Головуючого судді: Шевчук С.Р., суддів: Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 р. у справі № 5015/2932/11 господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" до 1) Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, 2) Львівської міської ради за участю прокуратури Львівської області про визнання права власності,

За участю прокурора: Баклан Н.Ю., посв. № 008813 від 11.10.2012 р.;

представників:

- позивача: не з'явилися;

- відповідача 1: не з'явилися;

- відповідача 2: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2011 р. у справі № 15/254(2010) (суддя Костів Т.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 р. (колегія у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Краєвської М.В.), позов задоволено повністю. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" право власності на нерухоме майно - будівлю торгівельного павільйону літ. А-2 загальною площею 296,5 кв.м у м. Львові по вул. Шпитальна, 2.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.10.2011 р. у справі № 5015/2932/11,15/254(2010), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 р., залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2011 р., а заяву Львівської міської ради про перегляд за нововиявленими обставини - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2012 р. у справі № 5015/2932/11,15/254(2010) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що Львівським апеляційним господарським судом порушено вимоги Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки у відповідності до ч.4 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 р. у справі № 5015/2932/11, 15/254 (2010) (колегія суддів у складі головуючого судді Якімець Г.Г., суддів Бойко С.М., Кравчук Н.М.) рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2011 р. у справі № 15/254 (2010) залишено без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2013 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 р. та рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2011 р. скасовано, а справу № 5015/293211 15/254 (2010) передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. При цьому суд зазначив, що судами попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного розгляду усіх обставин справи у їх сукупності не досліджено тверджень Львівської міської ради про те, що позивачем здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не надавалася Львівською міською радою для будівництва об'єкта нерухомості, та не надано оцінки запереченням на позов Львівської міської ради, яка посилалась на те, що згідно викопіювання з плану міста Львова М1:500, з нанесенням червоних ліній на вул. Шпитальна, 2, через зведену ТОВ "БІНП ЛТД" будівлю павільйону проходить червона лінія вулиці. 20.07.2011 р. між Львівською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі № Г-1038, п.2 якого передбачено, що орендодавець передає орендарю в строкове платне користування земельну ділянку на вул. Шпитальній, 2 загальною площею 0,0183 га для обслуговування павільйону, а в п.17 цього договору вказано, що забороняється самовільна забудова земельної ділянки. Пунктом 26 даного договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження: обмеження управління архітектури про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою від 02.07.2010 р. № 5-6785/2401, згідно яких управління архітектури погоджує надання земельної ділянки площею 0,0183 га (в т.ч. у межах червоних ліній площею 0,0043 га) в тимчасове користування на умовах оренди для обслуговування павільйону на вул. Шпитальній, 2, а будь-яке капітальне будівництво на цій земельній ділянці забороняється.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2013 р. у справі № 5015/2932/11 (суддя Фартушок Т.Б.) (з урахуванням ухвали суду від 08.07.2013р.) позов задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" право власності на нерухоме майно - будівлю торгівельного павільйону літ А-2 загальною площею 296,5кв. м. у м. Львові по вул. Шпитальна, 2. Судові витрати покладено на відповідачів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 р. у справі № 5015/2932/11 (колегія суддів у складі голосуючого судді Желік М.Б., суддів Бонк Т.Б., Малех І.Б.) апеляційні скарги Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2013 р. у справі № 5015/2932/11 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" щодо визнання права власності на нерухоме майно - будівлю торгівельного павільйону літ. А-2, загальною площею 296,5кв.м. у м.Львові по вул. Шпитальна, 2. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 р. у справі № 5015/2932/11 та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2013 р. у справі № 5015/2932/11.

