Головуючого судді: Шевчук С.Р., суддів: Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Заступника Дніпровського екологічного прокурорана постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 р. у справі № 904/3233/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора, в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" в особі: Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення збитків,

За участю прокурора: Баклан Н.Ю., посв. № 008813 від 11.10.2012 р.;

представників:

- позивача: Годько І.О., дов. № 2 від 13.01.2014 р.;

- відповідача: Карук О.О., дов. № 01-02-15/258 від 09.01.2014 р.;

- третьої особи: не з'явилися;

Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області з позовом з урахуванням збільшення позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" в особі: Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" про стягнення на користь Державного бюджету України та місцевих бюджетів збитків, завданих державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2010 р. у розмірі 5314211,39 грн., за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. у розмірі 3344693,51 грн., за період з 01.01.2012 р. по 05.08.2012 р. у розмірі 3631783,18 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 р. у справі № 904/3233/13 (суддя Ярошенко В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. (колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, заступник Дніпровського екологічного прокурора звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 р. у справі № 904/3233/13 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши прокурора, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи заявлені у даній справі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послалися на проведення 14/09- 28/09/2012 р. Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства філією "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПраТ "Кримський ТИТАН", про що складено акт, в якому зазначено про закінчення 31.12.2007 р. терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 06.04.2006 р. № 124357, виданого Державним управлінням екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПраТ "Кримський ТИТАН". За результатами цієї перевірки позивачем проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних відповідачем в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря в період з 01.01.2012 р. по 05.08.2012 р. на суму 3631783,18 грн., визначених за формулою (12) Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 р. (z0048-09) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. за № 48/16064 (z0048-09) . Аналогічно були здійсненні розрахунки відшкодування збитків за періоди з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. на суму 5314211,39 грн. та з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. який складає 3344693,51 грн.

Відповідачу були надіслані претензії № 34-7/13 від 01.03.2013 р. № 4-1659-7-3 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу за період 01.01.2012 р. по 05.08.2012 р. на суму 3631783,18 грн., № 8-9/11 від 28.02.2011 р. № 4-1402-9-3 про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря за 2010 рік на суму 5314211,39 грн., № 64-7/13 від 06.05.2013 р. № 4-4351-7-3 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. на суму 3344693,51 грн., з пропозицією добровільно сплатити вищезазначені суми збитків.

Неоплата вказаної шкоди стало підставою для звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звернення відповідача до уповноваженого органу із заявою про продовження дії дозволу у лютому 2009р. та повідомлення Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області про продовження терміну дії дозволу на викиди на період розгляду та погодження матеріалів, свідчать про відсутність вини відповідача у завданні шкоди, оскільки він вживав всіх необхідних заходів для отримання дозволу.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст. 69 цього Закону, згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) .

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (у ред. за спірний період) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За приписами ст.ст.33, 34 вказаного Закону (у ред. за спірний період) особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Однак висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності вини відповідача у завданні шкоди, оскільки він вживав усіх необхідних заходів для отримання дозволу є передчасним без належного з'ясування усіх обставин справи в їх сукупності, без надання відповідної правової оцінки доводам позивача, викладеним у поясненні до відзиву на позов щодо втрати чинності терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 06.04.2006 р. та доданим документам, до вказаних пояснень.

Крім того суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки в контексті спірних правовідносин сторін наявним в матеріалах справи документам, доданим Дніпропетровським міжрайонним екологічним прокурором до клопотання від 19.07.2013 р. № 52-1075вих13.

Поряд з цим, розглядаючи заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 5314211,39 грн. з посиланням на претензію № 8-9/11 від 28.02.2011 р. № 4-1402-9-3 про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря за 2010 рік, суди не надали належної правової оцінки всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України вказаному документу, не перевірили, за результатами якої перевірки та акту перевірки вона була складена та надіслана відповідачу та не перевірили правильність здійсненого нарахування відповідачу визначеному в ній розміру шкоди. Тоді як суди попередніх інстанцій в прийнятих судових рішеннях в обґрунтування здійсненого розрахунку шкоди позовних вимог посилалися лише на акт перевірки від 14/09- 28/09/2012 р.

Враховуючи викладене, визнається передчасним висновок господарських судів попередніх інстанцій відносно заявлених позовних вимог щодо відсутності підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.

Отже, неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищевикладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог.

Оскільки передбачені ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати вищезазначені обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно зі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Заступника Дніпровського екологічного прокурора задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 р. у справі № 904/3233/13 скасувати, справу № 904/3233/13 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.