головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон - 777" від позивача: Щербак Р.С. від відповідача: Коротун О.М. від третьої особи: не з'явились на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 року у справі № 910/15398/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон - 777" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Аякс" про зобов'язання вичинити дії

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавілон - 777" (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі відповідач) про зобов'язання зарахувати на рахунок позивача безпідставно списану суму у розмірі 6 900 грн., а також стягнення збитків в сумі 2 414, 25 грн. завданих позивачу сплатою судового збору у справі № 5011-22/10227-2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 року в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до вимог ст. 1073 ЦК України позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати на рахунок позивача безпідставно списану суму у розмірі 6 900 грн. є такими, що відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справ, а отже, є обґрунтованими. Разом з цим, судом застосовано строк позовної давності щодо вказаних вимог позивача, оскільки строк позовної давності встановлений ст. 267 ЦК України сплив 11.08.2012 року. Що стосується вимог про стягнення збитків в сумі 2 414 грн. у вигляді судового збору сплаченого у справі № 5011-22/10227-2012, які на думку позивача, підлягають відшкодуванню, то судами відмовлено в задоволені цих вимог, оскільки вказані витрати не є збитками, в розумінні ст. 22 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача, оскільки вважає, що судом невірно застосовано діюче законодавство.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що у відповідності до ст. 1073 ЦК України він має право на повернення грошової суми, а строк позовної давності судами було застосовано безпідставно, оскільки у відповідності до ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність, на його думку, переривалась у зв'язку зі зверненням з позовом про відшкодування збитків.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

19.04.2007 року між сторонами у справі укладено Договір про обслуговування банківського рахунку в національній валюті, який 22.06.2009 року був переукладений сторонами (№ ID242655) (далі - Договір) (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач відкриває у відповідача поточний рахунок в національній валюті України, зберігає на ньому грошові кошти, здійснює оплату послуг відповідача згідно з тарифами, а відповідач приймає і зараховує на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводить розрахункове і касове обслуговування клієнта, здійснює інші операції за рахунком, у відповідності із вимогами чинного законодавства та цього договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, позивачу відкривається поточний рахунок № 2600.8.70.04230.01.

Позивач має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 2.2.1).

Згідно п.п. 2.3.1, 2.3.7 Договору, банк зобов'язаний здійснювати розрахункове і касове обслуговування позивача у відповідності з діючими правилами в межах залишку грошей на його рахунку; виконувати доручення, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору, позивач зобов'язаний вчасно надавати банку відомості та документи, необхідні для роботи поточного рахунку, згідно з діючим законодавством.

Згідно акту здачі-приймання робіт № 23 та рахунку-фактури № 23 від 31.12.2008 року позивач повинен був оплатити ТОВ "Лізингова компанія "АЯКС" вартість маркетингових послуг у розмірі 6 900,00 грн., на підтвердження чого надана податкова накладна (а.с.17,18).

26.01.2009 року позивач підготував платіжне доручення щодо перерахування коштів в розмірі 6900,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Лізингова компанія "АЯКС" з призначенням платежу "за маркетингові послуги згідно рах. № 31/12-08 від 31.12.2008 року з ПДВ."( а.с.20).

Відповідач відмовив позивачу у виконанні вказаного доручення, посилаючись на те, що постановою Правління НБУ від 06.02.2009 № 53 у банку призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.209 року по 09.02.2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 року по 09.08.2009 року з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Постановою Правління НБУ від 06.08.2009 № 465 продовжено дію мораторію з 10.08.2009 року по 09.02.2010 року. Постановою Правління НБУ від 15.09.2009 № 554 відмінено мораторій на задоволення вимог кредиторів банку з 18.09.2009 року.

Оскільки, банком вказане платіжне доручення, у строк встановлений для здійснення переказу коштів (п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22 (z0377-04) ), виконано не було, позивачем через інший банк (Приват Банк) сплачені вказані кошти одержувачу - ТОВ "Лізингова компанія "Аякс" на підставі платіжного доручення № 13 від 05.03.2009 року із тим же призначенням платежу, а 31.03.2009 року на ім'я директора Шевченківської філії АКБ "Київ" подано заяву про відкликання платіжних доручень, серед яких і платіжне доручення № 5 від 26.01.2009 року (а.с.22).

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Банком не виконано вимогу підприємства викладену в заяві за вих. № 2/31-03 від 31.03.2009 року (прийнята начальником відділення № 8 - Сакович О.О.) не перераховувати платіжні доручення, зокрема, і платіжне доручення № 5 від 26.01.2009 року, при цьому вказаний платіж проведено 10.08.2009 року на рахунок одержувача (а.с. 24).

Відповідно, як вірно визначено судами, початок перебігу позовної давності, у даному випадку, почався 11.08.2009 року і сплив 11.08.2012 року.

До матеріалів справи (а.с. 26 -45) залучені копії судових рішень у справі № 5011-22/10227-2012 за позовом ТОВ "Вавілон - 777" до ПАТ "АКБ Київ" за участю третьої особи: ТОВ "Лізингова компанія "Аякс" про відшкодування збитків у сумі 6 900 грн.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 року у зазначеній справі, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року, в задоволенні позовних вимог ТОВ "Вавілон - 777" про відшкодування збитків було відмовлено.

До матеріалів справи (а.с. 115-118) залучена заява відповідача про застосування позовної давності.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 264 ЦК України передбачено. що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до суду 05.08.2013 року, тобто за межами загальної (трирічної) позовної давності встановленою ст. 257 ЦК України, відповідачем зроблена відповідна заява, пред'явлення позову позивачем у справі № 5011-22/10227-2012 про відшкодування збитків не може вважатися обставиною, яка переривала перебіг позовної давності у даному випадку, оскільки предметом позову у даній справі є вимоги про зобов'язання вчинити дії, судами обґрунтовано застосовано діюче законодавство щодо позовної давності та наслідків її спливу.

Що стосується позовних вимог про стягнення збитків в сумі 2 414, 25 грн. завданих позивачу (на його думку) сплатою судового збору у справі № 5011-22/10227-2012, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вони не підлягають задоволенню, оскільки судові витрати не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

У даному випадку, витрати позивача зі сплати ним судового збору є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, які підлягають розподілу в порядку визначеному процесуальним законодавством, а не є збитками, які особа зазнала внаслідок порушення зобов'язання.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а судові рішення повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон - 777" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 року прийняті у справі № 910/15398/13 залишити без змін.