.

Стосовно доводів прокурора про підстави недійсності договору оренди землі через відсутність всіх істотних умов відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі", відповідач зазначав, що пунктом 27 договору сторони погодили, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, а також передаватися у заставу та вноситися до статутного фонду після погодження з орендодавцем, тобто сторонами договору погоджено всі істотні умови такого виду договору.

У відзиві на позовну заяву відповідачем також вказувалось на те, що прокурором не наведено у чому в даному випадку полягає порушення інтересів держави та не обґрунтовано необхідність їх захисту, а також наголошувалось, що прокурор Близнюківського району Харківської області раніше звертався до господарського суду Харківської області з аналогічним позовом, який був задоволений рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2012 р. у справі № 5023/4234/12, проте, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 р., залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. у справі № 5023/4234/12 рішення про задоволення позовних вимог прокурора було скасовано, а у задоволенні позову про скасування розпорядження райдержадміністрації № 629 від 01.11.2011 р. та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.12.2011 р. між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія", відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2013 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства у Харківській області та Харківську обласну державну адміністрацію.

У поясненнях на позовну заяву Харківська облдержадміністрація та Держінспекція сільського господарства просили задовольнити позовні вимоги прокурора з підстав, аналогічним доводам прокурора щодо незаконності розпорядження райдержадміністрації та передачі земельної ділянки державної власності без проведення земельних торгів, в порушення вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України.

17.09.2013 р. ТОВ ім. газети "Ізвєстія" подало до господарського суду Харківської області клопотання про припинення провадження у даній справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з наявністю постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 р. у справі № 5023/4234/12, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р., якою скасовано рішення суду першої інстанції від 19.11.2012 р. та відмовлено прокурору Близнюківського району Харківської області у задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження райдержадміністрації № 629 від 01.11.2011 р. та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.12.2011 р. між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" (том 2 а.с. 81-83).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2013 р. клопотання про припинення провадження у справі прийнято до розгляду та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківську обласну раду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2013 р. (судді: Жельне С.Ч., Лаврова Л.С., Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволені частково, а саме:

- визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Близнюківської райдержадміністрації від 01.11.2011 р. за № 629 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області";

- визнано недійсним договір оренди землі від 01.11.2011 р., укладений між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки загальною площею 54,7801 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб;

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, виходячи з приписів Земельного (2768-14) , Водного (213/95-ВР) та Цивільного кодексів України (435-15) , а також положень Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) дійшов висновку, що прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди земельної ділянки водного фонду Близнюківською райдержадміністрацією здійснено за межами наданих їй законом повноважень, що свідчить про наявність підстав для скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди землі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки суд першої інстанції виходив із суб'єктного складу сторін у даній справі, з огляду на пред'явлення прокурором вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки не до реєстраційної служби, а до Близнюківської районної державної адміністрації.

За апеляційною скаргою ТОВ ім. газети "Ізвєстія" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Івакіна В.О., Россолов В.В., Тихий П.В.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 08.01.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ ім. газети "Ізвєстія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, а в іншій частині судові рішення залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що предметом спірного договору оренди землі, крім земельної ділянки є ставок, який відноситься до водних об'єктів місцевого значення, і відповідно до статті 51 Водного кодексу України, його орендодавцем повинна бути обласна рада. А не райдержадміністрація, проте, судами не взято до уваги, що за умовами спірного договору від 01.12.2011 р. та згідно акта приймання - передачі, який є невід'ємною частиною договору, товариству була передана лише земельна ділянка, а в матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження того, що ставок належить до водних об'єктів місцевого значення. Натомість, з наданого товариством листа Державного агентства водних ресурсів України вих. № 5419/9/11-13 від 21.10.2013 р., листа Харківського обласного управління водних ресурсів вих. № 1660 від 18.10.2013 р. та роздруківки з офіційного сайту Харківського обласного управління водних ресурсів вбачається, що усі водні об'єкти Харківської області відносяться до басейнів річок Дона та Дніпра та є загальнодержавного значення, а відповідно до статті 51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, що свідчить про помилковість висновків судів про відсутність у Близнюківської райдержадміністрації повноважень на розпорядження землями водного фонду та неправильне застосування судами норми статті 51 вказаного Кодексу.

