розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Альфанафтаюг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.09.13 р.

у справі № 901/95/13-г

за позовом заступника прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Ради Міністрів АР Крим, м. Сімферополь

до Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь

та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство", м. Сімферополь; 2) ОСОБА_3, м. Сімферополь; 3) ОСОБА_4, м. Сімферополь; 4) ОСОБА_5, с. Мічуріно АР Крим; 5) ТОВ "Альфанафтаюг", м. Сімферополь

про визнання недійсним пункту рішення

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 р. у справі № 901/95/13-г позов задоволено, визнано недійсним пункт 15 рішення Сімферопольської міської ради № 238 від 29.03.07 р. "Про дозвіл на розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду у м. Сімферополі".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.09.13 р. вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, третя особа - ТОВ "Альфанафтаюг" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 28.02.13 р. та постанову від 26.09.13 р. скасувати, провадження у справі припинити або залишити позов без задоволення. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 143 Конституції України, ст. 21 ЦК України, пунктів а)-г) ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 56, ч. 1, п. ж) ч. 3 ст. 84, ст. 141 ЗК України, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України (2768-14) , ст. 33 Лісового кодексу України, ст.ст. 6, 7, абзацу третього ст. 10 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", ч. 2 ст. 18 КАС України, ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено.

Пунктом 1.1 Статуту із змінами від 18.07.11 р. (а.с. 79-86 т.2) визначено, що ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства № 133 від 31.10.91 р., належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і входить до сфери управління Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства. Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності і чинного законодавства України (п. 5.6).

23.01.07р. Республіканський комітет АР Крим з лісового та мисливського господарства надав висновок № 05-1/25 про можливість передачі земельної ділянки Сімферопольського ДЛМГ Лісопаркового лісництва квартал АДРЕСА_1 площею 0,30 га до земель запасу міста Сімферополя (а. с. 117, т. 3).

Рішенням Сімферопольської міської ради № 238 від 29.03.07 р. припинено на підставі пункту а) ст. 141 Земельного кодексу України Сімферопольському державному лісомисливському господарству Лісопаркового лісництва (квартал 64, виділ 3) право користування земельною ділянкою площею 0,3 га в районі вул. Аральської та переведено вказану земельну ділянка до земель запасу міста (п. 15).

Рішенням Сімферопольської міської ради № 558 від 27.05.08 р. затверджено проекти землеустрою та надано у власність, оренду громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельні ділянки в районі вул. Аральська площами по 0,1 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, гаражів та ведення садівництва.

03.01.13р. заступник прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Ради Міністрів АР Крим звернувся з позовом до Сімферопольської міської ради, третіх осіб - Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ "Альфанафтаюг", ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" про визнання недійсним пункту 15 рішення Сімферопольської міської ради № 238 від 29.03.07 р. про припинення Сімферопольському державному лісомисливському господарству права користування частиною земельної ділянки площею 0,3 га.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 р. у справі № 901/95/13-г, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.09.13 р., позов задоволено.

Частиною першою ст. 21 ЦК України передбачено, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (частина друга ст. 8 Лісового кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 56 Земельного кодексу України (далі - Кодексу), землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

За п. 5 ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення № 238), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Згідно п. а) ст. 141 Кодексу, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. 3 ст. 142 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, пунктом 15 рішення Сімферопольської міської ради № 238 від 29.03.07 р. припинено на підставі пункту а) ст. 141 Земельного кодексу України Сімферопольському державному лісомисливському господарству право користування земельною ділянкою площею 0,3 га в районі вул. Аральської та переведено вказану земельну ділянка до земель запасу міста; дана земельна ділянка належить до земель державної власності; ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" не відмовлялося від постійного користування зазначеною земельною ділянкою, належних доказів відмови відповідачем надано не було. За таких обставин, суди обгрунтовано задовольнили позовні вимоги про визнання вказаного пункту рішення недійсним.

Доводи заявника скарги апеляційним господарським судом досліджені, спростовуються викладеними висновками, а тому касаційною інстанцією відхиляються.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржені рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Альфанафтаюг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.09.13 р. у справі № 901/95/13-г залишити без змін.