В серпні 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк-Форум" про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1 074 580,50 грн., пені в сумі 9 770,05 грн., 3 % річних у розмірі 30 419,64 грн. та 22 295,40 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 074 580,50 грн. заборгованості по орендній платі, 9 770, 05 грн. пені, 3% річних у розмірі 30 419, 64 грн. та 22 295,40 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року (судді: Самсін Р.І., Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 391 240,92 грн. заборгованості з орендної плати за період з вересня 2011 року по 26.04.2012 року, 3% річних в сумі 17 067,90 грн., 8 249,30 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" 7 134,53 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ПАТ "Банк Форум" укладено договір суборенди № 2-400/10, згідно якого останньому передано в користування до 20 квітня 2013 року (включно) нежитлове приміщення, загальною площею 233 кв.м., розташоване у місті Львові по вулиці Золотій, 25.

Плата за користування об'єктом оренди та порядок розрахунків врегульовані у розділі 4 договору, зокрема, суборендар сплачує в перші 10 місяців (в період з 26.04.2010 року по 28.02.2011 року (включно)) щомісячну орендну плату в розмірі 56 784, 43 грн. без ПДВ, виходячи зі ставки орендної плати 243,71 грн. за 1 кв.м. загальної площі орендованих приміщень, що еквівалентно 30,75 дол. США за офіційним курсом НБУ на 26.04.2010 року (1 дол. США = 7,9255 грн.).

В подальшому 28.02.2011 року сторони домовились переглянути розмір орендної плати за даним договором та визначити розмір орендної плати шляхом переговорів сторін, підписавши відповідний додатковий договір до договору;

Пунктами 4.3., 8.3.1. договору передбачено, що суборендар здійснює платежі по орендній платі щомісяця, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди в гривнях шляхом перерахування орендної плати на поточний рахунок суборендодавця на підставі рахунку-фактури, що надається останнім не пізніше 25 числа звітного місяця. При виставленні орендодавцем рахунку орендарю місячна орендна плата корегується з урахуванням зміни курсу долара США до гривні встановленого Національним банком України на день складання рахунку, за винятком випадку падіння курсу долара. За порушення строків сплати орендної плати та/або плати за опалення та/або за інші послуги сплачує на користь суборендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В пункті 9.1. договору сторони домовились про те, що він не підлягає розірванню в достроковому порядку, за винятком письмової вимоги суборендаря у випадку його ліквідації за рішенням правління банківської установи, розміщеної в об'єкті оренди і умови письмового попередження суборендодавця за два місяці до запланованої дати виселення з орендованих приміщень.

Згідно умов пунктів 2.1., 7.1. - 7.2. договору суборендар після закінчення терміну оренди зобов'язаний протягом трьох днів повернути об'єкт оренди суборендодавцю за актом приймання-передачі.

Внаслідок недосягнення сторонами згоди про дострокове розірвання договору після направлення банком листа за вих. № 2738/7.3.1 від 26.07.2011 р. про закриття відділення банку, розташованого в орендованому приміщенні та про його звільнення з 30.09.2011 р., спір про дострокове розірвання договору суборенди № 2-400/10 від 26.04.2010 р. передано на розгляд господарського суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2012 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року у справі № 5015/16/12, укладений між сторонами договір суборенди нежитлового приміщення № 2400/10 від 26.04.2010 року розірвано з 30.09.2011 року та зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 прийняти від банку вищезазначене нежитлове приміщення шляхом підписання акта приймання-передачі.

В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2012 року змінено рішення місцевого господарського суду шляхом виключення з резолютивної його частини дати розірвання договору - 30.09.2011 року.