Заявник касаційної скарги зазначає, що поза увагою судів залишився акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства № 436 від 16.10.2013 р., складений Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області, у якому встановлено, що порушень норм земельного законодавства в процесі укладення спірного договору оренди землі та надання в оренду ТОВ ім. газети "Ізвєстія" спірної земельної ділянки, не виявлено.

На думку скаржника, помилковими є посилання судів на прийняття райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження № 629 від 01.11.2011 р. на виконання судового рішення у справі № 5023/2195/11, яке в подальшому було скасовано, оскільки на час прийняття райдержадміністрацією розпорядження рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011 р. не було оскаржено та скасовано, і в силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України було обов'язковим для виконання.

Скаржник вважає, що в порушення частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, судами не взяті до уваги встановлені судовими рішення у справі № 5023/4234/12 факти, зокрема, щодо відсутності підстав для скасування розпорядження Близнюківської райдержадміністрації № 629 від 01.11.2011 р. та визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011 р., укладеного між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія".

Заявник касаційної скарги вважає, що в порушення статей 21 та 215 Цивільного кодексу України судами не були з'ясовані питання стосовно того, які права та охоронювані законом інтереси та якої особи було порушено прийняттям розпорядження Близнюківською райдержадміністрацією розпорядження № 629 від 01.11.2011 р. та укладення договору оренди землі.

Крім того, дану справу було розглянуто судами першої та апеляційної інстанції за відсутності Відділу Держземагентства у Близнюківському районі Харківської області, не повідомленого належним чином про час і місце засідання судів.

У відзиві на касаційну скаргу Близнюківська райдержадміністрація Харківської області просила її задовольнити в повному обсязі, вказуючи на законність та правомірність прийнятого райдержадміністрацією розпорядження № 629 від 01.11.2011 р. та укладення договору оренди землі у відповідності до норм закону та в межах повноважень.

Харківська обласна державна адміністрація у поясненнях на касаційну скаргу просила залишити її без задоволення, а судові рішення залишити без змін, вважаючи судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи скаржника недоведеними.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- 29.12.2007 р. головою Близнюківської райдержадміністрації Харківської області прийнято розпорядження № 526, яким надано дозвіл ТОВ ім. газети "Ізвєстія" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком (орієнтовна площа 25 га) на території Самійлівської сільської ради (с. Широке) за рахунок земель державної власності, цільове використання - для рибогосподарських потреб з подальшим наданням в оренду (том 1 а.с.14);

- 27.04.2011 р. рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2011 р. у справі № 5023/2195/11 зобов'язано Близнюківську райдержадміністрацію Харківської області прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування ТОВ ім. газети "Ізвєстія" (том 1 а.с. 22-26);

- 01.11.2011 р. на підставі рішення господарського суду від 27.04.2011 р. у справі № 5023/2195/11 головою Близнюківської райдержадміністрації Харківської області прийнято розпорядження № 629 від 01.11.2011 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком TOB ім. газети "Ізвєстія" загальною площею 54,7801 га, в тому числі: під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, водне дзеркало - 23,1879 га для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (земель водного фонду), розроблений ПП "Самфін", та надано в оренду TOB ім. газети "Ізвєстія" терміном на 49 років земельну ділянку зі ставком загальною площею 54,7801 га, в тому числі: під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, водне дзеркало - 23,1879 га для рибогосподарських потреб, розташовану на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району (том1 а.с.15);

- 01.12.2011 р. між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та TOB імені газети "Ізвєстія" (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Близнюківському районі 07.02.2012 р., за умовами якого Близнюківська райдержадміністрація надала, а TOB ім. газети "Ізвєстія" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 54,7801 га, в тому числі: водне дзеркало - 23,1879 га, під пасовищами - 31,1217 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4705 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району, за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, строком на 49 років (том 1 а.с.16-18);

