головуючого Козир Т.П. суддів Губенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення від та на постанову від господарського суду міста Києва 12.11.2013 Київського апеляційного господарського суду 10.02.2014 у справі № 910/18535/13 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" про зобов'язання повернути майно та стягнення 427 043, 04 грн. у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Пустовойтов Д.М.; - відповідача повідомлений, але не з'явився;

24.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" про зобов'язання повернути майно та стягнення 427 043, 04 грн. на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2013 у справі № 910/18535/13 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 (колегія суддів у складі: Корсакова Г.В. - головуючий суддя, судді Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.), позов задоволено. За рішенням зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" майно загальною вартістю 1 423 476, 66 грн. (з ПДВ); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" неустойку за несвоєчасне повернення обладнання у розмірі 427 043, 04 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 910/18535/13 в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення обладнання у розмірі 427 043, 04 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні 213 521, 52 грн. неустойки.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 910/18535/13 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача визначеної позивачем неустойки за невиконання наймачем свого обов'язку щодо повернення об'єкта оренди за період з 01.06.2013 по 01.09.2013 у розмірі 427 043, 04 грн. на підставі ст. 785 ЦК України та зобов'язання повернути майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що закінчився строк дії договору № 357313 оперативної оренди обладнання від 01.03.2013; наймач не виконує обов'язку щодо повернення майна.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, визнав обґрунтованими наведені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" щодо наявності підстав для стягнення неустойки на підставі ст. 785 ЦК України за період з 01.06.2013 по 01.09.2013 та зобов'язання повернути майно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із зробленими судами попередніх судових інстанцій висновками, оскільки вважає їх передчасними та такими, що зроблені при неповному дослідженні всіх обставин справи з огляду на наступне.

Частина 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлює, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ст. 785 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, договір № 357313 оперативної оренди обладнання від 01.03.2013 діє до 31.05.2013 (п. 3.1 договору № 357313).

Відповідно до п. 5.2.9 договору № 357313 орендар зобов'язаний повернути (здати на склад орендодавця) обладнання протягом десяти календарних днів після припинення (призупинення) договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) орендодавця (у випадках, передбачених цим договором) належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписи статей 47, 43 ГПК (1798-12) України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення неустойки з 01.06.2013, в порушення вимог ст. ст. 47, 43 ГПК (1798-12) України, не надали належної правової оцінки усім умовам договору у їх сукупності, у тому числі пункту 3.1 договору, відповідно до якого договір діє до 31.05.2013, та пункту 5.2.9 договору № 357313, відповідно до якого орендар зобов'язаний повернути обладнання протягом десяти календарних днів після припинення договору, що враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, зазначаючи у резолютивній частині рішення вартість майна, яке підлягає поверненню з оренди з урахуванням ПДВ, залишив поза увагою та правовим аналізом пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, згідно з яким повернення майна попередньо переданого в оренду не є об'єктом оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 910/18535/13 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 910/18535/13.