розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014

та на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2009

у справі № 11/51-1559

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про зобов'язання виділити в натурі частку з майна шляхом передачі у власність нерухомого майна

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.09.2009 (суддя Сидорук А.М.) позов задоволено. Зобов'язано ТОВ магазин "Київ" виділити в натурі належну ОСОБА_2 частку з майна ТОВ магазин "Київ" шляхом передачі у власність ОСОБА_2 нерухомого майна - приміщення площею 1267,1 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ліквідатор ТОВ магазин "Київ" подав апеляційну скаргу, в якій стверджував, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не встановив та не дослідив той факт, що на момент відчуження оспорюваного нерухомого майна воно перебувало в іпотеці ПАТ "Укрсоцбанк".

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

ПАТ "Укрсоцбанк" також зазначило, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, грубо порушує права банку як іпотекодержателя, оскільки банк не надавав згоди на відчуження предмета іпотеки (спірного майна), обов'язковість якої передбачена Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Зварич О.В. - головуючий, судді Данко Л.С., Якімець Г.Г.) вказане рішення залишено без змін.

У касаційних скаргах ПАТ "Укрсоцбанк" та ліквідатор ТОВ магазин "Київ" просять скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014, рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2009 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скарги мотивовані порушенням судами попередніх інстанцій ст.ст. 43, 103, 104 ГПК України, ст.ст. 25, 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 9, 33 Закону України "Про іпотеку", ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Так, скаржники зазначають про те, що банк не надавав згоди на відчуження предмета іпотеки (спірного майна), обов'язковість якої передбачена Законом України "Про іпотеку" (898-15) , тоді як на момент відчуження оспорюваного нерухомого майна воно перебувало в іпотеці ПАТ "Укрсоцбанк".

У відзиві на касаційні скарги позивач просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних такого:

Господарські суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини:

- 03.07.2009 відбулись загальні збори учасників ТОВ магазин "Київ", що підтверджується протоколом № 31 від 03.07.2009;

- за результатами голосування загальні збори учасників ТОВ магазин "Київ" вирішили вивести з числа учасників товариства ОСОБА_2 з поверненням належної їй частки в статутному капіталі (фонді) товариства у вигляді майна товариства, що складається із нерухомого майна - приміщення площею 1267,1 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке належить товариству на підставі Свідоцтва про право власності від 09.01.2001. Вартість нерухомого майна, яке запропоновано передати ОСОБА_2, становить 488172,65 грн. Решту належної ОСОБА_2 частки в розмірі 448277,35 грн. запропоновано повернути у грошовій формі, яку виплатити протягом року з дня виходу з числа учасників товариства;

- загальні збори учасників ТОВ магазин "Київ" (протокол № 31 від 03.07.2009) вирішили вивести з числа учасників товариства Будрене Віду Аудру з поверненням належної їй частки в статутному капіталі (фонді) товариства у вигляді майна товариства, що складається із обладнання загальною вартістю 138500,00 грн.; зменшити розмір статутного капіталу (фонду) товариства до розміру 138500,00 грн. та перерозподілити частки учасників у статутному капіталі (фонді) товариства таким чином: Сабуліс Ремігіюс володіє часткою в розмірі 138500,00 грн., що складає 100% статутного капіталу (фонду) товариства; затвердити зміни до пунктів 1.2 та 1.5 Статуту товариства, виклавши їх (зміни) у вигляді додатку № 2 до Статуту;

- Державну реєстрацію змін до Статуту товариства проведено 08.07.2009, номер запису 16461050009000943;

- згідно з п. 1.2 додатку № 2 до Статуту, учасником товариства є громадянин Литовської Республіки Сабуліс Ремігіюс, який володіє часткою в розмірі 138500,00 грн., що складає 100% статутного капіталу (фонду) товариства;

- в листі від 10.07.2009 адресованому відповідачу ОСОБА_2 повідомила, що ТОВ магазин "Київ" не виконало рішення загальних зборів учасників товариства та не виділене їй загальними зборами приміщення та просила передати в рахунок частини належної їй частки в статутному капіталі (фонді) товариства нерухоме майно - приміщення площею 1267,1 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- листом від 14.07.2009 відповідач повідомив, що не має можливості виконати умови протоколу загальних зборів учасників ТОВ магазин "Київ".

У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 звернулася до господарського суду з позовом у даній справі.

Суд першої інстанції дослідивши вказані обставини справи дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо передачі при виході учасника з товариства майна в натуральній формі, однак таке зобов'язання відповідачем не було виконано.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду першої інстанції за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ магазин "Київ", а також залучивши до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк", тобто за участі осіб, які наполягали на тому, що судом першої інстанції прийнято рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, господарський суд апеляційної інстанції погодився з обґрунтованістю рішення першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції додаткового зазначив про те, що даний спір виник з корпоративних відносин між позивачкою та відповідачем і не стосується прав інших осіб.

Однак, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оспорюючи правомірність прийнятого господарським судом рішення від 15.09.2009 ліквідатор ТОВ магазин "Київ" та ПАТ "Укрсоцбанк" зазначали про те, що:

- постановою господарського суду Тернопільської області від 21.08.2013 ТОВ магазин "Київ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

- під час провадження у справі про банкрутство ТОВ магазин "Київ" вказані особи дізналися про те, що ТОВ магазин "Київ" здійснив відчуження предмета іпотеки - нежитлового приміщення загальною площею 1285,1 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1, ОСОБА_2, тоді як згідно з ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування;

- ПАТ "Укрсоцбанк" такої згоди ТОВ магазин "Київ" не надавав.

У зв'язку з викладеними обставинами судом апеляційної інстанції було з'ясовано, що 15.07.2008 АКБСР "Укрсоцбанк" (кредитор), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ТОВ "Орвіс" (позичальник) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 770/9-698, за умовами якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в доларах США (кредит) в межах загального ліміту 2200000,00 дол. США.

В забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань, між АКБСР "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ магазин "Київ" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 17.07.2008 (з наступними змінами та доповненнями), згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 1285,1 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого ВК Тернопільської міської ради 09.01.2001 та зареєстрованого Тернопільським МБТІ 09.01.2001 № 462 (предмет іпотеки).

У зв'язку з посвідченням іпотечного договору № 5578 від 17.07.2008, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_8 накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нежитлового приміщення до припинення дії іпотечного договору.

При цьому, сторонами додатково подано до суду апеляційної інстанції відповідні копії Генерального договору про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008, іпотечного договору від 17.07.2008 та додаткового договору до нього від 23.03.2010, Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Однак, постанова апеляційної інстанції вимогам ст.ст. 47, 43, 101 ГПК (1798-12) України не відповідає, оскільки суд апеляційної інстанції залучивши вказані матеріали до справи не перевірив належним чином тверджень ПАТ "Укрсоцбанк" та ліквідатора ТОВ магазин "Київ" чи правомірно відбувалося відчуження оспорюваного приміщення з урахуванням цих поданих додаткових сторонами доказів.

Крім того, судом апеляційної інстанції не надано ніякої оцінки твердженням про те, що у зв'язку з неправомірним відчуженням майна були зменшені активи банкрута (ТОВ магазин "Київ"), які могли бути реалізовані в ліквідаційній процедурі, а кошти направлені на погашення вимог кредиторів, в тому числі ПАТ "Укрсоцбанк".

У зв'язку з викладеними обставинами постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що не відповідає вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу суд першої інстанції приймаючи рішення у справі також неповною мірою з'ясував обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення та прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Як передбачено в п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав та обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі, то таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 та рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2009 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.