Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЕЙС ЛТД", м. Дніпропетровськ,

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2013

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2014

зі справи № 904/9665/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЕЙС ЛТД" (далі - Фірма)

до приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі - Завод), м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

про стягнення 83 363,37 грн.,

Фірма звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із Заводу 76 698 грн. основного боргу, 3 % річних у сумі 1 349,04 грн. та 5 316,33 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2013 (з урахуванням виправленої ухвалою цього ж суду від 21.01.2014 описки щодо її дати; суддя Панна С.П.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А. - головуючий суддя, судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.), провадження у справі припинено на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України).

У касаційній скарзі Фірма просить Вищий господарський суд України зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а справу передати до суду першої інстанції "для вирішення питання про відкриття провадження".

Завод подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники учасників у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 25.03.2011 сторонами укладено договір № 568 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів (далі - Договір), за умовами якого Фірма зобов'язалася передати, а Завод - прийняти і оплатити матеріали на умовах, передбачених цим Договором;

- пунктом 9.2 Договору передбачено, що у випадку якщо спори і розбіжності, зазначені у пункті 9.1 Договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності з матеріальним правом України наступним чином:

· спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу Національного банку України на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в господарських судах України;

· спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу Національного банку України на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в постійно діючому регіональному третейському суді України при асоціації "Регіональна правова група" (відповідно до регламенту цього суду), рішення якого є остаточним та обов'язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами в строки, зазначені в рішенні суду;

- позивач, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині розрахунку за одержаний товар, вимагає стягнення із Заводу основного боргу в сумі 76 698 грн., яка є сумою меншою, ніж еквівалент 10 000 доларів США (за курсом Національного банку України на відповідну дату);

- Завод проти розгляду даної справи господарським судом заперечує і подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Отже, з огляду на зміст названого пункту 9.2 Договору, його відповідність як визначенню третейської угоди, так і підвідомчості справ третейським судам, а також позицію Заводу, який з посиланням на згадану угоду, що є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, заперечує проти розгляду даної справи господарським судом і наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, провадження у даній господарській справі підлягає припиненню згідно з пунктом 5 частини першої статті 80 ГПК України.

При цьому третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Такі ж правові позиції викладено і в підпункті 4.2.3 пункту 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) .

Водночас місцевим господарським судом оскаржуване судове рішення прийнято в першому ж судовому засіданні 26.12.2013 за відсутності представника позивача, при неповерненні до суду рекомендованого повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення (а.с. 61) та без з'ясування причин неявки представника Фірми.

Апеляційним же господарським судом встановлено, що Фірма одержала копію ухвали місцевого господарського суду від 13.12.2013 про порушення провадження у справі та її призначення до розгляду на 26.12.2013 о 10 годині 30 хвилин лише 26.12.2013, що унеможливлює визнання такого повідомлення належним.

У свою чергу, посилання суду апеляційної інстанції на те, що своєчасне отримання згаданого відправлення залежало від дій одержувача кореспонденції (позивача): має декларативний характер; не підтверджено відповідними доказами; не спростовує встановленого ним факту повідомлення Фірми про час і місце судового засідання лише 26.12.2013.

Разом з тим за приписами пункту 2 частини другої статті 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

За таких обставин місцевий господарський суд припустився порушення норм процесуального права, яке не було усунуто й апеляційним господарським судом, а тому прийняті ними зі справи оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Водночас достатня повнота дослідження попередніми судовими інстанціями фактичних обставин дозволяє касаційній інстанції припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 5 частини першої статті 80, статтями 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЕЙС ЛТД" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 зі справи № 904/9665/13 скасувати.