Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П"ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення 410 443,98 грн. заборгованості (з них: 381 130,25 грн. основного боргу, 6012,99 грн. пені, 4296,46 грн. втрат від інфляції, 19 004,28 грн. 3% річних), яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 054102-11БО поставки природного газу за для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 30.09.2011, право вимоги за яким передано позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги № 46/12 від 16.10.2012.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 (суддя Соловйова А.Є.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 (судді Чус О.В., Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В.) провадження у справі в частині стягнення 100,00 грн. основного боргу -припинено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 380 530,25 грн. основного боргу, 19 004,28 грн. 3% річних, 1953,89 грн. пені, 8068,85 грн. судового збору. У іншій частині позовних вимог -відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями в частині зменшення розміру пені на 50%, просить їх скасувати у зазначеній частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 1953,89 грн. пені, у стягненні якої було відмовлено судами попередніх інстанцій.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Крім того, 10.04.2014 від відповідача одержано заяву про зміну найменування відповідача - Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П"ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" на Дочірнє підприємство "П"ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради.

За приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи (п. 1.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011, № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції").

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідачем змінено найменування на Дочірнє підприємство "П"ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 20262728).

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (постачальник, первісний кредитор) та Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П"ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" (споживач, боржник), яким у подальшому змінено найменування на Дочірнє підприємство "П"ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, укладено договір № 054102-11БО поставки природного газу за для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Пунктом 1.2 договору поставки природного газу передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01.10.2011 по 31.12.2012 природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1159,5 тис. куб.м.

Згідно з п.4.1. договору поставки природного газу, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений постачальником покупцю.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та цим договором. За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений за договором природний газ, що передбачені п. 4.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3 відсотка несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше як 100 відсотків облікової ставки Національного банку України (п.п. 7.1,7.2 договору).

16.10.2012 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 46/12.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П"ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" (боржник) за договором № 054102-11БО поставки природного газу за для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 30.09.2011 у сумі 395 130,25 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору про відступлення права вимоги, до нового кредитора перейшли права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань та зазначеним договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору поставки природного газу постачальником в період з жовтня 2011 року по березень 2012 року здійснено постачання та транспортування природного газу в обсязі 568 046 куб.м. вартістю 2 255 958,61 грн. з ПДВ, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий, березень 2012 року.

Оплату за поставлений природний газ у період з жовтня 2011 року по березень 2012 року відповідачем здійснено частково - у розмірі 1874828,36 грн.

Неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого природного газу стало підставою для звернення позивача із позовом до суду, до якого право вимоги перейшло за договором про відступлення права вимоги № 46/12 від 16.10.2012.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

У зв'язку із сплатою відповідачем боргу у сумі 100,00 грн. - після пред'явлення позивачем позову до суду та 500,00 грн. - до пред'явлення позивачем позову до суду, судом першої інстанції було припинено провадження у справі № 904/6413/13 в частині стягнення 100,00 грн. основного боргу, за відсутності предмету спору, а у частині стягнення 500,00 грн. основного боргу -у позові відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 380 530,25 грн. основного боргу за поставлений, але не оплачений природний газ, 19 004,28 грн. 3% річних, 1953,89 грн. пені, 8068,85 грн. судового збору. У частині стягнення 4296,46 грн. інфляційних втрат -відмовлено, у зв'язку із тим, що позивачем у розрахунку інфляційних втрат не було враховано дефляцію.

Судові акти попередніх інстанцій оскаржуються касатором виключно у частині зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені на 50% (1953,89 грн.), у зв'язку із чим у іншій частині судові акти попередніх інстанцій у касаційному порядку не переглядаються і касаційне провадження здійснюється у межах поданої касаційної скарги.

Колегія суддів касаційної інстанції підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій щодо існування підстав для зменшення розміру пені на 50% (1953,89 грн.), з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 у справі № 904/6413/13 залишити без змін.