Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 01.04.2014 №05-05/102 змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суду для розгляду справи № 910/9209/13: Дерепа В.І. -головуючий, Бондар С.В., Палій В.В. (доповідач).

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМКОМПЛЕКТ" ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - фінансова компанія "ТЕХНОПОЛЮС" про стягнення 890 916, 91 грн. неустойки (з них: 483 308,17 грн. -пені, 407 608,74 грн. -штрафу), у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням поставки обладнання за договором поставки № 1116111437 від 17.11.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2013 у справі № 910/9209/13 (судді Ломака В.С., Любченко М.О., Пригунова А.Б.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 (судді Скрипка І.М., Зеленін В.О., Мальченко А.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 25 000,00 грн. штрафу, 25 000,00 грн. пені, 17 701,87 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог -відмовлено. Судові акти попередніх інстанцій в частині визначення розміру неустойки, ухвалені із застосуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМКОМПЛЕКТ" ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати в частині зменшення розміру штрафних санкцій, прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В усних поясненнях, наданих у судовому засіданні 03.04.2014, представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечив та просив суд залишити судові акти попередніх інстанцій без змін.

У судовому засіданні 03.04.2014 оголошено перерву до 10.04.2014.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 17.11.2011 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "АТОМКОМПЛЕКТ" ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (позивач, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово - фінансова компанія "ТЕХНОПОЛЮС" (відповідач, постачальник за договором) укладено договір поставки № 1116111437, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити скануючий спектрометр випромінювання людини виробництва Canberra Industries (США) для енергоблоку № 1 ВП "Южноукраїнська АЕС" ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціна та належність до СВБ зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Ціна договору, згідно п. 3.1., становить 5 940 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 990 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору покупець сплачує вартість продукції за цінами зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем в наступному порядку: покупець перераховує аванс у розмірі 30 % суми договору протягом 10 робочих днів після надання постачальником гарантійного документу згідно з п. 4.4. договору; остаточна оплата продукції у розмірі 70 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання покупцю акту введення продукції в експлуатацію. Якщо постачальник не надав гарантійний документ згідно з п. 4.4. договору, оплата продукції у розмірі 100 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання покупцю акту введення продукції в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.4. договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором в частині повернення авансового платежу у випадку невиконання умов договору з боку постачальника, останній зобов'язується протягом 5 робочих днів від дати укладення Договору надати покупцю банківську гарантію або договір страхування (страховий поліс) повернення авансових платежів страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", що має покривати суму авансового платежу, передбачену договором. Гарантійний документ має містити безвідкличне грошове зобов'язання банку або страхової компанії перед покупцем протягом 5 робочих днів сплатити кошти за постачальника в разі невиконання останнім своїх зобов'язань повернути авансовий платіж у повному обсязі у випадку порушення ним умов договору щодо поставки продукції у визначений строк та належної якості. Термін дії зазначеного гарантійного документа має бути визначений як "до повного виконання зобов'язань постачальника за договором плюс 45 днів". Гарантійний документ буде повернений постачальнику після повного виконання ним умов договору в частині постачання продукції.

Згідно п. 5.1. договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення договору.

За змістом п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.2. договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договір, згідно п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2012, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, передбачених договором, - до закінчення терміну дії гарантії.

Листом за № 22/11/1-ТП від 22.11.2011 відповідач направив позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до п. 4.4. - сертифікат № 1033371 від 21.11.2011 р.

Листом за № 28/12/3-ТП від 28.12.2011 відповідач, враховуючи те, що були внесені зміни до вимог оформлення страхового забезпечення виконання договору про закупівлю, направив позивачу заміну попереднього сертифіката з внесеними змінами від ПрАТ "Європейський страховий альянс".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.2012 позивач перерахував відповідачу 1 782 000, 00 грн. в якості авансу по договору, що підтверджується випискою банку по поточному рахунку останнього.

Листом № 17/04/-ТП від 17.05.2012 відповідач звернувся до позивача з проханням погодити строк постачання продукції до 20.06.2012, у зв'язку з перевантаженням виробника по термінових постачаннях устаткування для АЕС Фукусима-1 в Японії, а також з технічних причин, пов'язаних з виготовленням детекторів з надчистого германію.

Оскільки станом на липень 2012 продукція не була поставлена, 11.07.2012 позивач направив відповідачу лист № 07/11/29, у якому просив надати роз'яснення щодо причин зриву строків поставки за договором.

У відповідь листом № 142/07-3-ТП від 13.07.2012 відповідач повідомив позивача про те, що причиною затримки поставки є прострочення позивачем майже на 2 місяці сплати авансового платежу, що призвело до затримки своєчасного виготовлення та відвантаження продукції.

Листом № 26/07/1-ТП від 26.07.2012 відповідач звернувся до позивача з проханням погодити строк поставки продукції до 15-20 серпня 2012р., вказуючи на те, що в силу затримки зі сплати авансового платежу позивачем, відбувся несвоєчасний початок виробництва і сертифікації спектрометра.

Обумовлена договором продукція на суму 5 822 982, 00 грн. була поставлена відповідачем позивачу 08.08.2012, що підтверджується видатковою накладною № РН-000004 від 08.08.2012 та актом прийому-передачі ТМЦ № 04-327/1 від 30.10.2012.

Прострочення встановленого договором терміну поставки обладнання, яке було допущено відповідачем, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача неустойки.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 2 ст. 269 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.1. договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення договору.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідний товар відповідач повинен був поставити позивачу у термін до 17.05.2012 р. включно.

В силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх необхідних заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Встановивши, що у термін до 17.05.2012 включно товар не був поставлений відповідачем на користь позивача, врахувавши, що позивач, як покупець за договором, не погодив пропозицію відповідача про перенесення строків поставки на інший термін, додаткові угоди до договору щодо зміни строків поставки сторонами спору не укладались, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що з 18.05.2012 і до дня фактичної поставки обладнання мало місце прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару, відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за відповідне порушення.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30 % вартості непоставленої в строк продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, положення п. 7.2. договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (яким є позивач), або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір неустойки, заявлений до стягнення з 890 916, 91 грн. (з них: 483 308,17 грн. -пені, 407 608,74 грн. -штрафу) до 50 000,00 грн. (з них: 25 000,00 грн. штрафу, 25 000,00 грн. -пені). Стягнута сума неустойки у процентному співвідношенні склала 5,6% від заявленої до стягнення суми неустойки.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки, зокрема, на 94,4% від заявленої до стягнення суми, є передчасними, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскаржувані судові рішення за своїм змістом цим вимогам не відповідають.

Так, в порушення зазначених вимог закону місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не зазначив обґрунтованих доводів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми неустойки на 94,4% від заявленої до стягнення суми, не вказав, як при цьому враховуються інтереси обох сторін та не виклав доводів на підставі яких відхилив заперечення позивача проти зменшення неустойки.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, на вказані порушення уваги не звернув та належної правової оцінки даним обставинам справи не дав, що визнати законним та обґрунтованим не можна.

За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів.