Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" про стягнення 244 000,00 грн. (з них: 125 000,00 гн. - штрафу, 119 000,00 грн. - завданих збитків) за неналежне виконання відповідачем умов договору № 213-Ф-11 від 17.11.2011 щодо закупівлі Державне управління загального характеру 75.11.1 (Розроблення та перегляд нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (п. 1.1.1) "Правила охорони праці під час паяльних робіт".

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2013 у справі № 922/4622/13 (суддя Френдій Н.А.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 (судді Барбашова С.В., Білецька А.М., Плужник О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю, із посиланням на відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні договірних зобов'язань.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач у відзиві просить суд судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 13.07.2011 між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та ДП "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" був укладений договір № 213-Ф-11 щодо закупівлі Державне управління загального характеру 75.11.1. (Розроблення та перегляд нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (п.1.1.) "Правила охорони праці під час паяльних робіт".

Відповідно до умов укладеного договору, виконавець зобов'язався протягом строку дії договору надати замовникові послуги Державне управління загального характеру 75.11.1. (Розроблення та перегляд нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (надалі послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Ціна договору, відповідно до п. 3.1 договору, складає 125 000,00 грн.

Відповідно до п.5.4. договору сторони встановили, що приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання - передачі послуг та приймання - передачі документації по кожному етапу.

До договору сторонами підписано додатки, зокрема, "Технічні вимоги по договору", у яких передбачено 4 етапи надання послуг, строки виконання кожного етапу робіт.

Як встановлено судами, на виконання умов договору відповідачем перші три етапи договору були виконані в повному обсязі, що підтверджують складені та підписані сторонами акти приймання - передачі послуг від 14.12.2011 р. (2 акти) та від 14.12.2012.

Додатковою угодою № 3 від 28.12.2012 до договору сторони змінили строки надання послуг за 4-м етапом "Подання остаточної редакції проекту НПАОП "Правила" на затвердження уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці", з 28.12.2012 до 01.10.2013, продовживши при цьому строк дії договору до 01.10.2013.

У передбачені додатковою угодою № 3 строки послуги за четвертим етапом не надано.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 до договору, у разі ненадання послуг в повному обсязі в межах строку дії договору, виконавець сплачує штраф у розмірі вартості договору.

Неналежне виконання відповідачем умов договору в частині надання послуг за 4-м етапом, стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 125 000,00 грн. штрафу за п. 2 додаткової угоди № 3 до договору, 119 000,00 грн. завданих збитків, які є витратами позивача за договором на оплату послуг, наданих відповідачем, за трьома попередніми етапами.

18.07.2011 Держгірпромнагляд України Наказом № 110 затвердив Методичні рекомендації, щодо підготовки, опрацювання, супроводження та оформлення проектів законів України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету міністрів України, МНС та дотримання правил нормопроектної техніки, яким поклав на підпорядкований йому Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці обов'язки по супроводженню проектів нормативно-правових актів під час розгляду в управліннях Держгірпромнагляду, погодження з центральними органами виконавчої влади та затвердження Міністерством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2013 відповідач надіслав остаточну редакцію Правил, що є предметом договору, до Держгірпромнагляду України. Наказом МНС України "Про затвердження Правил охорони праці під час паяльних робіт" остаточну редакцію Правил було направлено на погодження до центральних органів виконавчої влади, спільних представницьких органів профспілок та роботодав ців.

Посилаючись на те, що затримка у наданні послуг за 4-м етапом виникла у зв'язку із зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади: а саме - направленням Правил, що є предметом Договору на перепогодження до Міненерговугілля; зважаючи на те, що відповідач вчасно подав на затвердження НПАОП Держгіппромнагляду, та відповідач позбавлений повноважень контролю, керування процесом затвердження НПАОП, а також прийнявши до уваги, що відповідачем були вжиті заходи щодо сприяння прискорення процедури затвердження НПАОП, встановивши, що вина відповідача у несвоєчасності виконання договірних зобов'язань відсутня, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 125000,00 грн. штрафу та 119000,00 грн. збитків, а суд апеляційної інстанції підтримав рішення суду першої інстанції.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасності виконання договірних зобов'язань, відповідно, відсутності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов'язань за договором, передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному дослідженні матеріалів справи та доказів у ній, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскаржувані судові рішення за своїм змістом цим вимогам не відповідають.

Так, у порушення зазначених вимог закону місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не зазначив обґрунтованих доводів на підставі яких було відхилено твердження позивача про те, що послуги за договором виконувались відповідачем неналежним чином, що стало підставою для повернення відповідачу проекту "Правил охорони праці під час паяльних робіт" Держгірпромнаглядом України на доопрацювання, а це, у свою чергу, стало причиною невиконання умов договору у встановлений строк.

Для правильного вирішення спору у даній справі судам необхідно було дослідити та надати правову оцінку обставинам, викладеним у листі Держгірпромнагляду України від 17.10.2013 № 10383/0/8.1-03/6/13 (арк. справи 77 том І) щодо повернення проекту Правил відповідачу, як головному розробнику, на доопрацювання, на який і посилався у своїх поясненнях позивач; встановити причини такого повернення та коли саме мали місце дані обставини; у який строк Проект був повернутий до Держгірпромнагляду України після доопрацювання та чи вплинули дані обставини на строк надання відповідачем послуг за 4-м етапом, відповідно, чи є вина відповідача у несвоєчасному наданні послуг за 4-м етапом.

Проте, дослідження даних обставин справи та їх оцінка залишились поза увагою суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду у зазначеній частині, на вказані порушення уваги не звернув та належної правової оцінки даним обставинам справи не дав, що визнати законним та обґрунтованим не можна.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 119 000,00 грн. збитків, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується із доводами судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Наявність завданих збитків позивач обґрунтовує витратами, які понесені позивачем за договором, як оплата наданих відповідачем послуг за трьома попередніми етапами.

Так, згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні відповідачем, факт протиправної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між його поведінкою і заподіянням збитків та їх розмір.

Згідно діючого законодавства (ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 226 Господарського кодексу України), для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що послуги за трьома попередніми етапами надані відповідачем, що підтверджують складені та підписані сторонами акти приймання - передачі послуг від 14.12.2011 р. (2 акти) та від 14.12.2012 і саме за надання таких послуг позивачем було сплачено 119 000,00 грн.

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що внаслідок невиконання умов договору відповідачем, позивач зазнав збитків, оскільки сума у розмірі 119 000,00 грн. була сплачена позивачем на виконання умов договору за надані відповідачем послуги, які прийняті позивачем. Послуги ж за 4-м етапом (виконання яких є предметом даного спору), позивачем не оплачувались.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 111-7 ГПК України, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 125 000,00 грн. штрафу за порушення зобов'язань за договором, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у скасованій частині.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги вищевикладене, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір у частині, переданій на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 зі справи № 922/4622/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 зі справи № 922/4622/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 125 000,00 грн. штрафу за порушення зобов'язань за договором, а справу у скасованій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

У решті - рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 зі справи № 922/4622/13 залишити без змін.