Об"єкт оренди повернуто позивачу згідно акта приймання - передачі від 23.04.2013 року.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором суборенди № 2-400/10 від 26.04.2010 року за період з 01 вересня 2011 року по 23 квітня 2013 року (дата повернення приміщення), стягнення пені станом на 05.07.2013 року, нарахованої протягом січня - квітня 2013 року (до 23 квітня 2013 року), та 3 % річних за період з вересня 2011 року по 23 квітня 2013 року.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд встановив дату розірвання спірного договору 25.07.2012 року, тобто з дня прийняття постанови касаційною інстанцією, якою виключено з резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2012 року у справі № 5015/16/12 дату розірвання договору - 30.09.2011 року.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по орендній платі у заявленому розмірі, суд першої інстанції вказав на порушення останнім частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України щодо обов"язку сплати орендної плати за фактичне користування відповідачем нежитловим приміщенням в період з жовтня 2011 року по 23.04.2013 року (дати фактичного повернення об"єкта оренди). Крім того, внаслідок несплати відповідачем у визначені строки орендних платежів, вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних, заявлених на підставі статті 625 цього ж Кодексу, також визнано судом обгрунтованими.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, та, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем умов договору та норм цивільного законодавства в частині належного та своєчасного внесення орендних платежів, апеляційна інстанція правильно скасувала судовий акт місцевого господарського суду в частині стягнення орендних платежів з 26.04.2012 року по 23.04.2013 року. Водночас, апеляційний господарський суд обгрунтовано послався на відсутність доказів, що підтверджують факт продовження терміну дії договору після прийняття постанови апеляційної інстанції від 26.04.2012 року у справі № 5015/16/12, якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2012 року про розірвання спірного договору.

Так, суд апеляційної інстанції вірно вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо припинення 25.07.2012 року договірних відносин між сторонами з огляду на норми частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, якими передбачені наслідки розірвання договору в судовому порядку.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (частини 5 стаття 188 Господарського кодексу України).

Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Як зазначалось вище, спірний договір розірвано в судовому порядку рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2012 року у справі № 5015/16/12, яке, згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, набрало законної сили після перегляду його Львівським апеляційним господарським судом та прийняття постанови 26.04.2012 року.

Таким чином, виходячи із встановлених законом наслідків розірвання договору в судовому порядку, зобов'язання сторін за ним є припиненими з моменту набрання сили постанови апеляційної інстанції.

Водночас, обгрунтованим є висновок апеляційної інстанції про те, що судове рішення про розірвання договору та зобов'язання прийняти з оренди приміщення шляхом підписання акта приймання-передачі, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, свідчить про припинення зобов'язань за договором, в тому числі по сплаті орендних платежів після його розірвання.

Відтак, підписання сторонами 23.04.2013 року акта приймання-передачі приміщення є наслідком виконання судового рішення у примусовому порядку і не є обставиною, з якою пов'язується припинення договору суборенди в розумінні положень статті 795 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення орендної плати за період з 26.04.2012 року (після набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2012 року у справі № 5015/16/12) по 23.04.2013 року правильно визнані апеляційним господарським судом безпідставними.

Статтями 759, 762, 763 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Орендар зобов"язаний щомісячно сплачувати орендну плату. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами статей 525, 526, 530, 629 цього ж Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Встановивши термін припинення договірних зобов"язань 26.04.2012 року, апеляційний господарський суд вірно визначив розмір належних до стягнення з відповідача орендних платежів в сумі 391 240,92 грн., з урахуванням зміни курсу долара США до гривні, встановленого НБУ станом на дату виставлення рахунку. При цьому, борг обчислено за період з вересня 2011 року по березень 2012 року та 26 днів квітня 2012 року, з урахуванням проведених оплат у вересні і грудні 2011 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення погоджена в пункті 8.3.1 договору.

Разом з тим, з огляду на припинення між сторонами договірних відносин 26.04.2012 року, судом апеляційної інстанції обгрунтовано визнано безпідставними доводи позивача щодо наявності прострочки відповідача по платежам в період з січня по квітень 2013 року та, відповідно, відмовлено в задоволенні позову в частині заявленого розміру пені.

Положеннями статті 625 цього ж Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на норми цієї статті, наявність прострочки по сплаті орендних платежів з вересня 2011 року по березень 2012 року і 26 днів квітня 2012 року та період (станом на 05.07.2013 року) заявленої суми 3 % річних, господарський суд апеляційної інстанції вірно задовольнив позовні вимоги в цій частині у розмірі 17 067,90 грн., нарахованому від простроченої суми.

Доводи касаційної скарги зводяться до довільного тлумачення скаржником норм права щодо визначення моменту припинення дії договору і не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.