Відповідачем-2 подано відзив на касаційну скаргу з проханням оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши прокурора, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, на виконання ухвали Львівської міської ради № 2642 від 20.10.2005 р., 10.02.2006 р. між Львівською міською радою, в особі заступника міського голови з питань містобудування та землеустрою, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" укладено договір оренди землі, зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.05.2006 р. за № 04.06.438.01199кн.04-1. За умовами цього договору Львівська міська рада на підставі Положення "Про оренду земельних ділянок у місті Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" та ухвали Львівської міської ради № 2642 від 20.10.2005 р. надала в оренду позивачу земельну ділянку, що знаходиться у м. Львові на вул. Шпитальній, 2 для встановлення тимчасового павільйону з легких конструкцій з благоустроєм прилеглої території загальною площею 0,0183 га, у тому числі під забудовою - 0,0003 га, під твердим покриттям - 0,0178 га, озеленення - 0,0002 га (в тому числі в межах червоних ліній - 0,0043 га). На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - металева споруда (п.3 договору). Договір укладено строком на 5 років до 20.10.2010 р. (п.8 договору).

19.09.2008 р. Львівською міською радою прийнято рішення № 978 "Про проектування і встановлення ТзОВ "БІНП ЛТД" тимчасового збірно-розбірного павільйону (закладу громадського харчування) на вул. Шпитальній, 2 без права капітального будівництва та без оформлення права власності на павільйон", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" надано дозвіл на проектування тимчасового збірно-розбірного павільйону (закладу громадського харчування) на вул. Шпитальна, 2, без права капітального будівництва та без оформлення права власності на павільйон.

За замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" Проектно-будівельною фірмою "БУДРІЄС" виготовлено робочий проект збірно-розбірного павільйону громадського харчування ТОВ "БІНП ЛТД" на вул. Шпитальній, 2 у м. Львові. Робочий проект було погоджено Управлінням з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУМНС України в Львівській області (експертний висновок від 07.09.2009 р. № 1/585), Управлінням охорони історичного середовища (висновок від 30.09.2009 р. № 04/3888), Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради (лист від 07.10.2009 р. "Про розгляд проекту встановлення тимчасового збірно-розбірного павільйону на вул. Шпитальна, 2"), головним державним санітарним лікарем Галицького району м. Львова (висновок № 142/02 від 01.10.2009 р.). Проте, в процесі проведення будівельних робіт позивач відхилився від проекту будівництва та збільшив площу павільйону без зміни площі забудови, провів монтаж та залиття монолітного фундаменту споруди та надбудував третій поверх, внаслідок чого збільшив площу споруди з 93,5 кв.м до 296,5 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на тимчасовий збірно-розбірний павільйон літ.А-2. У зв'язку з цим проектно-будівельною фірмою "БУДРІЄС" внесено зміни до робочого проекту тимчасового збірно-розбірного павільйону громадського харчування ТОВ "БІНП ЛТД" на вул. Шпитальній, 2 в м. Львові в частині висоти павільйону.

02.12.2010 р. позивач звернувся до Відділу приватизації державного житлового фонду Галицької районної адміністрації Львівської міської ради із заявою щодо оформлення права власності на збудований заклад громадського харчування. Однак, листом від 21.12.2010 р. № 2302-2900 заступника начальника управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради - начальника юридичного відділу позивача проінформовано про те, що враховуючи вимоги рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.02.2009 р. № 114 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг" право власності на тимчасові збірно-розбірні павільйони не оформляються. Зазначена відмова компетентного органу і стала підставою для звернення позивача до суду за захистом свого права.

Судами також з'ясовано, що 20.10.2010 р. ухвалою Львівської міської ради 17 сесії 4 скликання № 2642 "Про затвердження ТОВ "БІНП ЛТД" проекту відведення та надання земельної ділянки на вул. Шпитальній, 2 у м. Львові" затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" проект відведення земельної ділянки та надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,0183 га, в тому числі у межах червоних ліній площею 0,0043 га. без права будівництва, реконструкції та посадки багаторічних насаджень, на вул. Шпитальній, 2 у м. Львові для встановлення тимчасового павільйону з легких конструкцій з благоустроєм прилеглої території.

