головуючого судді суддів Демидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі) розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі № 904/1700/13-г господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради про стягнення 355 173,10 грн. за участю представників:

прокуратури: Козакова І.М.

позивача: не з'явився

відповідача: Городнича В.К., Буравльов І.В.

Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (надалі - "Інспекція") до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (надалі - "КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства") про стягнення 355 173,10 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме забруднення поверхневих вод Каховського водосховища.

Позовні вимоги мотивовані нормами статей 44, 70, 110, 111 Водного кодексу України (надалі - "ВК України") та положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів ( Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389 (z0767-09) ; надалі - "Методика № 389").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2013 р. (судді Колісник І.І., Мартинюк С.В., Соловйова А.Є.) позов задоволено повністю та стягнуто з КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на вказаний прокурором рахунок 355 173,10 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, та судові витрати.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності здійснення відповідачем забруднення водного об'єкту внаслідок скидів зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів граничнодопустимих скидів, що дає підстави для задоволення позовних вимог на підставі норм законодавства, вказаних прокурором в якості нормативного обґрунтування позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. (судді Кощеєв І.М., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією, на підставі наказів № 307-П від 24.03.2011 р., № 1035-П від 09.08.2011 р., № 42-П від 10.01.2012 р., було проведено планові перевірки контролю дотримання нормативів скидів забруднюючих речовин в об'єкти довкілля КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства". За результатами вказаних перевірок складено відповідні акти від 24.03.2011 р. - 06.04.2011 р., від 09.08.2011 р. - 22.08.2011 р. та від 12.01.2012 р. - 25.01.2012 р., а також протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб вод № 43 від 04.04.2011 р., № 124 від 18.08.2011 р. та № 1 від 20.01.2012 р.

Під час даних перевірок Інспекцією було проведено інструментальний контроль додержання нормативів скидів забруднюючих речовин в Каховське водосховище та встановлено, що відповідачем у Каховське водосховище здійснювались скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів граничнодопустимих скидів, що є порушенням статей 44, 110 ВК України та умов скидання стічних вод у водні об'єкти.

Інспекція звернулась до відповідача з приписами № 4-2463-7-3 від 08.04.2011 р., № 4-6828-7-3 від 25.08.2011 р., № 4-532-7-3 від 26.01.2013 р. про додержання вимог природоохоронного законодавства України при здійсненні діяльності підприємства, в тому числі скидання стічних вод у водні об'єкти, вжиття заходів щодо запобігання скидів зворотних вод підприємства у Каховське водосховище з перевищенням нормативів граничнодопустимих скидів.

За результатами виявлених порушень природоохоронного законодавства Інспекцією складено постанови № 2490 від 04.05.2011 р., № 6706, № 6707 від 01.03.2012 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. (за кожною постановою) на посадову особу відповідача (інженера-технолога) за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 44, 110 ВК України, ч. 1 ст. 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі матеріалів проведених перевірок, за результатами контролю якості зворотних вод, проведеного відділом інструментально-лабораторного контролю Інспекції, та за результатами контролю якості зворотних вод, наданих відповідачем, у відповідності з положеннями Методики № 389 (z0767-09) позивачем здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі відповідачем у результаті порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, який дорівнює 355 173,10 грн.

Статтею 44 ВК України визначено обов'язки водокористувачів. Так, водокористувачі зобов'язані, зокрема, дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними водами; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища; утримувати в належному стані очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої.

Приписами ст. 70 ВК України унормовано, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони, зокрема, перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам забороняється забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами (ст. 100 ВК України).

Порушення водного законодавства, згідно з ч. 1 ст. 110 ВК України, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 110 ВК України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод.

Стаття 111 ВК України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

За приписами статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно з ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до п. 2.1 Методики № 389 (z0767-09) наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням граничнодопустимих скидів вважаються, зокрема, скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів граничнодопустимих скидів, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством.

Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом (пункт 2.2 Методики № 389 (z0767-09) ).

Згідно з п. 2.3 Методики № 389 (z0767-09) при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу граничнодопустимих скидів здійснюється в порядку, визначеному п. 7.1 Методики № 389 (z0767-09) .

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку щодо порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства, а саме здійснення скидів зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів граничнодопустимих скидів, в результаті чого державі заподіяно збитки.

З огляду на дане, встановлені господарськими судами обставини справи, а також здійснену господарськими судами арифметичну перевірку заявленої до стягнення суми, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, тобто в сумі 355 173,10 грн.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. у справі № 904/1700/13-г залишити без змін.