- 01.12.2011 р. земельна ділянка передана орендарю за атом приймання - передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора Близнюківського району до Близнюківської райдержадміністрації та TOB ім. газети "Ізвєстія", зокрема, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Близнюківської райдержадміністрації від 01.11.2011 р. за № 629 та визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2011 р., укладеного між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія" щодо земельної ділянки загальною площею 54,7801 га, яка знаходиться на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за рахунок земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб, з посиланням на приписи статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 203, 215 Цивільного кодексу України, з огляду на незаконність оспорюваного розпорядження райдержадміністрації, яким надано в оренду товариству земельну ділянку державної власності зі ставком без проведення земельних торгів, а також з огляду на скасування в апеляційному порядку рішення суду від 27.04.2011 р. у справі № 5023/2195/11, на підставі якого було прийняте спірне розпорядження.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно з абзацом 3 пункту 1 Перехідних Положень Земельного кодексу України (2768-14) , у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 р. передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Розпорядженням голови Близнюківської райдержадміністрації від 29.12.2007 р. № 526 TOB ім. газети "Ізвєстія" було прийнято до 01.01.2008 р., у звязку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання прокурора на передачу спірної земельної ділянки райдержадміністрацією ТОВ ім. газети "Ізвєстія" без проведення земельних торгів (аукціонів) не є підставою для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним.

Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ ім. газети "Ізвєстія" в оренду за спірним договором, укладеним на підставі оспорюваного розпорядження райдержадміністрації, було передано земельну ділянку із земель водного фонду зі ставком для рибогосподарських потреб, з перевищенням Близнюківською райдержадміністрацією повноважень щодо розпорядження водними об'єктами та землями водного фонду, з огляду на положення статті 4 Закону України "Про оренду землі", статті 51 Водного кодексу України та статті 122 Земельного кодексу України.

При цьому, судами було встановлено, що рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011 р. у справі № 5023/2195/11, на підставі якого райдержадміністрацією було прийняте спірне розпорядження № 629 від 01.11.2011 р., скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2012 р. (том 1 а.с. 27-34).

Проте, судова колегія вважає такі висновки судів передчасними та вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 124 Конституції України, частини першої статті 45, частини першої статті 84 та статті 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011 р. у справі № 5023/2195/11, на підставі якого було прийнято оскаржуване у даній справі розпорядження Близнюківської райдержадміністрації № 629 від 01.11.2011 р., підписано 29.04.2011 р., а постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі № 5023/2195/11, якою скасоване вказане судове рішення від 27.04.2011 р. прийнята 07.02.2012 р.

Проте, вказуючи на скасування судового рішення, яке було підставою для прийняття 01.11.2011 р. Близнюківською райдержадміністрацією розпорядження № 629, як на підставу для визнання цього розпорядження незаконним та його касування, судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовувалось питання стосовно чинності судового рішення від 27.04.2011 р. на час прийняття райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження від 01.11.2011 р., а також питання стосовно того, чи є скасування постановою суду апеляційної інстанції від 07.02.2012 р. цього судового рішення, підставою для визнання незаконним та скасування розпорядження органу виконавчої влади на підставі норм чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження від 01.11.2011 р.) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Розділу Х Земельного кодексу України (2768-14) розпорядження земельними ділянками за межами населеного пункту в межах повноважень здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом а) частини 1 статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