Пославшись на приписи ст.ст.181, 182, ч.1, 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, вказав про відсутність доказів заперечень зі сторони власника земельної ділянки, наявність технічного звіту № 19-10-10-ТО, проведеного станом на 05.10.2010 р. ТзОВ "Експерттранском" щодо відповідності технічного стану будівлі встановленим нормам і правилам, наявність зареєстрованої в держархбудінспекції декларації про готовність об'єкту до експлуатації, здійсненого у відповідності до будівельних норм і правил, з відхиленням площі забудови, пролонгування відповідачем-2 терміну договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції визнав спірне майно нерухомим та дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України.

Натоміть суд апеляційної інстанції, переглянув прийняте у даній справі рішення суду першої інстанції, правильно не погодився з такими висновками, та дійшов власних протилежних з наступних підстав.

Як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, 20.07.2011 р. між Львівською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі № Г-1038, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Львів, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 22.07.2011 р. № 468010004000332. За умовами цього договору земельна ділянка передавалася на умовах договору оренди під розміщення металевої споруди позивача, самовільна забудова земельної ділянки забороняється, та на вказану земельну ділянку встановлено обтяження Управління архітектури про наявність містобудівних обмежень щодо використання землі від 02.007.2010 р. № 5-6785/2401 та обмеження Управління Держкомзему у місті Львові щодо режиму використання землі від 05.07.2010 р. № 40/01-15/2844.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.08.1993 р. № 39 "Про затвердження генерального плану м. Львова" затверджено план міста Львова, і будь-яка забудова повинна здійснюватися у відповідності до його положень. З викопіювання з плану міста Львова М 1:500, з нанесенням червоних ліній на вул. Шпитальній, 2, судом апеляційної інстанції зазначено, що будівля павільйону позивача споруджена на земельній ділянці, частина якої перебуває в межах червоних ліній вулиць.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав передчасним твердження суду першої інстанції з посиланням на лист Департаменту містобудування Львівської міської ради від 13.10.2011 р. щодо невідповідності червоних ліній на вулиці, на якій знаходиться об'єкт позивача вимогам БДН і можливість зміни таких, оскільки генеральний план міста затверджується органом місцевого самоврядування і відповідно до листа управління архітектури від 18.06.2013 р. № 2401-269 згідно діючого генерального плану міста, червоні лінії на вул. Шпитальній,2 у м. Львові залишилися без змін, а за робочим проектом збірно-розбірного павільйону громадського харчування позивача розміщення павільйону планувалося на території орендованої земельної ділянки так, щоб споруда не виходила за межі червоних ліній вулиць.

Разом з цим, вірно встановив, що за умовами договору оренди від 20.07.2011 р. самовільна забудова земельної ділянки заборонялася, а на земельну ділянку встановлювалися обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб, суд апеляційної інстанції визнав помилковими висновки суду першої інстанції щодо передання земельної ділянки в користування під уже збудоване нерухоме майно.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції з усіх погоджень робочого проекту збірно-розбірного павільйону громадського харчування ТОВ "БІНП ЛТД" на вул. Шпитальній, 2 у м. Львові встановлено обмеження щодо права здійснювати капітальне будівництво на земельній ділянці, а також обмеження щодо оформлення права власності на павільйон.

Врахував вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі аналізу наявних матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приписи ч.2 ст. 375, ч.1, 2, 4, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, вірно встановив на виконання викладених в постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2013 р. обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції, що земельна ділянка не надавалася відповідачем-2 позивачу для будівництва об'єкта нерухомості, а надавалася для обслуговування павільйону без права самовільної забудови, через будівлю якого проходить червона лінія вулиці, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач здійснив самовільне будівництво нерухомого майна на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та затвердженого проекту щодо будівництва саме нерухомого майна, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, внаслідок чого скасував прийняте у даній справі рішення та прийняв нове рішення про відмову в позові.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що у відповідності до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду.