Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Банк Форум" на постанову та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року господарського суду Донецької області від 17.09.2013 року (в частині розгляду вимог ПАТ "Банк Форум") у справі господарського суду № 5006/1/39б/2012 Донецької області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька до ТОВ "Урал" про визнання банкрутом ліквідатор Голобородько С.О. в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Банк Форум": Лозовський В.М. (довіреність від 17.03.2014 року), Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька: не з'явилися, ТОВ "Урал": не з'явилися.

ухвалою господарського суду Донецької області від 11.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Урал" (далі -боржника) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька (далі - ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закону) (а.с. 1).

Постановою господарського суду Донецької області від 16.05.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голобородька С.О., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та надати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута (а.с. 80 - 81).

02.08.2013 року шляхом направлення поштового відправлення, яке надійшло до суду 06.08.2013 року, ПАТ "Банк Форум" звернулося до господарського суду зі заявою з вимогами до боржника на суму 2 563 191, 69 грн., з яких основний борг на суму 2 434 287, 55 грн., неустойка (пеня) на суму 93 444, 96 грн., судові витрати на суму 35 459, 18 грн., що виникли на підставі трьох кредитних договорів, за одним з яких боржник є позичальником, а за двома іншими - майновим поручителем за належне виконання третіми особами зобов'язань перед банком з повернення кредитних коштів (а.с. 93 - 154).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.09.2013 року (суддя Гурова А.І.) кредиторські вимоги ПАТ "Банк "Форум" до боржника визнано частково на суму 2 112 822, 64 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено (а.с. 158 - 160).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині відмови ПАТ "Банк Форум" у задоволенні грошових вимог до боржника на суму 450 369, 05 грн., ПАТ "Банк Форум" (далі - скаржник) звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.09.2013 року в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника вимог ПАТ "Банк Форум" до боржника на суму 450 369, 05 грн., мотивуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, обставинам справи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 18.02.2014 року, (колегія суддів у складі: головуючого судді - Гези Т.Д., суддів: Кододової О.В., Мартюхіної Н.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 17.09.2013 року в частині відмови у задоволенні вимог ПАТ "Банк Форум" на суму 450 369, 05 грн. у даній справі - без змін (а.с. 183 - 184, 202).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.11.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 17.09.2013 року в частині відмови ПАТ "Банк Форум" у задоволенні вимог до ТОВ "Урал" на суму 450 369, 05 грн., прийняти нове рішення, яким визнати спірні вимоги ПАТ "Банк Форум" до боржника та включити їх до реєстру вимог кредиторів, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 52 Закону (в зазначеній редакції), статей 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України).

Скаржник зазначив про те, що кредиторські вимоги банку до боржника-майнового поручителя за кредитним договором № 0034/08/06-KL від 22.02.2008 року на суму 923 150, 05 грн. підтверджуються належними доказами у справі. Так, рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2011 року у справі № 19/13 стягнено з боржника на користь ПАТ "Банк "Форум" грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0034/08/06-KL від 22.02.2008 року та судові витрати у справі на загальну суму 910 410, 32 грн. Також банком заявлено про стягнення відсотків за користування кредитом на суму 12 739, 73 грн., розрахунок яких додано до заяви з грошовими вимогами до боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 20.11.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 17.09.2013 року в частині відмови ПАТ "Банк Форум" у задоволенні вимог до ТОВ "Урал" на суму 450 369, 05 грн. на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "Банк Форум" Лозовського В.М., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та чинного цивільного законодавства.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому, пунктом 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)" № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 року (v_606600-13) роз'яснено про те, що норми нової редакції Закону у справах про банкрутство відсутнього боржника не застосовуються, оскільки процедура банкрутства такого боржника цією редакцією Закону не передбачена. Тому заява (заяви) про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, подана (подані) до 19.01.2013, розглядаються за правилами попередньої редакції Закону.