В силу вимог частини 1 статті 6 цього Закону на виконання Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про скасування розпорядження райдержадміністрації № 629 від 01.11.2011 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком ТОВ ім. газети "Ізвєстія" для оформлення права користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області" та визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2011 р., укладеного між Близнюківською райдержадміністрацією та ТОВ ім. газети "Ізвєстія", прокурор посилався на передачу у користування земельної ділянки державної власності без проведення аукціону, в порушення статей 124 та 134 Земельного кодексу України.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що оскільки розпорядженням голови Близнюківської райдержадміністрації від 29.12.2007 р. № 526 TOB ім. газети "Ізвєстія" було надано дозвіл ТОВ ім. газети "Ізвєстія" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком (орієнтовна площа 25 га) на території Самійлівської сільської ради (с. Широке) за рахунок земель державної власності, цільове використання - для рибогосподарських потреб з подальшим наданням в оренду, то відповідно до абзацу 3 пункту 1 Перехідних Положень Земельного кодексу України (2768-14) , яким передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 р. передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів), дійшов висновку, що доводи прокурора про передачу спірної земельної ділянки райдержадміністрацією ТОВ ім. газети "Ізвєстія" без проведення земельних торгів (аукціонів) не є підставою для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ імені газети "Ізвєстія" в оренду передано земельну ділянку із земель водного фонду із ставком для рибогосподарських потреб, що підтверджуєжться спірним розпорядженням райдержадміністрації від 01.11.2011 р., договором оренди земельної ділянки від 01.12.2011 р., актом визначення меж земельної ділянки в натурі на території Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 01.12.2011 р., проектом землеустрою, розробленим ПП "Самфін" та актом перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства № 436 від 16.10.2013 р., складеним Державною інспекцією сільського господарства.

Задовольняючи позовні вимоги, виходячи з приписів статті 4 Закону України "Про оренду землі", статті 51 Водного кодексу України та статті 122 Земельного кодексу України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про прийняття Близнюківською райдержадміністрацією розпорядження та укладення договору оренди земельної ділянки з перевищенням повноважень щодо розпорядження водними об'єктами та землями водного фонду.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (частина 1 статті 3 Закону).

Частиною 4 статті 4 Закону встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та частиною 3 вказаної норми (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення спірного договору) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті, якою в свою чергу передбачені повноваження Кабінету Міністрів України відносно земельних ділянок державної власності.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (частина 4 статті 122 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Частинами 1, 4 статті 59 цього Кодексу встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до частини 1 статті 51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні Ради (частина 3 вказаної норми).

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації (частина 5 цієї норми).

Частинами 6, 7 та 8 статті 51 Водного кодексу України встановлено, що розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Відповідно до статті 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Поділ водних об'єктів на об'єкти загальнодержавного та місцевого значення має правове значення при вирішення питання про суб'єкта, уповноваженого розпоряджатися водним об'єктом, визначення компетенції щодо надання дозволів на спеціальне водокористування, про розподіл коштів від збору за спеціальне водокористування.

Здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що предметом спірного договору оренди земельної ділянки водного фонду є ставок, який відповідно до статті 5 Водного кодексу України належать до водних об'єктів місцевого значення, розпорядження яким належить обласній раді.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, листом Харківського обласного управління водних ресурсів Держаного агентства водних ресурсів України від 18.10.2013 р. № 1660 повідомлено, що згідно зі статтею 5 Водного кодексу України, всі водні об'єкти на території Харківської міської ради віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення (том 2 а.с. 161), однак, вказаний лист судами залишений поза увагою, відповідні обставини, виходячи з приписів чинного законодавства не встановлювались.

Крім того, Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 р. № 41 (z0002-98) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи), на підставі вимог, зокрема, статті 5 розділу I Водного кодексу України (213/95-ВР) , затверджено Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення.

Разом з цим, здійснюючи судовий розгляд справи та вказуючи на те, що ставок, розміщений на земельній ділянці, переданій за спірними розпорядженням та договором, положення вказаного Переліку також залишились поза увагою суду.

Крім того, згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою цієї норми передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.

За приписами статті 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції були залишені поза увагою доводи відповідачів у даній справі стосовно недоведеності прокурором наявність порушення інтересів держави у даному випадку, як й не надано оцінки доводам ТОВ ім. газети "Ізвєстія" про підтвердження актом перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства № 436 від 16.10.2013 р., складеним Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області відсутність порушень норм земельного законодавства в процесі укладення спірного договору оренди землі та надання в оренду ТОВ ім. газети "Ізвєстія" спірної земельної ділянки.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Стосовно доводів скаржник про здійснення розгляду судами першої та апеляційної інстанції даної справи за відсутності Відділу Держземагентства у Близнюківському районі Харківської області, не повідомленого належним чином про час і місце засідання судів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 вказаного Кодексу), і така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.