головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Корпорації "Укрінмаш"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. (скасовано рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 р.) у справі № 910/17329/13 господарського суду міста Києва за позовом Корпорації "Укрінмаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Регіональне відділення Фонду державного майна по місту Києву (третя особа-1); 2. ОСОБА_4 (третя особа-2) про визнання договору недійсним, за участю представників: від позивача Парицька Н.О. від відповідача Лементарчук Т.В. від третьої особи-1 Ємець Ю.В. від третьої особи-2 не з'явився

У вересні 2013 року Корпорація "Укрінмаш" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс" (далі - ТОВ "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс") про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.07.2009 р. між Державним підприємством "Завод нестандартного обладнання "Укрінмаш" (далі - ДП "Завод нестандартного обладнання "Укрінмаш"), правонаступником якого є Корпорація "Укрінмаш", та ТОВ "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 209.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2013 р. у справі № 910/17329/13 (суддя Привалов А.І.) в задоволенні позовних вимог Корпорації "Укрінмаш" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. (колегія суддів у складі: Смірнової Л.Г. - головуючого, Гончарова С.А., Тищенко О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 р. у справі № 910/17329/13 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов Корпорації "Укрінмаш" задоволено повністю; визнано недійсним договір від 20.07.2009 р. купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між Корпорацією "Укрінмаш" та ТОВ "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 209. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 147,00 грн. судового збору, а також 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись частково із постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. у справі № 910/17329/13, Корпорація "Укрінмаш" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд змінити оскаржувану постанову шляхом доповнення її резолютивної частини частиною щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права - ст.ст. 49, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), оскільки не містить нового розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу Корпорації "Укрінмаш" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.04.2014 р. о 10 год. 40 хв.

07.04.2014 р. до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга ТОВ "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. у справі № 910/17329/13, у якій відповідач просить суд скасувати оскаржувану постанову, а рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 р. у даній справі залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2014 р. зазначену касаційну скаргу ТОВ "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс" прийнято до спільного розгляду з касаційною скаргою Корпорації "Укрінмаш".

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс", який надійшов від Корпорації "Укрінмаш" 08.04.2014 р. до початку судового засідання через канцелярію Вищого господарського суду України, позивач проти касаційної скарги відповідача заперечує та просить суд відмовити у її задоволенні.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи у Вищому господарському суді України, однак третя особа-2 не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді скарг касаційною інстанцією.

Заслухавши представників сторін та третьої особи-1, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.07.2009 р. між Державою Україна в особі ДП "Завод нестандартного обладнання "Укрінмаш" (Продавець), правонаступником якого є позивач, та відповідачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 209 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець - прийняти будівлі і сплатити за них грошову суму, визначену Договором.

Об'єктом продажу за Договором є будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівля цеху НОМЕР_1 (літ. Ш), площею приміщень 1 251,80 кв.м.; будівля компресорної (літ. Я), площею приміщень 45,70 кв.м.; будівля пилорами (літ. А2), площею приміщень 150,70 кв.м. Загальна площа будівель, що відчужуються за Договором, становить 1 448,20 кв.м. (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.8 Договору будівлі, що є об'єктом продажу за Договором, продано на аукціоні за 3 993 070,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що всупереч вимогам ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) та ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), сторонами укладено правочин купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що не належить позивачу на правах землекористувача. Отже, на думку позивача, вказаним правочином фактично було здійснено розпорядження земельною ділянкою у складі нерухомого майна без належних на те підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що правочини, які тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю, а оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку; особа яка є власником будівлі, має право ініціювати одержання земельної ділянки у власність або у користування, проте розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зміст спірного договору не суперечив положенням, чинним на день його укладення, у зв'язку з чим підстави для визнання його недійсним відсутні.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, виходив з відсутності доказів, які б підтверджували повноваження ДП "Завод нестандартного обладнання "Укрінмаш" на продаж державного майна за оспорюваним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У силу вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) ).

Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідно до положень спірного договору вказаний договір укладено між Державою Україна в особі ДП "Завод нестандартного обладнання "Укрінмаш" на підставі наказу Міністерства промислової політики від 10.07.2009 р. № 472, за погодженням з Фондом державного майна України, та ТОВ "Автомобільна компанія "Автотрейд-Сервіс".

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що у матеріалах справи відсутнє погодження Фонду державного майна України на відчуження Державним підприємством "Завод нестандартного обладнання "Укрінмаш" за оспорюваним договором державного майна.

Разом з тим, правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю. Такий порядок відчуження майна передбачено, зокрема, Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній станом на дату укладання Договору) об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність у матеріалах справи доказів того, що під час продажу за оспорюваним договором державного майна сторонами були дотримані вимоги зазначених норм. Зокрема, у матеріалах справи відсутні відомості про включення нерухомого майна, що є предметом Договору, до переліку об'єктів, які підлягають приватизації.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б підтверджували повноваження ДП "Завод нестандартного обладнання "Укрінмаш" на продаж державного майна за Договором.

З урахуванням положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання Договору недійсним.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, прийнявши нове рішення про задоволення позову та визнання недійсним спірного договору.

Також, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України щодо розподілу господарських витрат, а також вимог п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України щодо зазначення у постанові апеляційної інстанції нового розподілу судових витрат у разі скасування рішення, апеляційний господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1 147,00 грн. судового збору та 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржників про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.