Отже, при розгляді спірних грошових вимог ПАТ "Банк "Форум" до відсутнього боржника застосовуються приписи Закону про банкрутство в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , який набрав чинності 19.01.2013 року.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом (1798-12) та іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) ) передбачено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Заставні кредитори - це кредитори, чиї вимоги повністю забезпечені заставою, що виникла згідно з договором або Законом України "Про заставу" (2654-12) .

Відповідно до частин 1, 2, 5, 7 статті 52 Закону (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) ) у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до відсутнього боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги ліквідатором відсутнього боржника, чи ні. Обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом, оскільки кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду первинні документи, що їх підтверджують, зокрема, договори (угоди), накладні, рахунки, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили.

Статтею 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 574 та частиною 1 статті 583 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна правова норма передбачена статтею 19 Закону України "Про заставу".

Отже, відповідальність майнового поручителя, як заставодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у заставу майном (його вартістю, визначеною в договорі застави).

Згідно з частиною 2 статті 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.08.2013 року шляхом направлення поштового відправлення, яке надійшло до суду 06.08.2013 року, ПАТ "Банк Форум" звернулося до господарського суду зі заявою з вимогами до боржника на суму 2 563 191, 69 грн., з яких основний борг на суму 2 434 287, 55 грн., неустойка (пеня) на суму 93 444, 96 грн., судові витрати на суму 35 459, 18 грн. Кредитор доводив, що його грошові вимоги до боржника виникли на підставі трьох договорів: кредитного договору № 0167/07/06-KL від 17.08.2007 року на суму 1 045 246 грн.; кредитного договору № 0034/08/06-KL від 22.02.2008 року на суму 923 150, 05 грн.; кредитного договору № 0040/07/06-KL від 23.03.2007 року на суму 594 795, 64 грн. (а.с. 93 - 154).

Розглядаючи грошові вимоги ПАТ "Банк Форум" у судовому засіданні від 17.09.2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про їх часткове задоволення, визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника на загальну суму 2 112 822, 64 грн., в тому числі 1 045 246 грн., які виникли з кредитного договору № 0167/07/06-KL від 17.08.2007 року, 472 781 грн., які виникли з кредитного договору № 0034/08/06-KL від 22.02.2008 року та становлять заборгованість боржника, як майнового поручителя, перед кредитором, в межах вартості предмета застави, визначеної умовами договору застави, а також 594 795, 64 грн., що виникли на підставі кредитного договору № 0040/07/06-KL від 23.03.2007 року, як таких, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі.

Відхиляючи грошові вимоги ПАТ "Банк Форум" на суму 450 369, 05 грн., що виникли з кредитного договору № 0034/08/06-KL від 22.02.2008 року, суд першої інстанції виходив з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.02.2008 року між ПАТ "Банк Форум" (банк) та ТОВ "Експерт-Строй" (позичальник) укладено кредитний договір № 0034/08/06-KL про надання позичальнику кредитних коштів у формі відновлювальної кредитної лінії для придбання запчастин з максимальним лімітом заборгованості на суму 485 000 грн. (з врахуванням додаткових угод до зазначеного договору) (а.с. 113 - 117). На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеним кредитним договором ТОВ "Урал" передало в заставу банку своє майно (товари в обороті, а саме плити перекриття ПК 56.12 в кількості 640 одиниць, вартістю 472 781 грн. (з врахування змін до договору застави) (а.с. 118 - 121).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до умов спірного кредитного договору, термін користування ТОВ "Експерт-Строй" кредитними коштами встановлено 21.02.2009 року (пункт 1.2. договору). Однак, у встановлений договором строк зобов'язань щодо повернення кредиту позичальником виконано не було, у зв'язку з чим банк, як заставодержатель, набув права звернення стягнення на предмет застави, що належить ТОВ "Урал", як майновому поручителю, на підставі статей 543, 589 ЦК України.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2011 року у справі № 19/13, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Експерт-Строй", яка складається з 500 000 грн. заборгованості за кредитом, 377 108, 68 грн. заборгованості за процентами, 19 910, 96 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4 295, 20 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, на користь ПАТ "Банк Форум" звернено стягнення на заставне майно ТОВ "Урал" згідно договору застави від 22.02.2008 року, шляхом його продажу з публічних торгів з початковою ціною продажу предмета застави в розмірі 472 781 грн., стягнено солідарно з ТОВ "Експерт-Строй", ТОВ "Волновахська авобаза" та ТОВ "Урал" на користь ПАТ "Банк Форум" судові витрати на загальну суму 9 095, 48 грн. (а.с. 122 - 126).

