Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. розглянувши касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Дніпропетровськгаз" на постанову та на рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Дніпропетровськгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Грейн" про стягнення 88 652,89 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Гаврлилюк Є.В., - відповідача: не з"явився,

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Дніпропетровськгаз" (далі - ПАТ "Дніпропетровськгаз") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Грейн" (далі - ТОВ "Голден Грейн") про стягнення 78 413,61 грн. - основного боргу, 5 473,91 грн. - пені та 4 765,37 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором на постачання природного газу № 062515-11УГ від 01.11.2011 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 78 413,61 грн. - основного боргу, 4 765,37 грн. - 3% річних та 1 663,58 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "Дніпропетровськгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5 471,91 грн. і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2011 року між ПАТ "Дніпропетровськгаз" (постачальник) та ТОВ "Голден Грейн" (споживач) був укладений договір № 062515-11УГ на постачання природного газу (промисловість, госпрозрахунковий компобут) (надалі - договір), відповідно до умов якого, постачальник передав у власність споживача в 2011 році природний газ, за наявності його обсягів, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони домовились, що ціна за 1 000,00 куб. м. газу у відповідному періоді передачі газу та вартість його транспортування територією України встановлюється на рівні граничної ціни та тарифу, затверджених уповноваженим державним органом.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Оплата за збільшення планового обсягу природного газу проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати за додатково замовлений обсяг природного газу за 5 банківських днів до дати збільшення планового обсягу газу. Звірка розрахунків за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки. (п. 5.2., п. 6.1 Договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у листопаді - грудні 2011 року природний газ в обсязі 21,58 тис. м. куб. на загальну суму 98 413,61 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що поставлений природний газ був оплачений відповідачем частково на суму 20 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач 23.09.2013 року надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 78 413,61 грн. Проте, відповідач вказану претензію залишив без задоволення та належного реагування.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи приписи зазначених вище статей, а також те, що відповідач, в порушення умов договору, а саме п. 6.1, вартість поставленого природного газу оплатив лише частково у розмірі 20 000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо стягнення 78 413,61 грн. заборгованості за спожитий природний газ та 4 765,37 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спожитий природний газ.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем на підставі п. п. 7.2, 7.5 договору за порушення строків оплати вартості спожитого природного газу, то колегія суддів вважає необхідне зазначити наступне.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.5 договору пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за правилами частини першої статті 223 ГК України застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України (435-15) , якщо інші строки не встановлено ГК України (436-15) .

За змістом пункту першого частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні пені, так як сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені на прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з позовом, як такі, що суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанцій правильно застосувавши норми матеріального права правомірно відмовили в стягненні пені.

Аналогічну правову позицію про порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання викладено у постанові Верховного Суду України від 11.12.2011 року у справі № 3-61гс12.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року у справі № 904/9083/13 залишити без змін.