Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача Хом'як О.Г. (дов. від 27.12.2013 р. № 1) відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. у справі № 914/206/13-г господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування шкоди в натурі

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.09.2013 р. (головуючий суддя Фартушок Т.Б., судді Долінська О.З., Коссак С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. (головуючий суддя Костів Т.С., судді Малех І.Б., Марко Р.І.), у справі № 914/206/13-г позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування шкоди в натурі задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" знести будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці по вул. Зелена, 6 "Б" в с. Тростянець Миколаївського району Львівської області, а саме: побутовий корпус, літ. А-1, 22,1 кв.м.; адміністративний корпус, літ. Б-1, 18,5 кв.м.; операторський пульт управління, літ. В-1, 13 кв.м.; електрощитова, літ. Г-1, 7,1 кв.м.; відкритий склад, літ. Д; загрузочна рампа № 1; загрузочна рампа № 2; бетонна площадка під бетонозмішувальну установку 3; ємність для миття автобетономіксерів 4; бетонна площадка під силоси цементу 5; а також зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" відбудувати незаконно знесені об'єкти нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці, що передавались в суборенду та належали на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", а саме: заправку, В-1, 13 кв.м; майстерню, Д-1, 202,8 кв.м., склад, Ж-1, 317,2 кв.м.

Мотивуючи прийняті судові акти у даній справі, суди виходили з принципу непорушності права власності, відхиливши при цьому заперечення відповідача, обґрунтовані посиланням на наявні в матеріалах справи листи позивача від 14.05.2008 р. та від 21.05.2008 р., а також пропуск останнім встановленого законом строку позовної давності для заявлених вимог.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у даній справі нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2014 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.04.2014 р.

02.04.2014 р. до Вищого господарського суду України від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він проти доводів скаржника заперечує та просить оскаржувані судові акти у даній справі залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.04.2014 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд касаційної скарги у даній справі було відкладено на 09.04.2014 р.

07.04.2014 р. до Вищого господарського суду України від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, у яких він підтримав доводи та вимоги, викладені у касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" (орендар) та Миколаївською РДА Львівської області (орендодавець) було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 3 якого на земельній ділянці знаходяться виробничі будівлі та господарські споруди орендаря.

17.12.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" (орендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" (суборендар), на підставі якого орендар передав суборендарю в користування частину орендованої ним земельної ділянки площею 0,783 га для обслуговування виробничих будівель та споруд, а також створення інших об'єктів промислового значення.

Згідно з пункту 3 договору суборенди на земельній ділянці, яка передається в суборенду, знаходяться виробничі будівлі та споруди, які належать позивачу на праві власності.

Пунктом 14 договору суборенди визначені умовами збереження стану об'єкта суборенди - використання ділянки відповідно до проекту забудови з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил.

Зазначивши, що після укладення договору суборенди Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" знесло належні останньому на праві власності об'єкти нерухомого майна, звівши на їхньому місці власні будівлі та споруди й оформивши право власності на них, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.10.2009 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.10.2009 р., ТОВ "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" звернулось до суду з вимогою зобов'язати ТОВ "Ліхтнер Бетон Львів" знести збудовані ним будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці по вул. Зелена, 6 "Б" в с. Тростянець Миколаївського району Львівської області, а саме: побутовий корпус, літ. А-1, 22,1 кв.м.; адміністративний корпус, літ. Б-1, 18,5 кв.м.; операторський пульт управління, літ. В-1, 13 кв.м.; електрощитова, літ. Г-1, 7,1 кв.м.; відкритий склад, літ. Д; загрузочна рампа № 1; загрузочна рампа № 2; бетонна площадка під бетонозмішувальну установку 3; ємність для миття автобетономіксерів 4; бетонна площадка під силоси цементу 5, та відбудувати незаконно знесені об'єкти нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці, що передавались в суборенду та належали на праві власності ТОВ "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", а саме: заправку, В-1, 13 кв.м; майстерню, Д-1, 202,8 кв.м., склад, Ж-1, 317,2 кв.м.

Згідно з приписами 316-319 Цивільного кодексу України (435-15) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

За приписами частин 1 та 3 статті 347 Цивільного кодексу України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Згідно з пунктом 3.13 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (z0157-02) , (чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин), у разі відмови, у випадках, передбачених законом, від права власності чи іншого речового права на нерухоме майно власником (власниками) чи правокористувачем (правокористувачами) реєстратору БТІ подається заява про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно за формою, визначеною у додатку 9 до цього Положення. У випадку відмови від права власності на нерухоме майно справжність підпису власника (власників) такого майна на заяві, поданій особисто, засвідчується нотаріусом. Разом із заявою про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно подаються правовстановлювальні документи, на підставі яких була проведена державна реєстрація прав. Моментом прийняття заяви про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно вважається внесення реєстратором БТІ запису в журнал обліку заяв про державну реєстрацію прав з присвоєнням порядкового номера. За результатом розгляду заяви про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно реєстратор БТІ вносить запис про відмову від права власності чи іншого речового права на нерухоме майно до відповідного розділу Реєстру прав або приймає рішення про відмову в її задоволенні за формою, визначеною у додатку 10 до цього положення. Одночасно з внесенням запису про відмову від права власності чи іншого речового права на нерухоме майно до відповідного розділу Реєстру прав реєстратором БТІ на оригіналах правовстановлювальних документів робиться відмітка "Анульовано", яка посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ. Оригінали анульованих правовстановлювальних документів підшиваються до реєстраційної справи. Заявнику (заявникам) надається витяг з Реєстру прав. Про внесення запису про відмову від права власності на нерухоме майно до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ у одноденний строк письмово повідомляє органи місцевого самоврядування, а у випадку відмови правокористувача (правокористувачів) - власника (власників) нерухомого майна.

З аналізу наведеного слідує, що бажаючи відмовитися від права власності на належний йому об'єкт нерухомості, власник має звернутися до реєстратора БТІ з відповідною заявою, додавши до неї правовстановлювальні документи, на підставі яких була проведена державна реєстрація такого права. У разі задоволення вказаної заяви реєстратор БТІ повинен внести запис про відмову від права власності на нерухоме майно до відповідного розділу Реєстру прав. З моменту внесення зазначеного запису право власності особи на відповідний об'єкт нерухомого майна припиняється.

Разом з тим, встановивши відсутність у матеріалах справи доказів погодження Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" на знесення належних йому заправки, майстерні та складу, так само як і доказів вчинення ним дій, спрямованих на припинення права власності товариства на вказані об'єкти нерухомого майна у зв'язку з відмовою від такого права, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" зі знесення вказаних об'єктів нерухомого майна, власником яких був позивач, згідно із свідоцтвом про право власності САА № 822083 від 26.02.2007 р. та витягом про реєстрацію права власності № 13697386 від 26.02.2007 р.

При цьому, суди мотивовано відхилили посилання відповідача на листи позивача від 14.05.2008 р. та від 21.05.2008 р., встановивши, що зі змісту вказаних листів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" надало згоду лише на забудову Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" використовуваної ним земельної ділянки, однак, не на знесення вже зведених на ній будівель, враховуючи, що останнє не у всіх випадках є необхідною та обов'язковою передумовою будівництва.

В силу статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може, зокрема, зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо).

З огляду на наведене, враховуючи при цьому неправомірне знесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" на праві власності об'єктів нерухомого майна, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову та зобов'язання відповідача знести збудовані ним на орендованій земельній ділянці спірні будівлі та споруди та відбудувати незаконно знесені ним об'єкти нерухомого майна, належні позивачу.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.