Також судом встановлено обставини нарахування банком на підставі пункту 2.4. спірного кредитного договору, з врахуванням додаткових угод до нього, процентів за користування кредитними коштами станом на 17.06.2012 року на загальну суму 389 848, 41 грн., з яких 377 108, 68 грн. стягнено на підставі рішення господарського суду від 31.05.2011 року у справі № 19/13, а 12 739, 73 грн. залишилися незадоволеними (а.с. 112).

Отже, як встановлено судом, ПАТ "Банк Форум" заявлено кредиторські вимоги до боржника-майнового поручителя, що виникли на підставі кредитного договору № 0034/08/06-KL від 22.02.2008 року, на загальну суму 923 150, 05 грн.

При цьому, суд встановив, що згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору застави від 22.02.2008 року, укладеного між банком та боржником на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за спірним кредитним договором, предметом застави є належні боржнику товари в обороті, а саме плити перекриття ПК 56.12 в кількості 640 одиниць, вартістю 472 781 грн.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про те, що вимоги ПАТ "Банк Форум" на суму 450 369, 05 грн. (923 150, 05 грн. - 472 781 грн.) перевищують вартість заставленого майна, а тому не можуть бути визнані та внесені до реєстру вимог кредиторів боржника-майнового поручителя, виходячи з обсягу його відповідальності, як заставодавця, згідно статей 572, 589 ЦК України, згідно укладеного договору та приймаючи до уваги відсутність встановлення фактичної наявності предмета застави на момент інвентаризації майна боржника в ліквідаційній процедурі.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в межах предмета апеляційного оскарження згідно апеляційної скарги ПАТ "Банк Форум", погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови ПАТ "Банк Форум" у задоволенні грошових вимог до боржника на суму 450 369, 05 грн. та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 17.09.2013 року в цій частині.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає про те, що боржник, який не є позичальником за кредитним договором, а виступає майновим поручителем позичальника відповідає перед банком за невиконання позичальником зобов'язань з повернення кредитних коштів виключно в межах вартості предмета застави, що визначена на момент фактичного задоволення відповідно до статті 589 ЦК України.

Законодавством про банкрутство передбачено обов'язок ліквідатора на стадії ліквідаційної процедури, яка здійснюється з врахуванням особливостей провадження за статтею 52 Закону (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) ), виявити активи боржника та у випадку їх наявності відповідно до частини 6 зазначеної норми повідомити про це господарський суд, який вправі перейти до загальних процедур у справі про банкрутство.

Судами не встановлено обставин виявлення ліквідатором будь-яких активів боржника, в тому числі товарів в обороті, переданих у заставу з спірним договором. Відтак, визнання та включення окремо до реєстру вимог кредиторів вимог ПАТ "Банк Форум" на суму 472 781 грн. вартості переданого у заставу майна є обґрунтованим, що не виключає можливості внесення змін до реєстру вимог кредиторів після виявлення заставного майна, його експертної оцінки та фактичної реалізації із спрямуванням отриманих від реалізації коштів на повне задоволення вимог заставодержателя, з урахуванням безспірного розміру грошових вимог, встановлених рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2011 року у справі № 19/13.

Доводи скаржника про преюдиційність визначення рішенням суду розміру вимог скаржника до боржника прийняті без особливостей врахування та задоволення вимог майнового поручителя у справах про банкрутство, зокрема, в ході здійснення провадження за статтею 52 Закону (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) ), а отже, такі доводи є необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, відповідно до приписів статей 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що постанова апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року та ухвала суду першої інстанції від 17.09.2013 року в частині розгляду вимог ПАТ "Банк Форум" прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування, а доводи скаржника є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій згідно оскаржуваних судових рішень.